Іван Бірчак – журналіст і просвітянин із Бахмута. 4 квітня минулого року він евакуювався з міста й знайшов тимчасовий прихисток у Коломиї на Івано-Франківщині. Залишатися далі в Бахмуті було небезпечно: жили поблизу військової частини, до того ж Іван завжди боровся за те, щоб у місті, де українська практично не використовувалася, запрацював Закон про державну мову. Він, як ніхто, знає, як непросто було там боротися за Україну, адже був одним із фундаторів україномовної газети «Бахмут».
В оселю доньки був «приліт», що з його житлом – невідомо. Сьогодні у Коломиї Іван Бірчак бере активну участь у просвітянських заходах, співпрацює з Івано-Франківським Центром журналістської солідарності НСЖУ й мріє про повернення у рідний, оновлений, український Бахмут.
«Бахмут був столицею незалежної преси»
Бахмут живе і не здається, хоч сьогодні він зруйнований більш як на шістдесят відсотків. Збройні сили України тримають оборону, росіяни тиснуть, і так вже понад пів року поспіль. При цьому в Бахмуті не припиняється життя. До початку повномасштабної війни тут жили понад 80 тисяч людей, тепер у місті все ще лишається майже шість тисяч цивільних мешканців.
Я весь час писав та видавався там українською. Одна з перших у Донецькій області незалежних газет з’явилася в Артемівську, точно перша – з контентом двома мовами. «Бахмут» вийшов у вересні 1990 року як газета політичного клубу «Пошук». Я був відповідальним за випуск, а фактично – її творцем. У назві видання була мета – повернути місту історичну назву. Крім матеріалів на цю тему, газета друкувала статті українською мовою в тематичній добірці «Відродження». Вже в другому номері видання побачили світ статті «Свята могила», «Не йде апостол правди», «Шануємо рідну мову» – про місце української мови в Донеччині, а в четвертому – ми надрукували текст забороненої радянською владою пісні «Ой у лузі червона калина похилилася», замітку про вихід книги «Ми не раби» про Голодомор в Україні Олександра Михайлюти, заяву письменника Олеся Гончара про вихід із КПРС… У наступних випусках газета виступала проти нового Союзного договору, вимагала від Михайла Горбачова звільнити з СІЗО народного депутата України Степана Хмару…
На той час це були сміливі статті, бо СРСР, з його репресивною машиною, нікуди не подівся. Мені й іншим активістам погрожували, але ми не припиняли випускати газету.
Ми нічого за свою працю не отримували… На нас тиснули тим, що відмовлялися друкувати в Артемівську, і тоді ми їздили в Дебальцеве чи в Харків. «Бахмут» виходив ще в 1991 році, друкуючи матеріали двома мовами. А повністю україномовне просвітянське видання в Артемівську я започаткував у липні 1992-го під назвою «Наше слово», яке послідовно відстоювало неподільність країни. Наклад видання сягав понад десять тисяч примірників, його розповсюджували у Харківській і Луганській областях. На жаль, через брак коштів «Наше слово» не змогли втримати. Тоді продовжив традицію спецвипусками газети «Бахмутський край».
На заслуженому відпочинку не стояв і не стою осторонь подій у місті, яке називається Бахмут – як і газета, яку створив 33 роки тому. В мене там залишився величезний доробок, який я не зміг забрати. Думав, їдемо на трохи і скоро повернемося. Зараз я пишу невеличкі новели й, можливо, десь їх видавав би. Тут, у Коломиї, надихаюся Василем Стефаником, дуже люблю, як він писав: коротко і страшно…
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Про ЮНЕСКО. ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Центр журналістської солідарності в Івано-Франківську
