Війна і пов’язана з нею економічна криза поставили українські медіа на межу виживання. Найбільше страждають незалежні ЗМІ, які раніше самі заробляли собі на життя за допомогою реклами; натомість видання, які належать державі або великому бізнесу, тримаються на плаву дещо впевненіше.
Своїми думками з приводу нинішнього стану і перспектив українських незалежних засобів масової інформації з пресслужбою НСЖУ поділилася головна редакторка полтавського інтернет-видання «Kolo.News» Тетяна Цирульник.
– Ситуація із незалежними ЗМІ в Україні дуже складна. Якщо видання раніше було на самоокупності, і весь його дохід складався з реклами, то зараз, коли цей дохід скоротився, за моїми підрахунками, удесятеро, в ті самі десять разів треба скорочувати всі витрати, – каже головна редакторка. – Наразі витрати скорочено до мінімуму. На жаль, колеги замість колишньої пристойної зарплати отримують мінімалку, і то не завжди. Я зараз з усіх сил намагаюся втримати рекламодавців, але при цьому розумію, що в них самих наразі немає грошей. Крім того, подаю заявки на різноманітні гранти. Інших можливостей заробити наразі не бачу.
На думку Тетяни Цирульник, в друкованих видань є певні можливості заощадити за рахунок переходу в Інтернет.
– Редактори деяких друкованих ЗМІ зараз твердять, що в їхніх редакціях залишилися працювати головний редактор і дизайнер, а газету випускають на листках формату А4. Мене дивує, що при скороченні штату працівників, витрат власники газет усе одно не хочуть переходити в Інтернет, бо це, мовляв, «буде затратно». Вибачте, набагато затратніше по грошах – видавати газету. А сайт можна і самому наповнювати, навіть без дизайнера. У нас колись була газета, виходила 16 років. Я її закрила три роки тому, бо папір – це дуже неактуально.
Тетяна Цирульник зауважила, що якщо в «Суспільному» та у виданнях, які належать великому бізнесу, сьогодні працівники ще отримують зарплату, то в незалежних ЗМІ ситуація значно гірша. Така ситуація негативно впливає на конкурентність засобів масової інформації. «Якщо головні редактори видань, котрі фінансує великий бізнес, мають можливість думати про контент, то я замислююся переважно про те, як заплатити журналістам зарплату», – каже редакторка. Тому, на її думку, перспективи незалежної преси наразі сумні.
– Звісно, журналісти якийсь час можуть «волонтерити», але рано чи пізно таке «волонтерство» закінчується – не можна рік працювати безкоштовно, на волонтерських засадах. Якщо залишити все так, як є, незалежна журналістика в нас просто скоро зникне, – вважає Тетяна Цирульник.
Наразі ЗМІ, які раніше були самоокупними, виживають лише за рахунок залишків рекламних коштів і на невеличкі гранти міжнародних організацій.
– Щоб незалежні медіа сьогодні вижили, необхідні, як це не парадоксально звучить, державні замовлення на висвітлення діяльності влади, – каже пані Цирульник. – Ще один варіант – запровадження податкових пільг, податкових канікул. Але, думаю, держава не зацікавлена в тому, щоб тримати на плаву незалежні ЗМІ, які можуть бути конкурентами державним. Незалежна журналістика зараз зникає, і це дуже боляче.
