Громадянський журналіст «Кримської солідарності» Амет Сулейманов, людина з інвалідністю та захворюванням серця, буде доправлений до колонії суворого режиму на 12 років. Таке рішення виніс російський апеляційний суд. Пан Сулейманов та інші фігуранти справи «третьої Бахчисарайської групи «Хізб ут-Тахрір» не планували вчиняти жодних терористичних актів. Матеріали справи містять аудіозаписи з дискусіями на релігійні та політичні теми у мечетях Бахчисарая, на основі яких їх і засудили. Публікуємо останнє слово Амета Силейманова, виголошене під час судового засідання перед винесенням вироку.
Я, Сулейманов Амет Рефатович, мусульманин, кримський татарин, політв’язень, батько 4 малолітніх дітей.
Вкотре ми постали перед судом у ролі обвинувачених. Вкотре нам доводиться на біле говорити «біле», і намагатися це довести. В черговий раз безвинно винні повинні відмитися від бруду, яким нас намагаються очорнити.
Я не маю надій та ілюзій. Слово істини неодноразово потрапляло під каток тиранії, брехні та переслідувань. Особливо в тій реальності, в якій ми опинилися за якихось 24 години.
Наведу вам притчу…
У деякому царстві, у деякій державі жив цар. У якийсь період його правління в світі стало модним боротися з тероризмом. Оголосив себе цар борцем із тероризмом – чого ж від трендів відставати. Почав усіх неугодних та противників його влади називати терористами. Минули роки, але «вінець борця» з голови не знімаючи, почав іншим державам у надуманій боротьбі допомагати, боротися з так званими «терористами», які вийшли проти свого тирана-правителя. Але не забував цар про пошуки своїх терористів, тих самих неугодних владі, здебільшого боговірних. Чимало людей царська влада посадила, сім’ї зруйнувала. Але стало так, що зазіхнув цар на сусідні землі. Напав на них, і поки завойовував, прийшла звістка, що країни, досі з ним дружні, оголосили його державу спонсором тероризму. Ось так вінець борця обернувся йому вінцем посібника тероризму. Ось і виходить, як у вислові – «хто обзивається, той сам так і називається». А наприкінці притчі хочу сказати, що не в кожній казці є брехня, але в ній натяк – розсудливим урок.
Людина за своєю природою слабка істота, що має не тільки позитивні риси, а й такі як підступність, обман, зрада. Тому в суспільствах завжди з’являються люди із протилежними характерами. Згодом це призводить до зіткнення істини та брехні, праведності та безвір’я, добра і користолюбства.
І щоразу зрада, брехня, тиранія, владолюбство знаходять собі тисячу виправдань. А отримавши владу, вони, до того ж, усіма доступними важелями намагаються затулити рота своєму опонентові. Але так уже влаштована історія. Проходить час, і тирани опиняються на лаві підсудних, а ті, кого засуджували та гнобили, стають героями.
Єдине, що мене дивує, так це те, що людям властиво наступати на ті самі граблі, не помічаючи або не бажаючи помічати цього.
Порушивши Кучук-Кайнарджійський договір, укладений з Османською державою, Росія в 1783 році захоплює Крим. Після чого починається цькування та полювання на інакодумних мусульман, які дивляться лояльно у бік Османського Халіфату. За підсумками, як ми всі знаємо з історії, було кілька хвиль еміграції кримських мусульман із Криму. Навряд чи масовий вихід із Криму, із залишенням свого майна та рідних місць, був від «солодкого життя». Просто вдумайтеся: Крим залишило понад 500 тисяч кримських татар, за даними деяких істориків, 687 населених пунктів просто спорожніло. З часом кримські татари, які були більшістю, стали меншістю.
Наша історія має багато трагічних сторінок, я ж хотів би навести приклад періоду, який ще не такий далекий, і сьогодні відбувається його повторення.
На зміну правління царської Росії над кримськими татарами-мусульманами приходить влада безбожних комуністів. Які починають свою боротьбу з інакодумством і релігійними поглядами, що тепляться в душах мусульман. Починається новий виток репресій у Криму. Розкуркулення, голод, знищення віруючих мусульман та інтелігенції.
Уроком історії для поколінь є той факт, що підсудні та судді надалі помінялися місцями. Але, на жаль, маючи трагічні наслідки.
