Газетний ринок Тернопільської області переживає не найкращі моменти свого існування. Почалося все задовго до сьогоднішнього дня, після реформування, якого всі так чекали і за яке стільки боролися. Тоді газети, які й так не дуже розкошували, зазнали ще більших фінансових проблем, і тоді ж з’явилися перші повідомлення про закриття.
Чимало не дуже приємних змін в медійний ринок внесли територіальна реформа, відтак – коронавірус, і особливо ситуація загострилася під час широкомасштабної війни. В області кажуть, що раптового закриття видань не було, газети згасали поступово, втрачаючи економічну стабільність.
У результаті, якщо до децентралізації в області видавали сімнадцять районних газет, зараз, після того, як замість сімнадцяти залишилося три райони, газет залишається на плаву менше половини. Ті, що залишаються як видання територіальних громад, часто виходять один-два рази на місяць, деякі з них тимчасово припиняють виходи в світ, а потім поновлюються на медійному ринку. Є газети, що задля свого збереження переходять з друкованої на інтернет версію. Усі вони сподіваються, що вдасться виправити економічну ситуацію і все-таки повернутися до друкованої газети.
Наприклад, редактор Підволочиської газети «Гомін волі» Ярослав Сиривко розповів, як з липня минулого року довелося призупинити видання газети, а з січня 2023-го її вихід відновили у досить незвичний спосіб, без оголошення передплати.
Зараз газета видається раз на місяць, на чотирьох сторінках, дві з яких у кольорі. Співпрацюють з Підволочиською громадою, з якою укладено угоду на висвітлення, трохи заробляють на публікації оголошень і реклами. Цих грошей вистачає, щоб щомісяця надрукувати 200 примірників, які безкоштовно поширюються через старостати громади. Не дає забути про «Гомін» і сторінка у фейсбуці.
– Так хочемо зберегти газету до кращих часів, коли поліпшиться економіка, в редакцію прийдуть молоді журналісти і продовжать її історію, – каже Ярослав Сиривко і додає, що добре було б, аби влада більше спілкувалася не тільки із всеукраїнськими та зарубіжними ЗМІ, а звернула б увагу на місцеві газети, поспілкувалася б з редакторами ЗМІ, що користуються великою довірою місцевих газет.
Газета «Голос Лановеччини», як і деякі інші видання області, призупинила вихід у світ своєї друкованої версії і перейшла в інтернет. Сайт LANNEWS швидко набирає своїх читачів, поступово з’являється на його сторінках реклама. Свого користувача має сторінка «Голос Лановеччини» у фейсбуці. Тематика обох ресурсів – найзлободенніша: поряд зі звичними новинами про життя громади багато матеріалів присвячується волонтерам.
Редакторка «Голосу Лановеччини» Наталя Гамера сама стала активною волонтеркою, постійно буває в гарячих точках фронту. А потім усі події і враження від поїздки виливаються на сайті в публікації очевидця – яскраві, точні, теплі.
Ось лише кілька рядків:
«Кожне слово теми війни і всього, що з нею пов’язане, мені щоразу дається важко, коли беруся описувати побачене і пережите. Ніколи не знаю, з чого почати. Тому – почну спочатку і писатиму правдиво. Бо зробила висновок, що більшість людей не орієнтується, в чому полягає місія волонтерів-водіїв.
Отож черговий рейс лановецьких волонтерів у зону активних бойових дій був також надзвичайно важливим. Готувалися доставити спочатку дві автівки для ЗСУ, на які збирали кошти дружини військових Олега Копійковського та Романа Ліщука. А в рейс вирушили ще дві машинки: для підрозділу артилериста Сергія Іванова та хлопців з батальйону спеціального призначення Донбас».
На допомогу «Діалогу» прийшли грантові проєкти.
Кременецький «Діалог» веде свій діалог з читачем щотижня. На початку повномасштабного ворожого вторгнення пропустили лише кілька номерів. Протягом 2022-го року газета, збільшивши кількість сторінок, виходила журнальним форматом А4, але потім, на прохання читачів, усе ж повернулася до свого традиційного А3 і на восьми сторінках.
2023 рік почали з накладом, що поменшав на третину. І, як і в багатьох інших редакціях, «від’ємне зростання» сталося здебільшого через те, що стаціонарні поштові відділення по селах були масово закриті. Робота пересувних відділень «Укрпошти» з доставки газети викликає у людей багато нарікань.
