Про це наша розмова з головою Донецької обласної спілки журналістів і директором – головним редактором «Приазовского рабочего» Оленою КАЛАЙТАН
** Для початку розкажіть трохи про себе. Відомо, що Ви прийшли в «Приазовский рабочий»з посади головного редактора газети «Ильичевец. Город». Чи не складно було входити в колектив з багаторічними традиціями, закладеними попередніми головредами ВіроюЧеремних, МиколоюТокарським?
– Бути головним редактором – завдання завжди не просте. А «Приазовский рабочий» – добре відомий у Маріуполі бренд не тільки газети, але й поліграфічної продукції.
Варто сказати про специфіку Маріуполя. Це велике місто з півмільйонним населенням, але водночас, як кажуть самі маріупольці, тут усі знають одне одного. Я не один рік була в дружніх стосунках з багатьма колегами з «Приазовского рабочего». А з Миколою Токарським ми були знайомі ще по спільній роботі в газеті «Азовсталец» – він був моїм першим головним редактором. А потім Микола Миколайович перейшов у «Приазовский рабочий» заступником до Віри Черемних, я перейшла в «Ильичевец», де на той час розгортався прес-центр зі своєю газетою, відеогрупою, радіо. Пізніше я стала редактором газети «Ильичевец. Город».
Отже, якоюсь мірою я знала газету і колектив, де мені належало працювати. Тут склалися багаторічні добрі традиції, кращі з яких ми зберегли, успішно розвиваючи нове в нашій роботі.
** Чи змінився обсяг газети? Мова? Рубрики?
– «Приазовскийрабочий» виходить двічі на тиждень – у середу на восьми повнокольоровихі в п’ятницю на 16 шпальтах, з яких 8 – повнокольорові, 8 – чорно-білі. Збережено формат великої газети – європейський В3, котрий зручніший для читання, ніж колишній А2.
Раніше в газеті в кольорі були тільки перша і остання сторінки. Але час не стоїть на місці, ми даємо зараз більше ілюстрацій. До того ж, рекламодавцям сподобався варіант розміщення повнокольорової реклами всередині газети: їх влаштовує, що вартість такого розміщення прийнятніша, ніж на першій шпальті.
Нам дуже подобається писати українською мовою, в нашому творчому колективі багато хто з авторів так готує матеріали українською, що їхнє слово заворожує. Періодично подаючи публікації українською, поступово закохуємо наших читачів, які десятиліттями говорили російською, в співучу українську. Повністю перейшли на українську в комерційній рекламі. Читач сприймає такі наші кроки, і процес українізації «Приазовского» упевнено триває.
У числі рубрик, що зберегли від колишнього «ПР», – «Платформа читачів». Коли до нас звертаються читачі з проблемою, виїжджаємо на місце, розбираємося в ситуації за участі громадськості, місцевої влади, представників підприємств і організацій.
Колишній «Гарячий телефон» пережив ребрединг: подаємо відповіді на запитання, що надходять не тільки телефоном, але відповідаємо і на СМС-запитання, повідомлення електронної пошти, листи та звернення, що надходять до групи «Приазовский рабочий» в соціальних мережах, де ми тепер теж є.
Сподобався нам і формат прес-клубу. Запрошуємо до редакційної конференц-зали цікавих спікерів, влаштовуємо медіа майданчики. Але при цьому внесли в цей формат новизну: даємо стріми в соцмережах, пости, фоторепортажі, супроводжуємо наше спілкування зі спікерами візуалізацією (наприклад, за допомогою проектора).
У числі нових газетних форматів – тематичні лонгриди, блоги наших журналістів, інфографіка і широкий спектр візуальних нововведень, серед яких – QR-код з переходом на фоторепортаж і текстову версію публікації на нашому сайтіpr.ua.
** Як впливає на зміст публікацій війна, що зовсім поруч з Маріуполем? Чи часто журналісти газети бувають в зоні бойових дій?
– Війна дійсно поруч, але Маріуполь при цьому – одне з безпечніших міст України! В Маріуполі базуються обласна поліція і обласна прокуратура, підрозділи Нацгвардії, прикордонний загін, підрозділ «Азов», які не залишать місто без захисту. В одному з перших міст у Маріуполі організована робота Центру безпеки – велика мережа відеокамер відслідковує ситуацію в режимі реального часу. Тому будь-які випадки правопорушень, в тому числі угони автомобілів, розкриваються швидко, що сприяє поліпшенню криміногенної ситуації.
