Війна Росії проти України стала випробуванням на справжність для кожного громадянина. Якщо бійці ВСУ та тероборони захищають Батьківщину зі зброєю на полі бою, то журналісти стали бійцями інформаційного фронту. Вони роблять усе для того, аби Україна та світ мали достовірну інформацію про драматичні події, що розгортаються в самому серці Європи.
Із перших годин війни чимало спілчанських осередків та окремі журналісти почали надавати матеріальну українським Збройним силам. Одні роблять це, користуючись можливістю перерахувати бодай невеликі фінанси для ЗСУ за допомогою картки «Бонус +» у ПриватБанку. Інші збирають більш суттєві суми.
Так, Кіровоградська обласна організація Національної спілки журналістів України підтримала українську армію грошима від членських внесків. Про це прес-службі НСЖУ повідомив її очільник Петро Мельник.
«Кіровоградська обласна організація Національної спілки журналістів України перерахувала наявні на рахунку організації кошти в сумі 15 000 гривень, отримані як внески членів НСЖУ, на єдиний рахунок підтримки Української Армії. Таке рішення прийняло правління спілки, – зазначив він. – Журналісти виконують свою основну роботу, а є непоодинокі випадки, коли вони також поповнюють ряди ТО, надають іншу допомогу в захисті України».
Водночас редактор видання “Пильний погляд” (місто Кам’янське Дніпропетровської області) Сергій Гузь зазначає, що більшість його колег виконують професійні обов’язки у чинних умовах військового стану.
«У нас поки що все спокійно, працюємо. Домовились між редакціями обмінюватися важливою інформацією, без всяких претензій до авторських прав. Всіх своїх евакуював у безпечні місця (відносно, звісно), друзів прихистив у себе на дачі. А сам залишаюся працювати», – сказав він.
Секретар НСЖУ Володимир Данилюк записався до Волинської територіальної оборони. Він доповів: «Ситуація складна. Пропозиції, які треба вирішувати, треба розглядати на рівні міністерства та НСЖУ. В кожній області є штаб територіальної оборони, який очолює голова облдержадміністрації. Необхідно, щоб туди входив представник Спілки, щоб наші колеги знали, як їм діяти: в якому режимі працювати, тікати з міста чи не тікати. Це дуже важливо. Територіальна оборона не до пуття розгорнута, тому необхідно набирати людей. А для цього потрібен інформаційний супровід. Тому те, що ми не зробили за рік, треба зробити за день-два. Ситуація буде ускладнюватися, і представник від Спілки при штабі буде доносити до колег необхідну інформацію і допомагати їм, і вони будуть оперативно створювати інформаційний продукт, який потрібен сьогодні».
Більшість із працівників місцевих та локальних медіа активно інформують співгромадян про поточну ситуацію в регіоні та країні не лише у газеті та на сайті, а й на своїх сторінках у соціальних мережах. Завдяки їм аудиторія підписників не лише в Україні, а й за її кордонами щогодини отримує достовірну інформацію про події в Харкові, Херсоні, Маріуполі, Києві, Бучі, Бородянці та інших містах, які перебувають під нещадними обстрілами російських окупантів.
Чимало з колишніх співробітників ЗМІ, які живуть і працюють у прикордонних містах України та за кордоном, опікуються сьогодні долею українських біженців.
Зокрема, журналісти Ужгорода, Львова, Івано-Франківська стали волонтерами та допомагають біженцям, які прибувають евакуаційними потягами з охоплених вогнем міст і сіл.
Заслужений журналіст України, в минулому директор ТВО «Телемовлення» у Рівному Петро Мідріган на своїй сторінці у фейсбуці пише:
«Цим постом хочу заспокоїти славних українських вояків і тих, чиї рідні поїхали шукати прихистку у Польщі. Ваші діти, матері, дружини, бабусі тут перебувають у повній безпеці і під цілковитою опікою. Проблеми є на кордоні, бо на переходах не справляються з таким потоком людей. На польській стороні все організовано так, щоб якнайшвидше люди отримали прихисток, їжу і спокій. Вдячний колезі, відомій харківській тележурналістці Ірині Шевченко, яка проживає ближче до кордону і відгукнулась на прохання побувати на прикордонному переході Устилуг-Зосін і все побачити на власні очі.
Перетнувши кордон, наші потрапляють під опіку польських прикордонників і поліції. Якщо за кимось вже хтось приїхав і чекає, то після перевірки особистих даних зустрічаючих, люди їдуть з ними у місця тимчасового проживання. Решту транспортом польських прикордонників доставляють у неподалік облаштовані пункти, де людей годують, надають можливість помитися і виспатися. У кожному воєводстві створено спеціальні штаби, які координують розселення наших на своїй території. Далі буде. Друзі-поляки, ви – неймовірні! Б’ю чолом перед Вашим великим серцем!».
Ірина Шевченко, в недалекому минулому харківська тележурналістка, мешкає в Польщі. Разом із іншими українськими колегами на волонтерських засадах допомагає своїм співвітчизникам-біженцям на українсько-польському кордоні. На своїй фейсбук-сторінці вона розповідає:
«Вчора мотнулися до Зосіна, маловідомого граничного коридору. Де завжди була черга з тірів – з польського боку стоять авта зустрічаючих.. Кілометр, може півтора авт.
Люди, ви прекрасні! Аж поплакала. Бажаючих зустріти і прихистити біженців з України – на разі більше, ніж самих біженців. Хто не має знайомих – місцеві поліціянти та пожежна служба відвозять до центрів прихистку в найближчі містечка.
Жодної особи, що була б розгублена, сама, голодна, без уваги. Жодної. Картинки, як з фільму.
Жінка котить валізу, старша дитина – за руку, поліціянт тягне клунок і несе малого, малий притуляє іграшку..
Люди з місцевих фондів, приватні особи. Стрибають в авто, пишуть табличку “warszawa free” чи там яке місто. Вода, кава, тепле, і навіть еклери з заварним кремом, лєго і креми для рук.
Brawo Polska! Dziękujemy serdecznie!
Воїни наші кохані, бережіть себе! Слава Україні!».
Засновник проекту ЖІНОЧНІСТЬ, марафону з фінансової грамотності «PRO Money», аналітичний психолог Христина Надворна опублікувала на своїй сторінці у фейсбуці світлини, зроблені в місті Мронгово на північному сході Польщі, та пояснила:
«За два дні зібрали цілу фуру речей, ліків, продуктів харчування. Зараз шукаємо бронежилети для наступної поставки. І готуємося до прийому українців. Чую від поляків, що вже десь є біженці в місті. Знайдемо їх і будемо підтримувати один одного.
Цілий світ об’єднався. Наша перемога тільки питання часу.
Слава Україні! Слава Тобі, Боже, за людей доброї волі!».
