Дні та тижні під обстрілами, евакуація через десятки блок-постів і ворожу територію, друк на принтерах «бойових листків», релокація редакцій та волонтерство – війна вплинула на долі тисяч журналістів в Україні. Як вдалося в буквальному значенні слова вижити і продовжити професійну діяльність – історії про це готує команда Національної спілки журналістів України за підтримки шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders.
В рамках ініціативи «Журналісти важливі. Історії життя та роботи в умовах війни» буде виготовлено понад 20 професійних відеосюжетів та понад 70 скайп-свідчень, а також будуть опубліковані текстові історії про 100 медійників на сайті НСЖУ – світ має дізнатися журналістські історії війни.
Родина журналістів Івана та Наталії Леонових лише в евакуації дізналася, що лишилася без нічого. Їхній будинок в Ірпені вщент зруйнований після обстрілів.
«Ми виїхали 4 березня вранці. Наступного дня вже багато наших знайомих потрапили на ті всесвітньо відомі кадри, де люди ховаються від обстрілів під мостом», – розповідає журналіст видання «Україна молода» Іван Леонов, який до евакуації, ховаючись у підвалі, продовжував працювати.
Двічі біженка – журналістка Марина Курапцева вдруге була змушена рятуватися від «русского міра». У 2014 році евакуюватися з Донеччини, а навесні 2022-го – зі вщент зруйнованої Бородянки на Київщині. Наразі вона в Німеччині, і чи буде повертатися в Україну, поки що не знає. Бо каже – втретє пережити подібне вже не стане сил.
«26 лютого я припинила працювати, коли знайома, яка жила на околиці міста, написала, що російська колона розбила перший будинок і загинули люди. Я спакувала робочий ноутбук, взяла «тривожну валізку», і ми побігли в бомбосховище поруч з будинком… На витяжці, яка була в бомбосховищі, вишикувалася ціла «батарея» з дитячих пляшечок. Оці малючки, яких там замотували в пелюшки, вагітні жінки, собаки й коти, старі люди – всіх охопило відчуття відчаю», – згадує у скайп-інтервʼю для НСЖУ Марина Курапцева.
Журналістка з Глухова Оксана Ковальова розповідає: від голодної смерті врятувала себе та дітей, коли переїхала жити й працювати в прикордонну Велику Писарівку на Сумщині. Бо війна залишила її без засобів для існування.
«Одна волонтерка порадила мені підписатись на телеграм-канал НСЖУ, і от там я знайшла вакансію, шукали журналіста у газету «Ворскла», – розповідає Оксана. – Я знала, що це такий населений пункт, звідки «найгарячіші» військові зведення. Це було в червні, всі були здивовані, що я приїхала, тоді як, наприклад, чоловіки-фотографи з різних видань відмовлялись їхати в цю точку. Я побачила, що, попри таку близькість до фронту, у Великій Писарівці живуть люди, редакція стабільна, і відчула, що мені не страшно. Тому я взяла дітей і поїхала туди працювати».
Зараз Оксана Ковальова виїздить із військовими на «нуль» та робить репортажі. А від НСЖУ редакція «Ворскли» отримала для журналістки захисне спорядження, яке для Спілки журналістів надали у співпраці штаб-квартира ЮНЕСКО та Міжнародна федерація журналістів.
Кожна журналістська історія – про силу духу, незламність та професіоналізм українських медійників, говорить голова НСЖУ Сергій Томіленко.
«Ми як найбільша журналістська організація щодня на звʼязку з нашими колегами та редакціями. В перші тижні та місяці війни ми залучали допомогу наших міжнародних партнерів, аби закрити першочергові потреби, з якими зіткнулися журналісти – це захисне спорядження, обладнання, матеріальна допомога, допомога в релокації видань. Нині ж розуміємо, що історії журналістів – це важливі свідчення, які повинен знати світ – міжнародні журналістські та правозахисні організації. Близько сотні колег готові розповісти свої часом тяжкі та шокуючі історії, щоб і українці, і люди в усьому світі знали правду про стійкість українських журналістів, які проходять надзвичайні випробування цієї несправедливої війни», – каже Сергій Томіленко.
До медіа-виробництва залучені три професійні телевізійні групи на чолі із Дмитром Чистяковим, Аліною Кравченко та Сергієм Вендіним, онлайн-розповіді готують досвідчені журналісти Леся Карлова, Ольга Боглевська і Данило Вереїтін. До творчо-виробничого процесу (координація та фінальна адаптація і монтаж) долучені Сергій Томіленко, Ліна Кущ, Сніжана Кутракова, Антон Перепелиця, Ілля Суздалєв, Валентина Пустіва, Богдана Стельмах. Абсолютна більшість команди з продакшину історій – медійники, які є вимушеними переселенцями або з часів повномасштабного російського вторгнення цього року, або від початку російської агресії у 2014 році.
Проект «Журналісти важливі. ІСТОРІЇ життя та роботи в умовах війни» реалізує Національна спілка журналістів України за підтримки шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders.
