… Нещодавно в Краснопілля Сумської області завітали польські волонтери, які систематично допомагають українським військовим. Дізнавшись, що у прикордонній, а отже – і прифронтовій смузі Сумщини видається прикордонна газета, вони вирішили заїхати і переконатися – чи це, бува, не жарт якийсь. Виявилося, однак, що це правда.
23 лютого 2022 року газеті «Перемога» мало виповнитися 90 років. Святкування призначили на п’ятницю, 25 лютого. Запросили редакторів усіх поколінь, колег із інших газет району, представників Національної спілки журналістів із Сум. 24 лютого розпочалася війна, і всі наїдки, приготовлені для святкування, редакція завезла до місцевої лікарні.
– Вирішили, що там вони будуть потрібніші. А святкування ювілею «Перемоги» перенесли «на після Перемоги», – розповів у коментарі НСЖУ головний редактор газети Олександр Моцний.
Газета не виходила у паперовому варіанті трохи більше двох місяців. Але видання має інтернет-сайт «Краснопілля – край Слобожанський» та сторінку у фейсбуці, яка назбирала близько 5 тисяч підписників, тож про актуальні події журналісти інформували онлайн.
– Тоді люди були особливо спраглі до інформації. Навіть повідомлення про те, в який магазин завезли хліб, збирало по декілька тисяч відвідувань: люди боялися без потреби виходити з будинків, і виходили тільки тоді, коли знали, що там-то точно є хліб, а там-то безкоштовно роздають молоко та гуманітарку, – розповідає Олександр Віталійович.
У самому Краснопіллі росіян практично не було – вони колоною у декілька сотень одиниць транспорту 24 лютого пройшли крізь селище в напрямку Сум, а через декілька днів, отримавши відкоша, пошматовані поверталися тією самою дорогою назад. Якийсь час залишався російський блокпост на в’їзді в Краснопілля, але сумська тероборона розбила і його. На Тростянець і Охтирку окупанти рухалися іншим шляхом.
– Тобто, Краснопілля було вільне від окупантів, але відрізане від обласного центру, – згадує редактор. – Коли росіянам на різних напрямках «надавали по вухах», то вони вже тікали як тільки могли – і полями, і лісами, і через Краснопілля.
Коли з окупацією Сумщини було покінчено, й у селище зайшли українські війська, в редакції «Перемоги» стали думати про відновлення друкованого видання. Комп’ютерну техніку вдалося зберегти.
– Перед війною «Укрпошта» не встигла розрахуватися з нами за передплату. Ми дочекалися, коли поштові відділення відновлять свою роботу, отримали кошти за передплату і взялися за роботу. Раніше «Перемога» вже певний час друкувалася у Вінниці, тож, як тільки змогли робити газету, друкарня дала згоду відновити співпрацю з нами, – розповідає редактор. – Ми щиро дякуємо друкарні за те, що вона нам дозволила виплачувати торішній борг у міру можливості. Це нас врятувало. Зараз ми борги повиплачували і працюємо.
Щоправда, у зв’язку з економічною кризою, викликаною війною, й браком паперу, довелося з 12 сторінок залишити тільки 4 (і раз на місяць – 8). Штат скоротився з 5 осіб до 4 (редактор, кореспондент, верстальник і бухгалтер). Тираж із довоєнних 2,5 тисяч скоротився до 1,5 тисяч – багато населення виїхало, частина прикордонних сіл громади – під постійними обстрілами. Проте, газета виходить, розпочалася передплата на наступний рік.
«Перемозі» трохи допомагають місцева громада, Сумська районна адміністрація, але в прикордонному регіоні їхню діяльність не дуже висвітлиш – публічних заходів майже немає. Останнім часом трохи збільшилися надходження від реклами і оголошень. Суттєво в газету вкладається ДП «Красонопільський лісгосп», головне бюджетоутворювальне підприємство громади – воно публікує рекламу та оголошення про продаж дров, вітання тощо.
– В інших прикордонних виданнях ситуація – гірша. Дехто каже, що розраховує випустити не більше 2-3 номерів, а далі треба буде закриватися, – каже Олександр Моцний. – Ми ж сподіваємося на краще і будуємо плани на наступний рік.