Директорка фонду зазначає, багато хто з тих, хто нині висвітлює конфлікт, не мають належної підготовки до роботи в умовах війни. Нині українські журналісти, які опинилися на передовій в Україні, конче потребують підтримки. Про це заявила директорка Фонду “Справедливість для журналістів” Марія Орджонікідзе, виступаючи на круглому столі “Журналістика на передовій в Україні”. Захід за участю журналістів «Голосу Америки» був організований за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).
Марія Орджонікідзе, директорка Фонду “Справедливість для журналістів” розповідає:
«З початку війни Фонд «Справедливість для журналістів» зареєстрував щонайменше 35 нападів на журналістів в Україні. З них 13 мали фізичний характер, і 22 були нападами онлайн. Щодня ми отримуємо інформацію про нові інциденти, але в нинішніх умовах швидко перевіряти та підтверджувати її важко. Зараз кількість нападів на співробітників преси може здатися незначною, але якщо брати до уваги контекст ситуації – той факт, що минуло лише два тижні, то ця цифра перестає здаватися незначною. 35 нападів – це багато.
Я хочу розповісти про жертви. Це Євгеній Сакун – оператор, убитий під час вчиненого російськими військами обстрілу телевежі в Києві. Його особу встановила й підтвердила поліція, що знайшла при ньому журналістське посвідчення; професійний статус верифікувала Національна спілка журналістів України. Це журналіст Віктор Дудар зі Львова. Фонд «Справедливість для журналістів» підтвердив щонайменше десять спроб убивства журналістів. Серед них – і співробітники іноземної преси. Швейцарський журналіст Гійом Бріке (Guillaume Briquet) був побитий і пограбований, нападів зазнали двоє чеських журналістів з Voxpot, двоє данських кореспондентів з Ekstra Bladet. Чотири журналісти британського SkyNews були обстріляні на шляху з Києва. Ми також зареєстрували 12 цифрових атак на сайти новин України. У той час, як їхню роботу в Інтернеті заблоковано, їхні співробітники й далі виконували свої професійні обов’язки на своїх сторінках у соціальних мережах.
Російська армія навмисно бомбардує і обстрілює українські телевізійні вежі та станції, примушує погрозами та залякуваннями українських журналістів до співпраці, але попри все це українські працівники преси демонструють безпрецедентну взаємну підтримку, єдність та професіоналізм. Вони допомагають одне одному перебиратися у відносно безпечні місця, створюють власні мережі обміну інформацією та «горизонтальні» мобільні канали оперативного висвітлення ситуації в країні, й далі інформують українців і решту світу про те, що відбувається в країні. Українські співробітники преси також самотужки намагаються відновити зруйновані канали мовлення.
Як ми можемо допомогти їм вижити й працювати далі – це головне питання для нашого фонду нині. Озвучу пункти – одні з них терміновіші, реалізація других має йти в довгостроковій перспективі, але всі вони мають рівноцінне значення. Журналістам в Україні необхідно подбати про безпеку свого життя та безпечне дальше виконання своїх професійних обов’язків. Їм потрібна допомога в документуванні військових злочинів, а також технічна й логістична підтримка та, нарешті, юридична підтримка. Торкнуся докладніше кожного пункту. Щоб захистити своє життя, їм треба мати допомогу для пересування в безпечніші райони та захисне обладнання. Питання з ним зараз стоїть дуже гостро – не вистачає бронежилетів, касок та аптечок першої допомоги. Багато хто з тих, хто нині веде репортажі з передової, не має підготовки військового репортера, але опинившись у зоні бойових дій, вони й далі виконують свою роботу журналіста. Ці працівники ЗМІ потребують відповідної підготовки, зокрема тренінгів із забезпечення власної безпеки та навичок оцінки рівня небезпеки ситуації в умовах конфлікту, що розгортається. Така робота має бути виконана в найкоротший термін у безпечних локаціях, куди вони можуть тимчасово приїхати. Українські журналісти, які опинилися на війні, мають бути навчені навичок надання першої допомоги при кульових пораненнях та хімічній атаці. Третє – їм потрібна фінансова підтримка. У звичайних умовах ЗМІ працюють за рахунок реклами, але зараз, звичайно, жодних таких відрахувань і прибутків більше немає. Але гроші, як і раніше, потрібні – на обладнання, нові офіси чи укриття, звідки вони можуть працювати. У межах логістичної допомоги потрібні водії, машини, пальне, генератори, рації та супутникове обладнання. Зараз у них нічого цього немає, тому що ніхто не готувався до нинішнього перебігу подій. І останнє – це юридична підтримка. Вона потрібна тим журналістам для набуття необхідних правових статусів у країнах, куди вони змушені їхати, щоб далі працювати».
Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) запустила кампанію на підтримку співробітників преси на своїй сторінці в Інтернеті.
Нагадаємо, що партнером в Україні фонду «Справедливість для журналістів» є Національна спілка журналістів України. Експерти НСЖУ допомагають у фіксації випадків перешкоджання журналістській діяльності, також організовують навчальні тренінги з безпеки та стандартів журналістики. За підтримки Фонду також надається правова допомога у розслідуванні резонансних злочинів проти журналістів.