А от децентралізація, на противагу багатьом, «Діалогу» не нашкодила, його починають потроху передплачувати в селах на територіях колишніх районів – там, де газети припинили вихід. Розповсюджується газета в основному через передплату, і тільки невелику частку тиражу продають у роздріб.
Сайт «Кременець.City», соцмережі – інформаційні майданчики «Діалогу», що розповідають про події і цікавих людей, дають оперативну інформацію. Живий приклад: під час нашого спілкування з редакторкою видання Вікторією Іваницькою в Тернопільській області оголосили повітряну тривогу, і вона тут же, перервавшись у розмові на кілька секунд, розмістила оголошення на Телеграм каналі з попередженням про небезпеку.
Великих коштів заробляти на інтернет майданчиках не заробиш, та все залежить від контенту та систематичного наповнення. То ж, якщо над цим працювати, у підсумку, виходить непогано.
Угод на висвітлення на постійній основі не мають, є ситуативні, коли місцева влада по факту оплачує опубліковані матеріали. Але таких публікацій не багато, і зароблені таким чином кошти особливо на редакційний бюджет не впливають.
Передплатні кошти через те, що часто люди передплачують газету по місяцях і на квартал, не передбачувані і нестабільні: ніколи не відомо достеменно, скільки буде передплачено і які кошти надійдуть. Отже, шукають будь-якої можливості, щоб поповнити редакційну касу і мати можливість виплатити невелику зарплату співробітникам і гонорари нештатним дописувачам.
Вікторія Іваницька каже:
– На початку повномасштабного вторгнення, коли потік реклами та оголошень різко впав, виручали друзі, які підтримували газету невеликими сумами, щоб її випуск не припинявся. Тоді ж допомогли із фонду розвитку ЗМІ Media Development Foundation, з яким співпрацюємо давно, беручи участь у тренінгах і семінарах. Періодично долучаємось до проєктів Тернопільського прес-клубу, зокрема, зараз готуємо оплачувані матеріали в проєкті з висвітлення військової тематики. У наших планах – продовжувати співпрацю з грантовими проєктами різних фундацій, які все частіше стають надійним джерелом отримання коштів.
Також допомогли кошти від Національної спілки журналістів України, що надійшли в січні 2023 року за фінансової підтримки міжнародних донорів.
Наразі працюємо за підтримки грантової реалізації від фонду European Endowment for Democracy.
«Зборівська дзвіниця» має підтримку громади і тримається на українському гонорі.
«Зборівська дзвіниця» виходить на території трьох громад колишнього Зборівського району, які, на жаль, не можуть похвалитися потужними підприємствами. З керівниками усіх трьох територіальних громад, які за першої можливості виділяють кошти на публікації, хоча й самі не дуже багаті, складаються добрі ділові відносини. Особливо вагома підтримка – від Зборівської громади, керівник якої Руслан Максимів вважає, що газета, яка існує від 1939 року і має багату історію, не повинна закритися.
Зароблені кошти у першу чергу йдуть на друк газети, стараються не накопичувати боргів по сплаті податків, самі ж працюють практично на волонтерських засадах. Наприкінці минулого року навіть виникали думки закрити газету.
Редакторка «Зборівської дзвіниці» Оксана Семенина пояснює все просто:
– Війна – біда, але вона показала, які у нас прекрасні люди. Багато наших земляків воюють за Україну, а тут, дома, всі безперестанку допомагають фронту, як тільки можуть. Люди роблять продуктові заготовки, плетуть сітки, збирають кошти на допомогу ЗСУ. При нагоді передають землякам і «Зборівську дзвіницю».
Хіба ж можна було залишити таких людей без газети?! У них не завжди вистачає грошей на передплату, але часто чуємо, що газета людям потрібна, тож тримаємося на українському гонорі і продовжуємо виходити. Дуже радіємо, коли нам розповідають, як «Зборівську дзвіницю» передають з двору до двору, зачитують до дірок.
Виходять раз на два тижні незвичного останніми роками формату А2. Регіон поширення газети після децентралізації не змінився, і в цьому плюс: звичні теми, знайомі люди, про яких розповідають.
