Місцеві радіостанції у Сватовому, Кремінній та на інших територіях України, розташованих у безпосередній близькості до фронту в зоні ООС, фактично припиняють існування…У Національній спілці журналістів України закликають владу до невідкладного втілення програми підтримки місцевих медіа.
Нестача коштів і брак кваліфікованих кадрів
Після окупації частини Луганської області російсько-терористичними військами з травня по серпень 2014 року колектив Сватівської ТРК залишався єдиним цифровим медіа, який висвітлював бойові дії на території регіону. Його передачі дивились мешканці Луганської області та двічі на тиждень – аудиторія обласного каналу «ЛОТ», а радіопрограми слухали жителі Сватового та прилеглих сіл.
На початку своєї діяльності ця ТРК була підпорядкована Сватівській районній раді, а після децентралізації перейшла у власність Сватівської громади. З 2004 року підприємство очолював Олексій Хомутов. У березні 2021 року сесія Сватівської громади звільнила його з посади директора ТРК.
Місяцем раніше,14 лютого, Нацрада анулювала ліцензію на мовлення Сватівській районній ТРК, яка виходила в ефір із позивними «Говорить радіо Сватове».
«Усі місцеві телерадіокомпанії – підприємства дотаційні, – пояснює Олексій Хомутов. – Без фінансової підтримки з боку засновника вижити їм неможливо, тому що реклама майже відсутня, а супутніх послуг небагато. Нам сказали, що утримувати, як це робила раніше районна рада, не зможуть».
Зараз, за словами колишнього керівника ТРК, Сватівська міська громада інформаційно підтримується на сторінці у фейсбуці та в роздержавленій газеті, яка має власний сайт. Він вважає, що кошти на утримання компанії можна було б знайти, якби місцева рада зрозуміла, наскільки це їй потрібно.
«У нас раніше було проводове радіо, а у 2020 році з’явилось ефірне цифрове радіо. В цьому статусі ми проіснували близько року. Хотіли побудувати, крім опорної станції у Сватовому, ще кілька інших вишок, щоб охопити повністю територію Сватівської ОТГ. Аби покрити сигналом всю територію об’єднаної громади, потрібно було ще дві вишки. Рельєф тут дуже нестабільний: висоти, низини. Ми могли це зробили, але нас просто не зрозуміли. Я звільнився з посади директора компанії перед тим, як збагнув, що компанія буде закрита», – коментує Олексій Хомутов.
Ще одна проблема, яка призвела до припинення мовлення у Сватовому, – нестача кваліфікованих кадрів.
«Останні півроку я працював сам, – каже Олексій Хомутов. – І за звукорежисера, і за керівника компанії, і за журналіста, і за диктора. Крім того, потрібно було виробляти й телевізійний продукт, що в цих умовах стало нездійсненною місією».
Сьогодні, судячи з рішень міської ради, Сватівська районна телерадіокомпанія існує. Але її приєднали до Сватівського міського ринку – мабуть, для того, щоб колись, коли, можливо, з’являться кошти й бажання, її відновити.
Виділяти чи не виділяти кошти на утримання телеканалів – це рішення місцевої влади, погоджується перша секретар Національної спілки журналістів Ліна Кущ. Але йдеться не лише про гроші.
«Колеги з багатьох регіонів скаржаться, що тамтешні органи місцевої влади переорієнтовуються на інші канали комунікації з громадою, – каже вона. – Мовляв, якщо захочемо, то викладем це відео у фейсбуці. Але фейсбук охоплює лише частину населення, яке має доступ до інтернету і вільно користується соціальними мережами. Це не інформування про діяльність влади. Виборці мають право вимагати від влади отримувати інформацію про її діяльність у тому вигляді і в той спосіб, який зручний їм. Хочуть через місцеву газету – влада повинна це забезпечити. Бажають через місцеву телерадіокомпанію – місцева влада повинна це врахувати».
Тим більше, що далеко не всі громадяни мають змогу купити сучасний телефон, щоб користуватись інтернетом і соціальними мережами. Крім того, якщо йдеться про прилеглі до зони бойових дій райони, то із забезпеченням інтернетом там великі проблеми: часто тижнями не буває сигналу, а в певних місцевостях немає взагалі. Тому люди повинні самі обирати, в який спосіб їм зручно отримувати інформацію, і влада має прислухатись до їхньої думки, переконана Ліна Кущ.
