Головна редакторка газети «Трудівник Полісся» Віра Мальчук під час однієї із проведених НСЖУ Всеукраїнських онлайн-зустрічейредакторів місцевих газет з генеральним директором «Укрпошти»Ігорем Смілянським разом з іншими учасниками наради задавалася питанням: чому вирішили реформувати пошту на місцях саме в час передплати
«ТРУДІВНИК ПОЛІССЯ»:
ЯК ОБІЦЯНКИ ПОШТИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ЦЯЦЯНКАМИ
Сьогодні Віра Мальчук розповідає:
«Минулого року наша газета «Трудівник Полісся» відзначила своє 100-річчя. Переживали різні часи, але такої жахливої передплатної кампанії, як була у 2021 році, ми ніколи ще не знали.
Коли довідалися, що «Укрпошта» затіває реформування, відразу об’їхали 27 сільських поштових відділень. Виявилося, що на території колишнього Славутського району залишаться працювати тільки п’ять відділень, у всіх інших панував гнітючий настрій – люди не знали, чого їм чекати далі.
Були випадки, коли звільнені листоноші повертали людям зібрані на передплату гроші. Люди в розпачі телефонували в редакцію й запитували, чи буде газета виходити і що їм робити далі. Ми старалися підбадьорити людей, казали, що директор облпошти обіцяв поставитися уважно до реформи і там, де буде значна передплата, листонош залишать на своїх місцях».
СПОДІВАЛИСЯ НЕ ТІЛЬКИ ВІДНОВИТИ, А Й ЗБІЛЬШИТИ ТИРАЖ. АЛЕ!..
В результаті адміністративно-територіальної реформи Славутський район увійшов до Шепетівського. Але, за умови нормальної роботи пошти, на передплату це не мало би вплинути. Могло бути навіть краще, кажуть в редакції, бо цього року на території Славутчини закрилася велика приватна газета, яка виходила в світ форматом А2 і була конкурентом «Трудівнику Полісся».
А головне – як засвідчують численні дзвінки та листи читачів – люди люблять і чекають газету в своїх поштових скриньках! Якби перед реформуванням пошти врахували думки голів територіальних громад, старост і редакторів місцевих видань, то не мали б стільки проблем.
Та керівництво Хмельницької обласної дирекції «Укрпошти» розпорядилося закрити стаціонарні відділення ще з 15 листопада, бо в тестовому режимі почали працювати пересувні відділення. Ніхто навіть не замислився, що цей час – найважливіший у передплатній кампанії, коли закладаються підвалини роботи на весь наступний рік не тільки для газет, а й для самих поштовиків. Через те було втрачено значні доходи від передплати редакціями газет, а поштою – надходження від реалізації товарів, доставки друкованих видань та інших послуг.
Коли відбувався ініційований головою обласної організації Національної спілки журналістів України Петром Лічманом та головою обласної організації Національної асоціації українських медіа Вірою Мальчук круглий стіл редакторів із працівниками обласної дирекції «Укрпошти», директор Хмельницької обласної дирекції Микола Громов переконував, що все швидко налагодиться. Запевняв: працівники пересувних відділень братимуть участь в оформленні передплати на 2022 рік, газети, як і пенсії, доставлятимуться «до хвіртки», підвищиться рівень обслуговування населення. Обіцяв також з лютого повернути місцевих листонош у ті села, де для них знайдеться належний обсяг роботи.
НЕ ТАК СТАЛОСЯ, ЯК ОБІЦЯЛОСЯ
Домогтися узгодження руху пересувних відділень, щоб газета доставлялася вчасно, а не на п’ятий день після виходу, так і не вдалося. Нові поштарі пресу залишали в селі гамузом – коли в магазині, коли ще в якомусь приміщенні. Хто встигав забрати свою газету – того й щастя. А хтось примудрився брати примірник (чи й не один), не передплачуючи. Бо адресної доставки газет у грудні не було!
На жаль, листонош у села поки що ніхто не повернув. Кажуть, що узгоджують питання з Києвом. Мало того, за деякими даними, вже й багато новонабраних листонош пересувних відділень розрахувалися. Як виявилося, до такої роботи вони не підготовлені, доставочних карток їм не надали, людей і населених пунктів вони не знають. А в тих селах ще ж є вулиці без нумерації будинків!..
