Корюківській газеті «Маяк» уже 91 рік. За цей час редакції газети, як і її колективу, довелось пережити чимало кризових моментів. Ірина Гайова очолює видання з 2000-го року. Редакторка впевнена, що люди хочуть мати свою, регіональну газету. Вона каже, що проєкт, коли після звільнення територій три газети – «Маяк», «Наше слово» і «Новини Городнянщини» обєднались у спільний випуск, щоб скоротити витрати, яскраво показав те, що люди хочуть читати саме місцевий контент. Матеріал про видання та його очільницю підготували колеги з «Новин Городнянщини» у межах ініціативи НСЖУ «Журналісти – важливі!».
Після роздержавлення «Маяк» успішно став незалежним виданням, зберігши повністю свій колектив – творчий, працездатний, готовий робити нову газету в нових умовах. В редакції було власне авто, це давало можливість бувати у найвіддаленіших населених пунктах району і отримувати свіжі новини. Запровадили й посаду менеджера по рекламі – щоб ефективніше залучати рекламу, а з нею й кошти. Це не давало наддоходів і високих зарплат, але дозволяло відчувати стабільність.
Додало проблем реформування роботи пошти, але й тут колектив справлявся гідно. Почали оформляти передплату пряму в редакції, організовували день передплатника, розвивали роздрібну торгівлю тощо.
«Повномасштабна російська агресія добила тиражі й «поклала» рекламний ринок. Сьогодні колишні районки вимушені не просто виживати – деякі з них вже закриваються або говорять про те, що закриються в найближчій перспективі. На сьогоднішній день чи буде місцева газета чи ні – вирішуватиме кожна громада. Врятувати видання можуть тільки читачі достойною передплатою. Якщо люди розуміють, що їм необхідна місцева газета і хочуть, щоб вона жила, вони знайдуть по 200 гривень, щоб передплатити її на півроку, – каже Ірина Гайова.
Водночас редакторка впевнена, що люди хочуть мати свою, регіональну газету. В Корюківці люди хочуть читати про калюжі на одній з вулиць свого міста, по сварки на місцевому базарі, про своїх людей, а не про, нехай хоч і цікаві та глобальні події на Городнянщині чи Менщині. Так само й у інших громадах– читачу не цікаві чужі події.
«Ми пишемо історію саме нашої громади, наших людей. Якщо ми цього не зробимо – не зробить ніхто, – додає Ірина. – Але нам треба крок назустріч від людей. Ми чекаємо їхньої підтримки. Якщо газета помре – вона ніколи не відродиться… Тому прийшов час громадам узяти на себе відповідальність за долю місцевих газет. Чи існуватиме в громаді своє, власне видання – залежить від того, чи зрозуміють її люди, наскільки їм треба газета.
Мабуть, неправильно було б перекладати відповідальність за долю газети тільки на потенційного читача. Свою роль у цьому може й повинна відіграти місцева влада. Не секрет, що в деяких громадах через якісь особисті непорозуміння чи неугодну критику у владних колах «Не люблять» газету. А її не треба «любити» чи «не любити». У ланцюжку газета-влада повинні бути здорові партнерські відносини. Тільки таким чином місцеві газети отримають право на життя, влада – потужний інструмент для висвітлення своєї діяльності, а читач – необхідну йому інформацію про життя своєї громади».
Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду та разом із усім українським народом воюючи за свободу і незалежність нашої країни.