Звичайно ж, ми відчуваємо подих війни, і даємо репортажі про героїчних військових, які стоять на захисті України, завдяки яким маріупольці відчувають себе захищеними. Це незмінна рубрика нашої газети, а її постійний автор і ведуча – наш художній редактор Аліна Комарова. Вона одна з небагатьох журналістів має допуск у червону зону ООС і привозить унікальні фотокадри, розповіді і емоції. Мрії про мир – вони однакові як у маріупольців, так і у бійців, які стоять на сторожі безпеки нашої країни.
** Є таке негласне правило: новий керівник вносить новинки у саме видання, формує свій новий колектив. Як було з Вашим приходом у «ПР»?
– В газеті «Ильичевец. Город» ми робили акцент на авторському контенті, мали напрацювання по новій, сучасного формату верстці, дизайну, формуванню ілюстративного ряду (в тому числі інфографік). Отже, в «Приазовский рабочий» я прийшла з пакетом ідей і всіх напрацювань, що вже були реалізовані в «Ильичевец. Город». З приходом нової творчої команди видання помолодшало, набуло сучасних рис.
Ми об’єднали традиції та нові підходи. Так, ми зберегли улюблені рубрики наших читачів, а поряд з цим увели абсолютно нові, провели ребрендинг газети. Ми не прагнемо змагатися з сайтамитаonline виданнями наших колег, з телебаченням, адже друкованому виданню немає в цьому ніякої потреби. Ми робимо ставку на якісний контент, аналіз, детальний фактчекінг, зважуємо кожне слово.
«ПР»з’явився в соціальних мережах і ми маємо намір розвивати цей напрямок, як і сайт газети, якому також належить пережити ребрединг.
Звичайно, що перелаштовуватися на новий лад було непросто. Новий темп витримали не всі співробітники колишнього «Приазовского рабочего», але багатьом сподобався творчий, креативний настрій, стремління робити авторський унікальний контент.
Хороші, якісні тексти створює економічний оглядач Людмила Кудріна, продовжує з нами свій творчий шлях майстер фотографії Аліна Комарова. З числа авторів колишнього «ПР» в редакції працюють Людмила Єрмишина, Олександр Панков, дизайнери, коректори, адміністративний персонал.
І дуже гармонічно в команду «ПР» влилися нові професіонали – Анастасія Дмитракова, Олена Медведєва, Олександр Товкач, Еліна Прокопчук, Юлія Франжева, Тетяна Жук.
** «Приазовский рабочий» выпускав газети «Неделя. Аргументы, факты, события», «Дом советов», «Привет, ребята!». Чи є вони тепер?
– Ці газети перестали виходити ще до мого приходу в редакцію. Тепер маємо чіткий намір відновити роботу медіа школи, якою була деякою мірою газета «Привет, ребята!». У січні 2020 року ми підписали з Маріупольським державним університетом Меморандум про співробітництво, в рамках якого хотілося б отримати своєрідний коловорот журналістів – від шкільного гуртка до медіа школи. Навчати роботі з текстами зможуть як наші журналісти-практики, так і викладачі факультету журналістики Маріупольского державного університету та запрошені спікери.
Сподіваємось, багато хто зі слухачів медіа школи вступатиме і вчитиметься на факультеті журналістики, а потім повернуться працювати у ті ЗМІ, де колись зробили свої перші авторські кроки.
** Фінансове становище. Як заробляєте на видання газети?
– З кожним роком виживати стає все складніше. Не буду надто оригінальною, коли скажу, що свою неприглядну роль у падіння тиражів відіграє «Укрпошта», зриваючи графік доставки газет і тим самим підриваючи довіру читача. Ніхто не хоче платити за газети минулого тижня.
Ми розуміємо, що листонош не вистачає. Але – з чиєї вини? На фоні гучних звітів керівництва компанії-монополіста поштових послуг про позитивний баланс за 2019 рік бентежить дійсна сумна картина з поштовими відділеннями в регіонах і на місцях.
Але ми не здаємося і ведемо активний діалог з міським керівництвом «Укрпошти», і вже досягли перших результатів: скарг на несвоєчасну доставку газет у 2020 році стало менше.
Треба сказати, що редакція зробила все можливе, щоб допомогти маріупольським поштовикам –ми розсортували всі квитанції по поштових відділеннях, проштампували, внесли в електронний реєстр. Словом, зробили все, навіть те, що не входить в обов’язки і компетенцію редакції, аби тільки читач отримав газету вчасно.