Люди зазнали проблем не тільки з доставкою газет, а й пенсій, прийомом платежів, графіками руху пересувних відділень, які постійно порушуються… Ось народ і забунтував, вилив на поштовиків увесь негатив. Одне слово: нормальній людині це витримати складно. Бо живуть же у віддалених селах здебільшого самотні люди похилого віку. Тепер у них забрали ще й спокій отаким реформуванням пошти!
Про рівень участі мобільних відділень у передплаті засвідчує кількість передплаченого: в грудні – найактивнішому передплатному місяці – мобільні відділення по всіх обслуговуваних ними населених пунктах Славутчини набрали близько 100(!) передплат «Трудівника Полісся».
«Такі от у нас партнери, – гірко констатує Віра Мальчук. – Коли їм треба опублікувати їхню інформацію, ми завжди ставимося до цього з розумінням, друкуємо матеріали безоплатно. Коли доходить до їхнього кроку назустріч, партнерство припиняться».
НАЙКРАЩА ХАРАКТЕРИСТИКА – ВІДГУКИ ЖИТЕЛІВ СЛАВУТЧИНИ
Про складний стан справ із поштою засвідчують численні відгуки передплатників, які, із зазначенням конкретних осіб і місця проживання, ледь умістилися на кількох сторінках одного з грудневих номерів видання. Найтиповіші з них такі:
Кирилюк Тамара Василівна, с.Волиця: «Привезли до нас пошту в п’ятницю. Газета «Трудівник Полісся» була, але чомусь не вистачило всім передплатникам. Людям її не розвозили. У магазині поклали. «Роздасте», – сказали продавщиці. Написали нібито, кому – «Пульс», кому – «Трудівник Полісся». А «Доброго господаря» не було… Та й навіщо воно те все продавщиці?! Кинули отой оберемочок газет – вже темно було, й швиденько поїхали…»
Петрук Галина Василівна, с.Киликиїв: «Я доглядаю інваліда І групи. Як я покину хвору людину? Не можу ж пів дня чекати на селі ту пошту. Всі люди хочуть передплатити газету, бо люблять «Трудівника Полісся». Я декілька різних видань завжди виписувала. Тепер не знаю, чи зможу їх отримувати. У середу і п’ятницю машина має приїжджати. Чекала, думала, хоч одну газету якусь привезуть. Не привезли жодної!».
Земба Лідія Іванівна, с.Колом’є: «Передплатити газети на 2022 рік не можна – а ті, що передплачувала на 2021 рік, не привозять. «Трудівник Полісся» виходить у четвер, а мені ще й у вівторок наступного тижня газети не доставили. Що це за доставка?!
Харчук Надія Григорівна, с.Дяків: «Не привезли ні «Подільських вістей» (я одна на все село передплатила цю обласну газету), ні місцевої газети «Трудівник Полісся», тільки «Сімейну» і «Пульс». Колишня начальниця відділення допомагала роздавати пошту – але чомусь всім не вистачило. Хай би хоча б по одному поштарю в кожному відділенні залишили».
Коломійчук Ніна Францівна, с.Волиця: «У п’ятницю привезли трохи газет у… магазин. Не довезли журналу «Добра кухня». 4-го числа мала отримати пенсію, але до мене не заїжджали. То чим я тепер буду платити за газ? Навіщо ця пошта?!! Напишіть цей крик душі людей у вашу газету!».
Такі відгуки про роботу пошти, зібрані «Трудівником Полісся», можуть бути в колекції негативу практично кожної редакції. Адже більшість редакторів місцевих ЗМІ кажуть, що через недобросовісну роботу пошти їхні газети втратили 35-40 відсотків тиражу.
І В СТРАШНОМУ СНІ НЕ МОГЛО НАСНИТИСЯ
Протягом передплатної кампанії редактори не завжди безпроблемно, але могли довідатися, як рухається процес передплати в селах, щоб знати, де треба більше приділити уваги роботі з людьми. Та коли цього року Віра Мальчук поцікавилася, скільки газет передплачено в конкретних селах, їй повідомили, що доставні картки… зникли, ніби їх і не було! А тепер поновлюються…
Водночас небайдужі люди повідомили редакцію, що «Трудівник Полісся», як і інші газети, купками розкиданий в сортувальному відділенні Шепетівського вузла поштового зв’язку. А з одного із сіл зателефонувала читачка й розповіла «цікаву» історію: коли її дочка, яка живе в Шепетівці, прийшла з’ясувати, чому мама, котра мешкає в Понорі, що на Славутчині, не отримує газету, їй тут же дістали з-під прилавка і видали недоставлені випуски газети. Це підтвердило: доставні картки дійсно були поштовиками загублені, а поки їх відновлювали, пошта газети роздавала навмання, або «за запитом».
