Робочий кабінет корсунської журналістки, директорки місцевого радіо «На хвилі Корсуня» Галини Добровольської прикрашають гільза від 152-міліметрової гармати-гаубиці САУ «Акація» і відстріляна туба від гранатомета «Муха». Це подарунки від бійців з передової на знак вдячності за неоціненну волонтерську допомогу їм у нищенні ворога.
Від початку повномасштабного вторгнення рашистських військ в Україну у Корсуні-Шевченківському запрацював потужний волонтерський рух з плетіння маскувальних сіток «Мережимо Перемогу», однією з засновниць якого і є журналістка. Інтервʼю з Галиною Добровольською вийшло у газеті «Надросся» в межах ініціативи НСЖУ «Журналісти – важливі!».
«Ще в лютому, до повномасштабного вторгнення, коли вже йшло нагнітання агресії, ми вирішили плести сітки. Паралельно у Фейсбуці розмістили допис про спільнокошт для оплати матеріалу, і люди дуже активно відгукнулися. А потім сталося 24 лютого… Словом, ми поставили плетіння сіток на регулярну основу. Зараз ця справа переросла у масштабний волонтерський рух, який охоплює своїми локаціями територію всього колишнього Корсунь-Шевченківського району і сотні людей», – розповідає Галина.
Звичайно, професія журналіста поклала на неї також обов’язки щодо інформування та підтримання інтересу громадськості до цього процесу, як і загалом до будь-яких волонтерських ініціатив, яких у громаді немало.
«У фейсбуці роблю багато дописів про нашу роботу, про запроваджені акції зі збору коштів, про потребу в робочих руках, про передані сіточки…
Зазначу, що використання соцмереж теж вимагає певних навиків. Щоби публікація мала ефект, треба уважно підходити до її розміщення, вибирати вдалий час, прайм-тайм, який не буде забитий якоюсь топовою інформацією, яка відволіче увагу від нашої задачі. Такі нюанси теж треба враховувати. Або ще таке спостереження: кількість донатів зростає тоді, коли, як це не прикро, відбувається якась масштабна трагедія».
Та, додає, ніхто не скасовував роботу в редакції.
«Це і підготовка інформаційних матеріалів, і забезпечення роботи радіомовлення в цілому, і комунікація зі слухачами. А чого варте оповіщення про повітряну тривогу! Воно забирає максимум уваги у будь-який час доби. Зараз маю велике бажання залучити саму себе як депутата міської ради і написати програму підтримки волонтерського руху. З іншого боку, в голові постійно крутиться, де замовити те і те, де взяти гроші. Тому дійсно важко.
Але, зізнаюся, для мене справжня віддушина — це піти на локацію і поплести сітки: з голови вивітрюються тяжкі думки, пропадає втома, відкривається друге дихання. Тому попри завантаженість я намагаюся після роботи чи у вихідний приходити до дівчат, ставати разом з ними до верстата і плести».
Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду.
