Якби рік тому я сказав комусь в Україні (та й взагалі будь-де у світі), що на Балканах, на відкритті сесії законодавчого органу Республіки Косово депутати дружно підведуться й гучними оплесками гаряче вітатимуть групу українських журналістів – це здалося б фантазією. Але нині це факт – і відповідне відео можна переглянути в твітері на сторінці Флютури Кусарі (Приштина).
Мабуть, ніхто б не повірив і в те, що журналісти, перебуваючи в ложі преси асамблеї Косова, почують із зали популярне нині національне гасло борців за незалежність – «Слава Україні!» (це ж, нагадаю, і наше військове вітання у Збройних силах та Національній гвардії). Вигукне гасло хтось із депутатів-косоварів, а присутні газетярі хором відгукнуться: «Героям слава!»
Рік тому це була б неможлива річ – як не вкладалося б у голові й те, що депутати почують у своїй асамблеї вітання від українців – «Rroftё Kosova!» (албанською мовою – «Хай живе Косово!»).
Війна багато чого змінила у світі…
Не треба нікому пояснювати, чому це все – нині реальність. Так само й групі українських журналістів цілком зрозуміло, чому описаний факт – не дивина в нашому житті й нашій професійній діяльності з 2022 року.
Війна в Європі, війна у світі…
Ми тут, у Приштині, на інформаційному фронті. І щоденною працею на своїй важливій ділянці – прагнемо наближати перемогу над ворогом-окупантом у битві за свободу й незалежність України, за тріумф світової демократії. Не сприймайте ці слова як високомовні. Журналісти з Києва і столичної області, Чернігова та Луганщини, де від чорного ранку 24 лютого точилися запеклі бої, на власні очі бачили страхіття «рускава міра». Медійники, завдяки солідарній підтримці, яку дістали від європейських колег і уряду Косова, мають змогу дистанційно працювати й залишатися в професії. Більш як десяток творчих людей з України – тепер учасники міжнародної програми захисту медійників «Journalists-in-Residence Kosovo».
Мир, що настане після війни, багато чого змінить в історичному поступі людства. Зміняться й відносини на офіційному рівні Києва і Приштини. У цьому впевнені народні обранці молодої балканської країни, яка 17 лютого відзначить 15-річчя проголошення державної незалежності. Ми знаємо також думки учасників багатьох інших зустрічей – зі щоденного спілкування на рівні народної дипломатії в державі, яка на ділі показала себе справжнім другом України.
Спікер Асамблеї Республіки Косово 41-річний Глаук Конюфка (Glauk Konjufca) 19 січня прийняв групу медійників, що працюють у Приштині за програмою підтримки українських журналістів.
Учасниця цієї зустрічі в парламенті, представниця організаторів програми Флютура Кусарі згодна з думкою українців, які називають проєкт унікальним. Програму підтримав і фінансує уряд республіки, а ініціювали – Європейський центр свободи преси та ЗМІ (англ. – ECPMF) й Асоціація журналістів Косова. Саму ж ідею втілити в життя проєкт професійної підтримки медійників у час війни подала косовська депутатка – Доарса Кіца-Джелілі (Doarsa Kica-Xhelili). Остання має добру знайому в Україні – отож синергія розуму й небайдужість обох стали тим «драйвером», завдяки якому з весни 2022-го програма стала реальністю.
Схвальні оцінки втіленого задуму ми чули вже від багатьох іноземних колег, серед них – генеральний секретар Європейської федерації журналістів Рікардо Гутьєррес (Ricardo Gutierrez), відомі громадські діячі медійної сфери з Німеччини Андреас Ламм (Andreas Lamm), Ребекка Гармс (Rebecca Harms) та інші.
Косово – з Україною!
Під час сердечної зустрічі (так її назвав офіційний сайт Асамблеї Косова) спікер Глаук Конюфка наголосив, зокрема, що його народ стоїть поруч з народом України в ці важкі часи й далі буде поруч – коли знову запанують мир і свобода.