ЯК РЯТУВАЛИ ТИРАЖ…
Тираж «Трудівника Полісся» напруженою і самовідданою працею рятували всією редакцією. За вересень-жовтень, коли ще функціонували старі відділення зв’язку, провели річну передплату газети за індексом «Щаслива пора» – за найменшою ціною. Набрали 555 примірників. Ці гроші, згідно із угодою з поштою, надійшли до редакції вже у листопаді й дали можливість спокійно завершити фінансовий рік.
А ще виручили підприємства, фермерські господарства та установи, які надали в редакцію списки бажаючих мати річну передплату «Трудівника Полісся», й оформили її в кредит. Фінансовий ресурс редакції дає таку можливість, і люди цим радо скористалися.
Так неймовірними зусиллями, боротьбою за кожний примірник передплати, з вірою, що, все-таки, робота пересувних відділень налагодиться, свій тираж більшою часткою майже відновили. Те, що не змогли набрати передплатою, тепер додається роздрібом. Селяни, які люблять газету, тепер уже змушені купувати її в Славуті, коли приїздять за потребами в місто. Тому за січень продаж газети зріс у два рази.
Звичайно, сподівалися, що січень традиційно додасть передплатників. Та, на жаль, люди в селах зневірилися в послугах пошти. А передплачувати газету, яку доставляють із кількаденним запізненням, перетворюючи її з інформаційного вісника в «макулатуру», не хочуть. Та й нові поштарі на прохання людей передплатити видання відповідають: «А вони нам не потрібні!». Ось таких «агітаторів» тепер має редакція в особі окремих працівників реформованої пошти!
На жаль, у Славуті, де мешкає 36 тисяч населення, Центр поштового зв’язку №6 закрили і немає навіть «точки базування», як тепер по-новому називають. А ЦПЗ №6 був одним із кращих на Хмельниччині, обслуговував, крім Славутського району, ще місто Нетішин, де живе 35 тисяч населення й функціонує Хмельницька АЕС, та Ізяславський район. То хто причетний до того, що промислову Славуту, де працює багато сучасних підприємств, Укрпошта перетворює в село?!
«ШЕПЕТІІВСЬКИЙ ВІСНИК»:
СПОДІВАННЯ НА КРАЩЕ НЕ СПРАВДИЛИСЯ, ВАКХАНАЛІЯ ТРИВАЄ.
Головна редакторка «Шепетівського вісника» Світлана Мороз ділиться найбільшою проблемою цьогоріччя:
«Ми втратили півтори тисячі тиражу: мали один з найбільших накладів у області – близько 5000, тепер маємо 3500 примірників. Це втрата коштів, а головне – втрата довіри читачів. А все через так звану реформу «Укрпошти», яку не обговорювали ні з місцевою владою, ні з редакторами газет, а запровадили своїм розчерком пера».
Так, для прикладу, у Ленковецькій громаді Шепетівського району, до якої входять 17 сіл, торік, наприкінці листопада, навіть не знали, що з 1 грудня у центрі громади закривають поштове відділення. Зненацька очільників громади і журналістів «Шепетівського вісника» застало й повідомлення, що пункти пересувних відділень № 42 і № 43, звідки, нині, розвозиться газета по селах Ленковецької громади, тепер знаходяться не у Шепетівці, що за 25 кілометрів від центру громади, а у Красилові, що за 40 кілометрів від місця доставки.
І сталося це не через адміністративну реформу. Так чомусь вирішили у Хмельницькій дирекції «Укрпошти», де покладалися, мабуть, на горезвісне «авось», чи й взагалі ні про що не думали. Інакше після тестового режиму мали б побачити, який розгардіяш зчинився з доставкою газет у результаті «нововведення». Адже поштові працівники в Красилові не знають ні сіл, ні людей, ні особливостей малознайомого району.
У Лавринівцях усім мешканцям взяли передплату у грудні, але газет не носять, бо бухгалтерка вчасно не перерахувала гроші Укрпошті. Сказали, що доставлятимуть з лютого. Люди обурюються, але їх не чують.
І сортувальне відділення тепер розташоване не у Шепетівці, а у Хмельницькому. «Чому сортують газети у Хмельницькому, а не у близькій до населення району Шепетівці, розібратися не можемо. Бачимо тільки наслідки, коли протягом грудня–січня газет постійно не вистачає. І це при тому, що за доставку газет ми заплатили пошті торік понад 300 тисяч гривень! Нині кільком людям редакція повернула кошти за передплату. Це ж справжнісінький кримінал, за який ніхто не відповідає», – каже Світлана Мороз.