Кажуть:
– Війна внесла свої зміни: до звичних тем приєдналися публікації про героїв, що боронять Україну на фронті, про волонтерів. Дуже тяжко, коли ще з 2014 року доводиться повідомляти про загибель земляка, і до такого неможливо звикнути.
Стараємось своїми публікаціями підтримувати земляків, щоб не втрачався оптимізм, не меншала віра в нашу Перемогу. Газети не можуть зрівнятися з Інтернетом швидкістю реагування, зате журналісти відповідають за достовірність і якість подачі. Кожен, хто візьме у руки газету, має знайти у ній щось цікаве для себе. Тому більшість матеріалів не мають «терміну давності».
Як розповів один читач, випадково схопивши у дорогу торішню «Зборівську дзвіницю», він розкішно скоротив собі час– із задоволенням прочитав практично все. Тому настільки й важливо регіонам не втрачати часописів рідного краю.
«Новини Шумщини» стараються об’єднати друковану газету з інтернет ресурсами.
Є на Тернопільщини газети, що, за словами медіа експертів, дивують своєю стійкістю. Серед них – «Новини Шумщини», що виходить на території колишнього не дуже великого і економічно потужного району. Її редакторка Алла Омельчук – активна учасниця всіх тренінгів, що проводить Тернопільський прес-клуб, зуміла налагодити добрі ділові відносини з місцевими громадами, знаходить спільну мову з керівництвом ОТГ, з яким укладено угоди на висвітлення діяльності.
Нині в редакції складно: один журналіст служить в лавах ЗСУ на сході України, кілька працівників звільнилося. Отже, тим, хто залишився, доводиться брати на себе і їхню роботу, щоб і газета вийшла в світ вчасно та цікавою, і сайт «Шумськ.Іnfo» та сторінка в соцмережах були оперативно наповнені.
Алла Омельчук поділилася:
Робимо все, щоб зберегти нашу газету і робити її кращою. Але те, що коїть «Укрпошта» зі своїми пересувними відділеннями, зводить будь-які наші зусилля нанівець. Тільки налагодять поштовики свою роботу, як знову починають щось об’єднувати, змінювати графіки, перекидають села від одного відділення до іншого.
Люди нам телефонують, обурюються, кажуть: «Ми немолоді, багато хто ходить з паличками, а нас змушують йти в центр села, щоб отримати свою газету. Іноді доводиться довго чекати або взагалі не дочекатися поштової машини. Коли людина на роботі, їй взагалі ніколи йти за газетою». Тепер усе частіше тираж «Новин Шумщини» втрачаємо саме через пошту.
Газета дійсно цікава, наповнена місцевими матеріалами, про що засвідчує читацька реакція. Коли відпала необхідність друкувати телепрограму, а друк подорожчав, вирішили задля економії перейти з дванадцяти на вісім сторінок. Основний дохід дають передплатні кошти, які доповнюються коштами від реклами, котра потроху оживає, і платними матеріалами, що журналісти готують за домовленістю.
Щодо реклами в редакції кажуть, що, з початком широкомасштабної війни зменшилася кількість привітань, але обсяги реклами не сильно знизилися. Ті рекламодавці, що давали рекламу постійно, залишаються з газетою. Тепер в редакції думають, як на постійній основі почати працювати з кепшн відео і пропонувати розміщувати на фейсбуці рекламні відеоролики підприємцям, магазинам.
Це, сподіваються, дасть додатковий заробіток, адже кілька відеороликів, які створені за підтримки Тернопільського прес-клубу і розміщені на фейсбуці, зібрали від 8000 до 40000 переглядів та зацікавили користувачів.
В редакції розповіли:
– Розуміємо, що нинішній час потребує більше опиратися на інтернет ресурси, і ми працюємо в цьому напрямку. Але дуже хочеться зберегти і друковану версію газети, яка в обох громадах поки що дуже потрібна.
Вже не перший рік ми тісно співпрацюємо з Тернопільським прес-клубом і отримуємо всебічну і вагому допомогу. Зокрема, маємо юридичну підтримку, на тренінгах і семінарах дізнаємося багато потрібного, долучаємося до написання оплачуваних матеріалів, вчимося створювати відеоролики. Фахівці прес-клубу безкоштовно допомогли створити сайт, тепер також безкоштовно нам надають консультації щодо його роботи.