Політик зазначив, що Республіка Косово приєдналася до гуманного й демократичного світу, засудивши збройну агресію. Приштина ввела санкції проти російської федерації за неспровокований напад на Україну. Промовець висловив захоплення хоробрістю й героїзмом українців – народу, від якого нині залежить перемога над злом. Косовари, сказав Глаук Конюфка, не мають змоги допомогти Україні зброєю, але вони підтримують політично.
Я б додав до сказаного державним діячем ще й такої конкретики – в республіці є волонтерський рух (гуманітарна допомога медикаментами), і діє сувора заборона транслювати московські інформаційні програми (косовари ввели цю заборону серед перших у Європі).
Наприкінці свого виступу спікер асамблеї зазначив, що світ вкаже агресорові на його місце. А перемога України стане історичною подією XXI століття, коли один народ став стіною за весь демократичний світ.
Журналісти подякували співбесідникові, органам влади та всім косоварам за теплу гостинність і підтримку, на що спікер асамблеї щиро й сердечно сказав українцям: «Вам завжди раді в нашій країні. Почувайтеся тут як удома».
Учасник зустрічі секретар Національної спілки журналістів України (автор цієї замітки), нагадавши гасло НСЖУ «Журналісти – важливі!», поцікавився в першої особи парламенту, скільки в депутатському корпусі вихідців з медійної сфери. Політик відповів, що немало інтелектуалів поповнили вищі органи влади республіки від часів збройної боротьби Косова за здобуття державної незалежності. Є люди з журналістським досвідом і серед нинішніх депутатів, і в дипломатичному корпусі… Принагідно як приклад я навів прізвище свого недавнього знайомого – посла Косова в Японії (колись відомого медійника, а нині вченого) – він автор щойно виданої книжки «History Continue: Three Models of the Continuation of History» («Історія триває: три моделі продовження історії»). Спікер відреагував приязною усмішкою, додавши, що посол Сабрі Кічмарі (Sabri Kiçmari) – його друг. А відтак один з провідних державних діячів не залишив без уваги і власний досвід в інформаційній діяльності: сказав, що свого часу був головним редактором щотижневої газети (її назва – «Vetёvendosje!» – у перекладі з албанської означає «самовизначення»).
Наприкінці зустрічі, до відкриття сесійного засідання в асамблеї, спікер сфотографувався з гостями. Він спільно з журналістами тримав синьо-жовтий шалик із написом «Ukraine» – цей атрибут приніс і розгорнув перед усім гуртом ваш автор.
А далі в сесійній залі сталося те, з чого я почав свої замітки. Колективний вияв щирої поваги – тривалі оплески парламентарів, як і наші оплески, були адресовані великому, мужньому, героїчному народові, що дає гідну відсіч агресорові. Вигуки й вітання косоварів «Слава Україні!» – реалії сьогодення в республіці, в якій живе дружній українцям народ. Він понад два десятиліття тому зазнав страхіть агресії та вистраждав-виборов незалежність за підтримки демократичного світу.
Хай же й чинна українська влада чує голос свого народу – хай не зволікає, а визнає як цивілізована держава суверенітет і незалежність Косова! Майже сто держав світу мають дипломатичні відносини з Приштиною. Це я кажу не як автор, що в публікаціях має дбати про баланс думок, інформувати читацьку авдиторію, а не бути «суддею». Це каже моя небайдужа душа громадянина.
Хто хоче бачити, чути та говорити про добро – той не копіюватиме трьох мавп у відомих позах – «нічого не бачу, нічого не чую, нічого не кажу». Нині є всі підстави побачити, почути та сказати, як про доконаний факт: у час війни Україна має надійного політичного союзника, побратима та справжнього друга на Балканах. Уже реально визнала незалежність Республіки Косово наша народна дипломатія. Визнала без голосувань у Раді, без дебатів, підписів та печаток. Визнала – на словах і на ділі. І хай нарешті зроблять свою справу наші слуги народу, якщо вони справді – слуги.
Сергій Шевченко
м. Приштина (Косово)
Фото: Рабіє Хісені (Асоціація журналістів Косова) і автора
Джерело ВБФ “Журналістська ініціатива”