«І на рівні локального, місцевого, друковане медіа може існувати як бізнес-продукт. Для цього насамперед потрібні сприятливі економічні умови», – так говорить головний редактор газети «Воля народу», що виходить у Буську на Львівщині, Микола Іванців.
Він очолює газету з 1994 року і за цей час видання пережило різні часи та одним із перших роздержавилося. Матеріал про Миколу Іванціва вийшов на сайті Район. Життя у межах ініціативи НСЖУ «Журналісти – важливі!».
Микола Іванців – член секретаріату Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України, заслужений журналіст України.
Очоливши газету, пан Микола не сидів, склавши руки в очікуванні краху. Як наслідок, редакція виграла грант фонду «Євразія», за який придбала комплект комп’ютерного обладнання й перейшла на офсетний друк. Справи налагоджувалися, буська «Воля народу» стала однією з найкращих на Львівщині районок, першою почала виходити в повному кольорі, збільшила обсяг до 12-16 сторінок. Але Микола Іванців на цьому не заспокоївся, надто коли мова зайшла про реформування ЗМІ, про їх роздержавлення, адже його давньою мрією було позбутися своєрідного тавра «газети влади».
Коли ж закон про це набув чинності, буська районна однією з найперших на Львівщині в червні 2017 року скористалися цим правом, набувши статусу приватного підприємства. І на перших порах, коли в Україні був відносний мир і не було ковіду, два роки поспіль новостворене на теренах району підприємство мало прибутки, і співзасновники газети отримали перші дивіденди.
«Так що і на рівні локального, місцевого, друковане медіа може існувати як бізнес-продукт. Для цього насамперед потрібні сприятливі економічні умови. Адже, коли країну накрила пандемія, а згодом війна, усе пішло шкереберть, і сьогодні нам важко робити якісне видання. 2022-ий, рік воєнного стану ми закінчили без збитків, але це нам коштувало великих зусиль, змушені були відмовитися від повного кольору, зменшили кількість сторінок до мінімуму, урізали зарплату працівникам до 0,6 ставки. Мусили, як то кажуть, себе ущемити, аби читач, який у нас вірить, вірив би і надалі», – розповідає Микола Іванців.
У процесі роздержавлення значну підтримку виданню надав секретар НСЖУ, головний редактор газети «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко. А коли розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ і в перших числах березня Ізюм захопили рашистські загарбники, редактор «Обріїв Ізюмщини», рятуючись від терору окупантів, саме в Миколиній домівці знайшов свій притулок.
Одразу ж після визволення Ізюму від російської нечисті саме на базі комп’ютерного центру буської «Волі народу» стали верстатися й «Обрії Ізюмщини», файли з версткою газети передають на Харківщину, де її друкують та роздають тамтешнім мешканцям.
«Я тішуся тим, що хоча б таким чином можу допомагати і своєму колезі, і людям, які чекають у прифронтовій зоні на правдиве друковане слово. Саме газета нині багато важить для них за відсутності через відомі причини будь-яких інших засобів комунікації», – каже Микола Іванців.
Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду та разом із усім українським народом воюючи за свободу і незалежність нашої країни.
