Про те, що відбувається нині у Слов’янську, до якого наблизилася війна і яке страждає від артилерійських обстрілів, відомо кожному українцеві. Навчені гірким досвідом 2014 року, десятки тисяч мирних містян змушені були евакуюватися з рідного міста. Серед них – колектив редакції слов’янської газети «Вісті».
Роз’їхалися в різні куточки України. Зокрема, директор підприємства і водночас головний редактор видання Олександр Кульбака з дружиною-журналісткою, яка працює заступницею редактора, виїхали в Дніпропетровську область. В Україні нині перебуває і головний редактор популярного серед читачів північного регіону Донеччини сайту «Карачун» Григорій Кульбака. До слова, сайт «Карачун» є «дочірньою» медійною платформою газети «Вісті».
Дизайнерка «Вістей» знайшла тимчасовий прихисток у Львові, бухгалтерка – у Закарпатті. Знайти якусь роботу жінкам поки що не вдається, тримаються за рахунок невеличких особистих заощаджень та «переселенських» 2000 гривень, гуманітарної допомоги від волонтерів.
***
«Випуск паперової газети після початку війни ми змушені були призупинити, – розповідає Олександр Кульбака. – «Укрпошта» чомусь одразу припинила роботу більшості своїх відділень у нашому регіоні. Потім, правда, потроху почала їх відкривати, але, приміром, останній лютневий номер нашої газети «Укрпошта» доставляла передплатникам упродовж трьох тижнів. Отож в такій ситуації не було сенсу продовжувати видавати паперову газету.
А от наш сайт «Карачун» працював (і працює!) у звичному режимі. Інколи навіть активніше, ніж зазвичай. Про це свідчить не лише контент «Карачуна», а й пристойні показники відвідуваності сайту: приміром, за період з 5 квітня по 5 травня 2022 року «Карачун» має 259 тисяч унікальних відвідувачів».
Олександр розповів, як нещодавно побував у Слов’янську, куди їздив, щоб забрати потрібні редакційні документи, якісь необхідні речі, котрі в момент виїзду в евакуацію забрати не було можливості, і в що вилилися враження від цієї поїздки.
Зокрема, він поділився:
«Побувати в рідному місті і не написати про поїздку матеріал? Це не по-журналістськи. Звісно, зробив розлогий репортаж, який за перші два дні на «Карачуні» набрав більше 10 000 переглядів.
До речі, географія читачів «Карачуна» досить широка. Звичайно, найбільше нас читають сьогодні по всій Україні – всюди, куди виїхали жителі Слов’янська. Чимало наших земляків виїхали за кордон, і вони також з великим інтересом шукають будь-яку інформацію про рідне місто, регіон, Україну. А нещодавно, наприклад, відгук на публікації «Карачуна» прислали наші земляки, які виїхали зі Слов’янська ще в 2014 році і нині живуть в Америці, в Ізраїлі.
Людям інформація дуже потрібна, особливо в такі гострі моменти, як нині. Потрібна вона й тим, хто виїхав далеко за межі Донбасу, не менше вона потрібна і містянам. За даними міської військової адміністрації, у Слов’янську залишається приблизно третина населення, і це люди, які, швидше за все, й не будуть евакуюватися.
Всі вони ловлять будь-які відомості про те, що тепер відбувається, щоб краще орієнтуватися у вирі подій, як виживати під постійними обстрілами. Тому стараємось наповнювати «Карачун» актуальною, злободенною, в тому числі – офіційною інформацією. Працюємо в телефонному режимі з людьми, які залишаються в місті, маємо від них інформацію для публікацій, офіційні відомості нам завжди надає міська військова адміністрація.
Окрім сайту, постійно наповнюємо наші сторінки в соціальних мережах, що користуються досить великим інтересом наших земляків. І хочу зазначити, що без соціальних мереж сьогодні ніяк , без них складно було б добиватися хорошої відвідуваності сайту».
На запитання, за рахунок чого журналісти заробляють хоча б якісь кошти, Олександр Кульбака відповідає, що певний дохід «Карачуну» продовжує давати Google реклама.
***
Щодо перспектив на майбутнє газети «Вісті», головний редактор поки що нічого певного сказати не може, зараз говорити про це зарано. Адже поки що невідомо, як довго триватимуть бойові дії, не зрозуміло, коли регіон повернеться до мирного життя. Тираж видання і до цієї війни був не дуже високим (менше двох тисяч примірників), а зараз багато людей виїхали, і коли повернуться – невідомо. До того ж, матеріальне становище потенційних передплатників також залишає бажати кращого.
Редактор розповідає:
«Під час відомих подій 2014 року у Слов’янську ми також призупиняли випуск газети. А коли місто визволили, і газета відновила вихід у світ, набирати довоєнний тираж було дуже складно. Упродовж трьох місяців ми роздавали (розвозили по району) газету безплатно, щоб люди хоча б дізналися, що вона жива і виходить.
Тоді, в 2014 році, тираж вдалося відновити майже в повному обсязі. Допомогли нам фінансово тодішні засновники – районна рада. Після реформування такої можливості не маємо, а власних коштів на те, щоб робити безплатні випуски, у нас бракує. Одним словом, перспективи видавати паперову версію газети поки що не дуже райдужні. Отож розраховуємо на більш сучасні – електронні інформаційні платформи. Їх і намагаємося всіляко розвивати».
