Із піднесеним настроєм зустрічає День Збройних сил України головний редактор «Волинської газети» та секретар Національної спілки журналістів України Володимир Данилюк, який від початку війни служить заступником командира з морально-психологічного забезпечення одного з батальйонів територіальної оборони ЗСУ.
– Наснаги мені додає розуміння, що Перемога над рашистським окупантом – не за горами! – сказав журналіст у коментарі інформаційній службі НСЖУ.
Сьогодні Володимир Олексійович із колегами по журналістському цехові майже не спілкується, оскільки служба в армії диктує йому інші завдання. На війні втрачає значення, яку ти професію мав у мирний час. Міг бути до війни журналістом, чиновником, продавцем у магазині чи учителем у школі, а сьогодні ти – кулеметник, розвідник, кухар, водій, зенітник…
– Війна змінює професії, змінює людей. Змінила війна й мене. Сподіваюся, у кращий бік, – каже Володимир Олексійович.
Після Перемоги він, однак, сподівається знов стати журналістом.
– Сьогодні ж порадив би колегам бути дуже відповідальними за те, що вони пишуть. Наразі відповідальність за слово така ж велика, як відповідальність за постріл. Тож кожен на своєму місці має робити максимум можливого для Перемоги. Треба намагатися бути максимально незалежним від зовнішніх обставин і максимально правдивим. Сьогодні людям правдиве слово необхідне як ніколи, – каже журналіст-воїн.
Він наголошує, що у Силах оборони України до журналістів ставляться із повагою й очікують від них тільки одного: правди і відповідальності.
– Військові розуміють, що завдяки медіа про них дізнаються рідні й близькі, багато хто – віддасть за чесну службу належне… Особливо добре слово важливо тим, хто нині на передовій, – каже Володимир Данилюк.
У період війни журналістам надзвичайно важливо старатися нікому зі співгромадян не нашкодити невиваженим словом. Неперевірена, панічна, фейкова (не дай Боже) інформація дуже негативно впливає на людей, особливо на цивільних.
– Військові добре знають справжню ситуацію, а от мирне населення – дуже чутливе до інформаційних впливів, – наголошує Володимир Олексійович.
Військовий стан накладає на кожного із українців, у тому числі й на журналістів, певні обмеження. Але з початком війни демократія не закінчується, тому, як переконаний Володимир Данилюк, обмеження мають бути раціональними, чіткими і однаковими для всіх.
– Тут важливо, щоб до своїх слів відповідально ставилися і журналісти, і ті, хто дає інформацію журналістам. Не можуть якусь певну подію коментувати хто завгодно, щоб у кожного посадовця була своя власна версія цієї події, – каже Володимир Олексійович.
Щодо майбутнього Володимир Данилюк був у коментарі НСЖУ оптимістичним:
– Недалекий той час, коли ми всі повернемося з Перемогою й знову зустрінемося в нашій рідній Спілці, в нашому дружньому колі журналістів-однодумців! І зробимо багато цікавого й корисного – того, що не встигли зробити до війни. А тих колег, які сьогодні не в війську, попросив би меншою кількістю дати максимальний результат – як кажуть, «за себе і за того хлопця»… Але! Не ризикуйте тоді, коли не треба! Жодний удалий кадр не вартує поранення чи, борони Боже, загибелі! Всі повинні бути живими!
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