«Навіть якщо буде дві години мовлення на день, але це буде місцева ексклюзивна інформація, спрямована безпосередньо на мешканців цієї території. Бо коли ми прибираємо місцеві медіа з того регіону, цю нішу заповнюють російські канали, або мовники з окупованої території, або ж, у кращому випадку, загальноукраїнські канали, для яких цих територій і цих людей не існує в принципі. Люди нічого не почують про себе, про своє життя. А от російські та проросійські телеканали з тимчасово окупованих територій дуже вміло спрямовують інформацію саме на населення, яке перебуває в зоні бойових дій», – підкреслює вона.
Порятуй себе сам?
Засновник і головний редактор незалежного громадсько-політичного видання «Сватівські відомості» Андрій Крюков вважає, що при бажанні й розумінні важливості питання Сватівську телерадіокомпанію можна було б зберегти.
«Головна причина закриття телеканалу, про який нам говорила в коментарях місцева влада – відсутність фінансування, – каже він. – Але я вважаю, що порятунок потопаючих – це справа рук самих потопаючих. Як засновник незалежної газети я знаю, що таке боротися за виживання без бюджетного фінансування. Мені здається, що тут недопрацювали і місцеве самоврядування, яке не змогло винайти кошти на підтримку Сватівської ТРК, і керівництво телеканалу. При бажанні телеканал можна було б зберегти. Йшлося про мільйон гривень на рік. Наше видання не отримало жодної копійки фінансування за всі роки і якось вижило. Сьогодні ми маємо загальний тираж близько 3000 екземплярів, лише за передплатою 1700».
Андрій Крюков зауважує: непродумана політика на місцях призводить до непоправних втрат. Суспільство втрачає незалежні джерела інформування населення.
«Ми забираємо в людей можливість отримувати об’єктивну інформацію. Україна вже давно програла інформаційну війну. Зараз ведеться війна не залізною зброєю, а за розум людей», – констатує він і висловлює думку, що незалежних телевізійних компаній сьогодні на Луганщині вже немає. Залишилась телерадіокомпанія СТВ в Сєвєродонецьку, яка займає більш провладну позицію. Минулого року припинила існування газета «Новини Сватівщини», заснована в 1931 році. Колектив видання зазначає: проблема закриття та ж сама – недофінансування з боку влади.
Андрій Крюков згадує, як на початку 2000-х з’явилась Сватівська телерадіокомпанія. Першим генеральним директором була Олена Павлівна Рагра, а він був головним редактором.
«Як зараз пам’ятаю наші перші передачі про Голодомор 1937 року на наших територіях. Наші передачі, крім місцевих новин, видавали багато інформації з української історії. Ми виходили на частоті телеканалу ЛОТ (Луганське обласне телебачення). Але телебачення було комунальне, а ми завжди прагнули незалежності. Тож ми зОленою Рагрою створили у 2005 році незалежну газету «Сватівські відомості». Заснували за власні кошти, отримавши виплату по безробіттю в центрі зайнятості.
Нині газету читають мешканці Сватівського району, територія якої збільшилась у кілька разів після приєднання Троїцького, Білокуракинського, Лозно-Олександрівського районів. «Сватівські відомості» охоплюють північно-західну частину Луганщини. На жаль, від коронавірусу померли двоє працівників редакції, але Андрій Крюков продовжує видавати газету сам.
Державний інтерес
А тим часом медіаексперт Всеволод Чебодаєв ще у 2017 році відзначав тривожну тенденцію з трансляцією російських мовників у Харківській області. В одному з інтерв’ю він, зокрема, розповів: «Російські радіостанції, які транслюються з Бєлгорода, фактично панують в ефірі прикордонних районів, починаючи із Золочева і закінчуючи Дворічною. Це і Великобурлуцький, і Дергачівський, і Вовчанський райони. У Люботині прекрасно ловляться російські FM-станції і на автоприймач, і на звичайний домашній, а це близько 100 кілометрів від Бєлгорода. Але річ у тому, що ці російські радіостанції прориваються й на північ Харкова. Радіолюбителі повідомляють, що слухають їх, їдучі від кордону аж до Салтівського шосе. Їх краще чути, ніж українські радіостанції, які транслюються з Харкова. На Північній Салтівці люди кажуть, що у квартирах на кімнатну антену зараз вільно ловлять російські теле- і радіоканали – раніше такого не було».