Наведу приклади із книги «Реабілітовані історією. Автономна Республіка Крим». Наприкінці 1936 року органами НКВС стала фабрикуватися справа «групи Самедінова». Один за одним були арешти громадян кримськотатарської національності. Було заарештовано кілька десятків людей, серед них учителі, кілька журналістів, письменників, поетів, працівників держустанов тощо. Всіх було звинувачено в приналежності до контрреволюційної пантюркістської організації. На перших допитах заарештовані відкидали звинувачення, але психологічними та фізичними заходами впливу слідчі домоглися від них свідчень не лише щодо себе, а й щодо інших осіб.
Як написано в книзі: «У слідчих справах створили велику мережу контрреволюційної організації на чолі з керівною групою — Б. Чагар, І. Тархан, А. Самедінов. Від останнього після низки допитів із пристрастю слідчі також досягли свідчень. У обвинувальних висновках щодо членів керівної групи зроблено висновок, що організована ними «контрреволюційна пантюркістська націоналістична організація» ставила за мету насильницьке «повалення Радянської влади».
Далі у книзі повідомляється, що справи заслуховувалися на закритому судовому засіданні без участі звинувачення та захисту та без виклику свідків. 17 квітня 1938 року виїзна комісія Військової Колегії Верховного суду СРСР у Сімферополі засудила до розстрілу Абдураїма Самедінова, Біляла Чагара, Ілляса Тархана, Февзі Мусаніфа, Рамазана Александровича, Джафера Гафарова, Мамута Недіма, Сабрі Айвазова, Османа Акчокракли, Якуба Азізова, Біляла Чешмеджі. Вирок негайно виконано. Усіх їх розстріляли! Загалом у той період смертельний вирок було винесено 36 кримським татарам!
Багатьом іншим давали термін ув’язнення від 10 до 15 років позбавлення волі!
Реабілітація засуджених, які потрапили під репресії 1937-1938 років, розпочалася у 1950-ті роки.
Тут хочу знову ж таки як приклад методів фабрикації справ навести витяг про справу Абдураїма Самедінова з книги «Реабілітовані історією. Автономна республіка Крим»: «Головна військова прокуратура СРСР встановила, що А. Самедінова засуджено необґрунтовано. На суді вину він не визнав. Підставою для засудження послужили свідчення інших, у яких їх вибивали під час слідства. Від своїх свідчень деякі на суді відмовилися. Ф. Мусаніф заявив, що давав їх «у неосудному стані». М. Бекіров показав, що підписував свідчення не читаючи, перебуваючи у «байдужому та пригніченому стані». Будь-яких інших матеріалів по суті звинувачення А. Самедінова у слідства не було».
У результаті 1956 року Військова Колегія Верховного суду СРСР реабілітувала і А.Самедінова, і Б. Чагара, і І. Тархана та багатьох інших кримських татар, але, на жаль, уже посмертно!
Сейтумер Сейтумеров сьогодні розповів про репресії, що чинилися щодо прадідів – членів його родини! Я ж хочу навести приклад несправедливого терору ще в одній сім’ї.
Сім’ї Рефатова Мамута Аметовича, який народився 1860 року в Бахчисараї. Він був збирачем фольклору, здобув освіту в мектебі (школі), потім у медресе, після чого викладав у школі при мечеті.
Мамут був прихильником передових методів навчання дітей, з 1913 року він викладав рідну мову для кримських татар у гімназії Бахчисарая. З 1925 був пенсіонером. У нього було троє синів та дочка.
Першого сина Мідата Рефатова розстріляли білогвардійці. Другий син Рефатов Решат був викладачем. З 1933 по 1937 працював у Кримському радіокомітеті. Третім сином у сім’ї Мамут агъа був Асан Рефатов – кримськотатарський композитор. Якийсь час працював у Тотайкойському педтехнікумі, де викладав музику.
Настає 1937 рік. Тяжка доля спіткала сім’ю Рефатових. 17 квітня 1937 року НКВС заарештував Рефатова Решата. Особливою нарадою при НКВС СРСР від 14 серпня 1938 Р. Рефатов засуджений за контрреволюційну діяльність до 8 років відбування покарання у виправно-трудовому таборі. Подальша доля Решата Рефатова невідома.
28 квітня 1937 року НКВС заарештував його брата – композитора Асана Рефатова. Виїзною сесією Верховного Суду СРСР 1 листопада 1938 А. Рефатов був засуджений до розстрілу. Судове засідання тривало 20 хвилин, свідків до суду не викликали. Вирок виконано того ж дня.
Слідом за синами НКВС заарештовує і батька Мамут агъа. Під час слідства було проведено лише один допит. 12 лютого 1938 78-річного Мамута Аметовича Рефатов було засуджено до розстрілу.