Там, де продовжують працювати п’ять стаціонарних відділень, там листоноша газети розносить, як і раніше, – до поштових скриньок передплатників. Як і в інших редакціях, у «Шепетівському віснику» сподівалися, що за тиждень–два усе владнається і з пересувними відділеннями. Проте ця вакханалія триває й далі.
У двадцятих числах січня зателефонувала, наприклад, із села Мокіївець Марія Ковальчук і розповіла, як їм доставляють газети: пересувне відділення привезло купу газет, вивантажили у магазині і поїхало. Мовляв, робіть, що хочете! На обурення людей відповідь одна: «Нам головне – пенсії доставити!».
До речі, сельчани скаржаться до редакції і на «новинку» у виплаті пенсій у Шепетівському районі. Автомобіль часто приїжджає, коли взимку на вулиці уже темно. Пенсії адресатам не розвозять, а видають у всіх на очах, наприклад, у фойє клубу. Люди потім бояться йти з тими грошима додому, щоб ніхто, бува, не напав і не забрав пенсію.
Розповідають, як у Ленківцях для пенсіонерки Марини Феліксівни Паляниці в грудні пенсію не принесли, а у січні доставили за 2 місяці. За що літня жінка мала жити?
За словами Світлани Мороз, керівник обласної дирекції Укрпошти тривалий час взагалі був відсутній (був на лікарняному). Звісно, що без нього ніяких серйозних рішень не ухвалювалося, нічого для поліпшення ситуації протягом місяця не робилося.
Тепер Микола Громов сповістив, що він уже вийшов на зв’язок і приступив до роботи. І знову демонструє зволікання щодо виконання своїх обіцянок: обіцяв повернути листонош по селах, але відтоді минув не один тиждень, а питання на початку лютого залишається не вирішеним.
Аби хоча б якось утримати тираж, у «Шепетівському віснику» проводять і редакційну передплату, беручи на себе поштові витрати за оформлення. Але це справи, на жаль, не рятує. І сподівання, що у січні тиражу традиційно додасться, не дуже справдилися. Якщо торік додалося близько 400 примірників, то нині не дотягли й до 200.
«ЖИТТЯ СТАРОКОСТЯНТИНІВЩИНИ»:
ВТРАТИЛИ МАЙЖЕ ПОЛОВИНУ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ. І ВСЕ ЧЕРЕЗ ПОШТУ.
«Стару систему роботи пошти зламали, а нову не побудували» – каже головна редакторка газети «Життя Старокостянтинівщини Тетяна ОМЕЛЯНЮК.
Газета «Життя Старокостянтинівщини» втратила солідну частку передплати: з 3000 тиражу 2021 року відновлено тільки трохи більше половини – 1600 примірників. Сталося так через м’яко кажучи непродуманий старт реформування пошти В Хмельницькій області у грудні минулого року. А головна біда в тому, що ніяких зрушень на краще поки що в доставці газети не видно, і в редакції побоюються, що газета може втратити ще більше передплатників.
Тетяна Омелянюк поділилася:
«Мало того, що люди замість того, щоб забрати газету в своїй поштовій скриньці, мають витрачати час і здоров’я, йти до місця зупинки машини і чекати її іноді доволі довго, так можна й узагалі газети не дочекатися. Траплялося, що на запитання «Де ж наша газета?» кілька десятків передплатників села від поштовиків пересувного відділення чули: «Хто його знає? Нам ніякої газети не давали». Чекали, що з нового року все виправиться, але такі випадки повторювалися і в січні».
Колишніх листонош, які орієнтувалися по селах, знали людей, звільнили, а нові ніяк не освояться, бо ж їх ніхто і не вчив. Часу, виділеного на обслуговування кожного села, дається мало, поштові працівники не встигають. Люди нервуються, обурюються, нерідко зчиняються скандали. Тепер працівники і з мобільних відділень звільняються, справа з доставкою газети не налагоджується.
Про все це редактор знає не з чужих слів, а з поїздок по селах, де зустрічалася з людьми. Наприклад, разом з сільчанами при 15 градусах морозу чекала вона посеред села Веснянка передвижку, а та спізнювалася на кілька годин. Була свідком, як змерзлі люди шукали теплого прихистку в магазині, у старостаті, сварилися між собою, хто переший у черзі до поштарів. А потім старі люди йшли часто ні з чим, бо машина вкотре не привезла не тільки газети, а й списки на субсидії, іншу пошту.