Постійно шукаємо варіанти здешевлення друку і збільшення обсягів реклами. Намагаємось розширити коло рекламодавців, готуємо для них пакетні комерційні пропозиції, розширюємо платформи розміщення реклами, яку тепер можна подати не тільки в друкованому виданні, а й у на наших онлайнових платформах, практикуємо форми партнерських знижок. Беремо участь у всіляких інформаційних і рекламних тендерах. Тобто використовуємо всі наявні можливості, щоб постійно наповнювати дохідну частину нашого бюджету і бути на плаву.
** Передплатна вартість «ПР» на 2020 рік була заявлена в сумі 395 гривень. Чи підвищували її проти минулого року? Чи можлива передплата на місяць, квартал, півроку?
– Ми не підвищували передплатну вартість 2019 року, хоча вона не покривала витрати. На 2020 рік ціну підняли з 354 до 395 гривень. Та й це підвищення далеко не повністю покриває собівартість випуску газети. Тому постійно шукаємо якісь нові варіанти тримання фінансового балансу за рахунок реклами, поліграфії, творчих проектів, партнерських програм, участі в тендерах.
Прекрасно розуміємо наших передплатників, адже серед них чимало пенсіонерів, яким виділити з невисокої пенсії майже 400 гривень дуже складно. Тому нашу газету можна передплатити навіть на один місяць, а також на квартал, півріччя.
** Багато українських газет через проблеми з поштою і скороченням роздрібного продажу втрачають тиражі. Як у вас?
– Нам вдається утримувати тираж на колишньому рівні. У 2019 році далося взнаки те, що ми заморозили передплатну ціну і змогли залучити в число наших передплатників читачів газети «Ильичевец. Город».
У 2020 році позитивний ефект дала наша активна робота щодо залучення нових передплатників, розширення продажів газети як у власнихї кіосках, так і торговельній мережі партнерів.
Нинішнього року плануємо реконструювати газетні кіоски «Приазовскогорабочего», щоб вони мали сучасний вигляд, у дусі інноваційного Маріуполя. Зараз приймаємо пропозиції від підрядників, розглядаємо проекти, порівнюємо кошториси, щоб остаточно обрати оптимальний варіант «ціна – якість».
** З яких причин закрили власну друкарню, яка свого часу друкувала газети і з інших міст регіону? Де тепер друкується «Приазовскийрабочий»?
– Наша друкарська машина «Сольна», яка відпрацювала вже 35 років, дуже часто виходила з ладу і потребує вартісного капітального ремонту. На жаль, зараз ми не можемо собі дозволити такі витрати.
Але, як кажуть, не було б щастя та нещастя допомогло. Тепер ми друкуємося в Запоріжжі,в друкарні «Кераміст», де отримуєморівень, якого не могли досягти на нашій друкарській машині. Це повноколірний друк хорошої якості і європейський формат B3.
Перехід на друкгазети в Запоріжжі породив багато чуток, серед яких найпоширеніший – що друкарня «Приазовскогорабочего»припинила свою роботу. Це не так! Друкарня успішно працює, листова друкарська машина «Рапіда» і цифрова дають можливість виготовляти поліграфічну продукцію – плакати, буклети, книжки та газети , візитівки, листівки – високої якості. Одні з небагатьох у місті виготовляємо швидко і за найнижчою в місті ціною штампи та печатки. Отже, спектр нашої продукції досить широкий.
** Вас обрали головою Донецької обласної організації журналістів. Це свідчить про високу довіру, але це ж і велика відповідальність, велика робота. Чи вистачить сил?
– Енергії, бажання і сил працювати у мене багато – стараюсь встигативсюди. Враховуючи, що з початком війни журналістські спілки Донецької і Луганської областей опинилися відірваними від обласних центрів, було втрачено багато документів, бази даних. Від 2014 року робота практичнобула припинена. Зараз ведемо звірку членів НСЖУ на підконтрольній Україні території, складаємо базу даних дійсно активних, ініціативних, готових творити і відстоювати свободу слова і права журналістів. Аджде наша організація гостро потребує свіжих струменів оновлення і творчої енергії.
Тільки-но таку роботу завершимо, планую побувати у всіх місцевих організаціях журналістів, познайомитися, поспілкуватися. Хотілося б почути, чого чекають від НСЖУ журналісти, з якими ініціативами виступають, які плани будують. Думаю, в такому спілкуванні краще почуємо одне одного, і вже з цього можна вибудовувати великий і об’ємний план подальших дій нашої організації.
Упевнена: все у нас вийде, як задумано. Інакше і бути не може.
Розмову вела Ольга Войцехівська