Співпрацюємо також з Волинським прес-клубом. Виграли грантовий проєкт від Української асоціації медіабізнесу, і ці кошти стали для нас ще одним джерелом фінансування. Думаємо, що така співпраця продовжиться.
Розповіли в редакції і про неординарний випадок, коли голова Національної спілки журналістів України передав планшет для сім’ї загиблого героя. У цій сім’ї двоє старших синів воюють на фронті, планшету зраділи молодші донечки. Про цю подію журналісти «Новин Шумщини» написали в своїй газеті, виготовили матеріал для сайту і відеоролик для соцмереж.
У Тернопільському прес-клубі колегам дають вудку, щоб тим було легше виловити рибку успішної роботи їхніх редакцій.
Тернопільський прес-клуб цьогоріч відзначатиме своє двадцятиріччя і відомий він далеко за межами області: подяку на його адресу можна почути від редакторів з багатьох інших областей України. Створений, як і прес-клуби інших областей, за програмою «Український освітній проєкт ринкових реформ», і на відміну від інших, що з різних причин припинили свою роботу, продовжує активно діяти і сьогодні.
На рахунку прес-клубу майже двадцять актуальних проєктів, що діють як для журналістів Тернопільщини, так для колег з інших областей. Наприклад, проєкт «Комплексна підтримка друкованих ЗМІ різних регіонів України в процесі роздержавлення та налагодження їх самостійної діяльності» охоплює дванадцять областей України.
Орієнтований на допомогу реформованим газетам і проєкт «Сприяння медіа реформам та розвитку регіональної журналістики», де на тренінгах і семінарах редактори отримують знання, як редакціям заробляти кошти самостійно, без бюджетного фінансування.
Як зазначають організатори заходів, відразу було видно, хто з редакторів готовий вчитися, щоб працювати по-новому: усі вони активно беруть участь у всіх тренінгах. І, як показала практика, навчання не пройшло даремно: практично всі ці газети побороли негаразди переходу на самостійну роботу і виходять у світ.
Проєкт «Школа сучасної журналістики» – працює на майбутнє і розрахований більше на студентів факультетів і кафедр журналістики та журналістів-початківців. Наприклад, нині X Регіональна школа сучасної журналістики дає унікальну можливість безкоштовно, без відриву від основного навчання чи роботи, отримати сучасні практичні знання з газетної, онлайнової, теле- та радіожурналістики.
В числі медіатренерів – співзасновник «Громадського радіо», голова Комісії з журналістської етики Андрій Куликов, викладачка Могилянської школи журналістики, виконавча директорка ГО «Український інститут медіа та комунікації» Діана Дуцик, медіаюристка, виконавча директорка Інституту розвитку регіональної преси Людмила Панкратова, телеведучий, політичний оглядач і публіцист Віталій Портников та інші такі відомі фахівці.
Голова правління Тернопільського прес-клубу Анжела Кардинал разом з колегами Тетяною Тарасенко і Світланою Мичко активно працюють з міжнародними донорами, беруть активну участь у грантових програмах. Таким чином заробляють кошти, щоб мати можливість підтримувати і розвивати українську журналістику. Зокрема, проєкти у різний час були підтримані Медійною програмою в Україні і фінансувалися Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). , міжнародною організацією Internews, Фондом розвитку ЗМІ Посольства США в Україні, іншими міжнародними організаціями, що співпрацюють з українськими медіа.
Так у Тернопільському прес-клубі дають колегам вудку, щоб тим було легше виловити рибку успішної роботи їхніх редакцій.
І насамкінець.
Під час спілкування з редакторами місцевих видань Тернопільської області неодноразово довелося почути, що вони радіють, коли газетам на деокупованих територіях надають матеріальну допомогу для відновлення виходу в світ. Але й у тих регіонах, де не ведуться активні бойові дії, газети конче потребують державної підтримки, щоб інформаційне поле не було остаточно зруйноване.
– Не збережемо місцеву пресу сьогодні, завтра може бути пізно, адже вже зараз дуже багато газет далекої від фронту Тернопільщини або призупинили вихід у світ, або й зовсім закрилися, – говорили редактори газет, які виходять у світ, але тримаються з останніх сил.
Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