«Люди по селах постійно збирають підписи під листами з протестом проти такої роботи пошти і направляють у редакцію, до голів обласної ради та облдержадміністрації. Ще в грудні разом з іншими редакторами я звернулася з листом до гендиректора «Укрпошти» з проханням розібратися в ситуації, ми писали листи до облдержадміністрації, народних депутатів України, але відповіді досі не отримали», – каже Тетяна Омелянюк.
З КЕРІВНИКОМ ОБЛАСНОЇ ДИРЕКЦІЇ «УКРПОШТИ» ГОВОРИТИ МАРНО!
З директором Хмельницької дирекції «Укрпошти» Миколою Громовим вирішувати жодного питання не вдається. Наприклад, не могли протягом тривалого часу отримати інформацію про стан передплати газети, а на всі запити отримували відповідь: «Люди звільнилися, а ті, хто працює, інформацією не володіють».
Тетяна Омелянюк розповіла:
«У Вайбері ми з редакторами створили робочу групу, де фіксували усі випадки недоставляння газет. Спочатку Микола Громов намагався відповідати, а потім почав казати, що все це наші видумки.
Коли запитали, чому так масово звільнили листонош у нашому регіоні, від нього посипалися нападки на адресу листонош, казав, що всі вони недобросовісні. Зрештою поштовий керівник, не бажаючи виходити із зони власного комфорту, припинив спілкуватися з редакторами».
ГАЗЕТИ ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ НА МОТЛОХ.
З передплати газета коштів за перше півріччя ще не отримала, а 91 тисячу гривень за доставку пошті вже сплатили. Водночас на запитання, чому газети, як було обіцяно, не розвозяться по адресах до дворів, журналісти чують у відповідь, що доставляти газет за адресами пересувні відділення не будуть, бо вважають, що не зобов’язані цього робити.
Тож у сніг, дощ, мороз не тільки «Життя Старокостянтинівщини». а всі газети виставляють у ящику на вулиці – на сходах клубу, біля магазину, ще десь. Люди розбирають їх на свій розсуд, копирсаються у мокрих пакунках, і газети, в які вкладено стільки праці і коштів,перетворюються на мотлох.
Передплата на рік становить 300 гривень. За нинішніх умов для людей це не такі вже й малі кошти. До того ж, люди відчувають себе приниженими таким ставленням до себе, от і не бачать жителі села сенсу передплачувати газету, навіть потрібну і цікаву для них.
ЗВЕРНЕННЯ МЕДІЙНИКІВ БЕЗ ВІДПОВІДІ. ЧОМУ?
Головна редакторка газети «Трудівник Полісся» Віра Мальчук, яка водночас є головою Хмельницької обласної організації Національної асоціації українських медіа, від імені редакторів місцевих газет під час круглого столу, який відбувався всередині січня 2022 року передала керівникові обласної пошти Миколі Громову звернення, де було озвучено низку пропозицій:
1) переглянути графіки роботи пересувних відділень пошти, аби вони найчастіше виїздили в населені пункти у четвер, п’ятницю та суботу, коли виходить у світ найбільше друкованих видань – і місцевих, і всеукраїнських; людям потрібна свіжа пошта, а не макулатура;
2) зобов’язати працівників поштового зв’язку (нових) доставляти пошту та пенсії людям не до магазинів чи ще якихось «точок присутності», а до хвіртки, як це декларувалося в проєктах реформування пошти;
3) для кращого задоволення потреб населення повернути на посади хоча б по одному працівнику колишніх відділень зв’язку – це допоможе прискорити обслуговування людей, зробити це до прибуття чи після прибуття автомобілів;
4) доводити поштовим бригадам конкретні щоденні плани з передплати періодичних видань, прийняття комунальних платежів, реалізації товарів, контролювати виконання цих та інших завдань;
5) зобов’язати працівників пересувної пошти поважливо ставитися до людей, особливо похилого віку, старанно виконувати свої обов’язки з передплати, доставки та розповсюдження друкованих засобів масової інформації, за що редакції заздалегідь оплачують послуги «Укрпошти».
Також із Відкритим листом з проханням допомогти налагодити роботу «Укрпошти» й підтримати періодику Хмельниччини лідери журналістських осередків краю звернулися до голів Хмельницької обласної державної адміністрації, обласної ради, до Офісу Президента України, Кабінету міністрів, голови Верховної Ради, народних депутатів України. Тепер чекають їхнього реагування.