Вирок було винесено літньому батькові та двом синам, двоє з них розстріляно, а один із синів просто зник! Минув час, усіх трьох членів сім’ї згодом було реабілітовано! Але вже посмертно!
Зауважте – це відомі факти. А скільки таких випадків – нам невідомо.
Всім відомо, що цей період в історії безбожної радянської влади називається «червоний терор». Багато звинувачених згодом було реабілітовано, а ті, хто їх затримував, судив, садив, розстрілював, увійшли в історію як тирани, утискувачі та вбивці!
Крім того, що ці вбивці та утискувачі потрапили до чорного списку історії, деякі з них було перемелено в жорнах тієї ж репресивної машини, якою вони керували. Достатньо навести приклади таких відомих злочинців як:
– Генріх Ягода, керівник НКВС з 10 липня 1934 року по 26 вересня 1936 року – людина, яка була першим виконавцем червоного терору, натхненником показних процесів, творцем системи ГУЛАГ. Його заарештували 1937-го і розстріляли за рік.
–– Микола Єжов, голова НКВС з 26 вересня 1936 по 24 листопада 1938 року. Єжов став одним з головних організаторів масових репресій 1937-1938 років, відомих як Великий терор. 1937 рік, впродовж якого Єжов очолював НКВС, став символічним позначенням репресій, а сам період, на які припав пік репресій радянського часу, отримав назву «єжовщина». За період 1937-1938 років було розстріляно 681 692 особи. У лютому 1940 року Миколу Єжова все тією ж Військової колегією Верховного Суду СРСР було засуджено до розстрілу.
– Лаврентій Берія, голова НКВС із грудня 1938 по грудень 1945. У воєнні роки він провів тотальну депортацію народів Криму та Північного Кавказу, масштаби якої сягнули мільйона людей. 26 червня 1953 Берія був заарештований, а 23 грудня 1953 розстріляний.
Несправедлива машина терору після того, як її заведеш, здатна перемелювати все і вся на своєму шляху. В який бік вона поверне і кого перемеле – невідомо.
Сьогодні, через майже сто років, історія повторюється. Але вже онуки НКВСників фабрикують бездоказові справи, під фізичним та психологічним тиском вибивають свідчення, долучають лжесвідків. Сьогодні ви можете вважати себе правими (як і ваші попередники, які вважали Червоний терор порятунком ідеї та уявним захистом держави), але уроки історії показують, що утискувачі та тиранія має властивість опинятися на лаві підсудних!
Єдина відмінна риса ФСБ від НКВС – те, що у покаранні не застосовується розстріл, все-таки інші методи – однотипні (облави невинних, суд без доказів чи за хибними свідченнями, закриті суди, вибивання показань під тиском). Але хочу зазначити, що величезні терміни, що виносяться суддями, для окремих людей (літнього віку або з серйозними захворюваннями) означають довічне ув’язнення. Тому, в принципі, між органами НКВС та ФСБ можна поставити знак рівності.
Історія пропонує нам уроки, але не кожен здатний їх бачити та робити правильні висновки.
Наприкінці свого слова вкотре хочу подякувати нашим адвокатам і нашому джемаату (народу), за виконану роботу, за надану підтримку.
Я дуже вдячний адвокатам, які не просто виконують свою роботу для галочки, а роблять все можливе та неможливе, щоб підтримати нас та наші сім’ї. Вони стали для нас родичами та близькими людьми, до яких можна звернутися у будь-який час доби з будь-якого питання. Не опускаючи рук, борються за кожного безневинно засудженого, прагнучи вирвати нас із лап утискувачів. І нехай Бог віддасть їм благом багаторазово за їхню роботу в Криму!
Також хочу висловити велику подяку джемаату (народу)! Як говорив раніше, це дуже важливо, підтримка народу надає стійкості як мені, так і всім політув’язненим кримським мусульманам. Джемаат завжди допомагає нам та нашим сім’ям, подаючи увагу дітям, допомагаючи нашим дружинам, які разом із нами потрапили під каток репресивної машини.
Які б терміни нам не винесли сьогодні — це лише цифри на папері. Про справжні терміни знає лише Всевишній Аллах. І терміни він встановив не тільки для нас, а й для кожного причетного до несправедливості, що чиниться щодо мусульман. Смерть наздожене кожного, після чого він постане перед справжнім справедливим Судом Творця небес та землі!
«Так, звідки ти міг знати, що таке День відплати? Того дня жодна душа не зможе нічим допомогти іншій, і влада того дня належатиме Аллаху» (Коран, 82 сура, 18-19 аяти).