За його словами, прикордонні регіони давно випали з поля зору влади. Але сьогодні ситуація лише поглибилася.
«На фоні знищених комунальних радіостанцій, що транслювали чи мали транслювати Суспільне, у Балаклії, Близнюках, Сватовому, Кремінній, Умані, Зачепилівці і незрозумілої ситуації з радіо Нової Водолаги, приємним винятком є «Радіо Дружківка», яке збирається поширити свій ефір і на сусідні Покровськ і Торецьк», – пише він на своїй сторінці у фейсбук.
Директорка Комунального підприємства “Бердянська міська телекомпанія “ТБ-Бердянськ” Бердянської міської ради Дарина Братанова повідомила прес-службі Національної спілки журналістів, що очолюваний нею колектив перманентно відчуває вплив економічної кризи, однак суттєво на діяльність компанії це не впливає. Сигнал поширюється в запланованих обсягах, проблем у стосунках із провайдером немає.
«Якихось кардинальних змін у порівняні з минулим роком чи погіршень немає. А ось те, що сталося десять років тому, я маю на увазі цифровий конкурс, коли всі місцеві компанії одного дня прокинулися з форматом Т2 – це і стало початком кінця, який зараз накрив телекомпанії в Луганській області. Так що те, що ми тримаємось – це, мабуть, диво», – каже вона.
«Із закриттям телерадіокомпанії чи газети, яка висвітлювала діяльність влади, закрили рот і державницькій позиції в інформаційному просторі. – І це по всій Україні. Разом із зникненням таких медіа ліквідували голос держави. Ну, як на сьогодні державна влада може проводити політику в інформаційному просторі Луганської області, якщо в неї немає язика?», – акцентує головред газети «Сватівські відомості» Андрій Крюков.
Він зазначає: потрібно шукати і знаходити соломонове рішення, щоб медіа мали змогу транслювати саме державницьку позицію. В умовах гібридної війни інформування населення прикордонних із лінією розмежування територій є питанням майбутнього держави.
Перша секретар Національної спілки журналістів Ліна Кущ також наголошує на важливості місцевих мовників у зоні ООС та на сході України.
«Місцеві ТРК забезпечують той контент, який не може виробляти більше ніхто. Національні радіо й телебачення не зможуть повідомляти про місцеві події або аналізувати їх, розповідати про те, що важливо для мешканців саме цього міста, села чи району. Телерадіокомпанії на місцях, навіть якщо це мінімальні обсяги мовлення по чотири години на добу, все одно дають той контент і ту інформацію, які неможливо отримати іншим чином», – каже вона.
Згадаймо: у 2014 році той, хто контролював телебачення, той і контролював цю територію.
«Ми пам’ятаємо ці трагічні захоплення телерадіокомпаній під час проросійських акцій, з яким болем українські громадяни сприймали те, що з їхніх телеекранів зникало українське телебачення. А це, поміж тим, одна з ознак того, що Україна контролює цю територію та має зв’язок із людьми, які там мешкають. Якщо територія юридично підконтрольна українському уряду, але люди дивляться російське телебачення, або телеканали з Донецька чи Луганська – це ненормально. Це не дає сигнал цим людям: як телевізійного в прямому розумінні, так і в переносному, що це наша земля, і українська влада тримає зв’язок з українськими громадянами. Відтак ці люди можуть отримувати користь від свого, українського телебачення. Якщо ж мешканці прикордонних територій дивляться телебачення, яке їм доступне – це буде мовлення з окупованих територій, яку не підконтрольні українському уряду», – пояснює перша секретар НСЖУ.
Ліна Кущ вважає, що держава має невідкладно виконати рекомендації парламентських комітетських слухань, які були присвячені саме українському мовленню на прифронтових територіях. Слухання відбулись у березні минулого року за участі представників уряду, органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій Донецької та Луганської областей, представників телерадіокомпаній, експертів.
«Там є дуже докладні рекомендації, в тому числі і стосовно місцевого мовлення та його фінансування в згаданих регіонах. Якщо ми зробили перший крок і провели ці комітетські слухання, то Україна має зробити й наступні кроки, виконавши те, що рекомендували фахівці під час минулорічних слухань. Держава просто має взяти ці рекомендації й виконати», – резюмує Ліна Кущ.
