Дніпропетровська обласна рада

В.В.ШИЛОВІЙ

Шановна пані Шилова!

Одержав вашого „Відкритого листа до колег – журналістів”.

У мене є кілька запитань по суті.

1. Ви пишете: „редактор комунальної газети „Зоря” вже чотири роки працює без контракту”. Уточніть, будь-ласка: редактор газети „Зоря” мав укласти контракт з облрадою чи облрада – з редактором?

2. „Багатомільйонні субвенції, які надходили на рахунок газети „Зоря”, весь час використовувалися на інші видання. На які – ті, що видавалися іншими редакціями чи вкладки до газети „Зоря”?

3. „Обіг рекламних коштів встановити неможливо”. Згідно з українським законодавством засновник ЗМІ може перевірити доцільність використання лише тих коштів, які він надав засобу масової інформації. Облрада надавала газеті „Зоря” рекламні кошти?

4. Ви стверджуєте: „НСЖУ „кришує” використання бюджетних та комунальних коштів”. Підтвердить це документально, бо доведеться Вам це доводити у суді за образу честі і гідності Спілки.

5. „НСЖУ ніколи не вважала за потрібне ставати на захист „незручних” та „нестандартно мислячих” журналістів та видань таких як свого часу були „Сільські вісті”, „Голос України”, „Дніпропетровська правда”, „Собор”, 11-й та 5-й канали. Таких журналістів як Єфремов, Скорик, Валігурська та Ільченко”. Не можу стверджувати щодо всіх, але „Сільські вісті”, „Голос України” у суді Вам пояснять позицію НСЖУ щодо їхнього захисту, а Михайло Скорик зможе Вам пояснити, що НСЖУ відзначила його премією за журналістське розслідування тоді, коли його виключили зі Спілки, хоча й стверджують, що не треба було присуджувати.

6. „Нічого, як бачимо, не змінилося сьогодні, позиція НСЖУ також не змінюється”. Дійсно, не змінюється. Як у часи Кучми, так і після Помаранчевої революції ми принципово виступаємо на захист засобів масової інформації та журналістів – і десятки керівників ЗМІ, яких ми відстояли від спроб звільнити, можуть це підтвердити, зокрема, й на Дніпропетровщині, де голова обласної організації НСЖУ їде у райони, щоб залагодити ситуації тоді, коли очолювана Вами комісія всі сили

докладає, аби поставити „свою” людину на посаду головного редактора газети „Зоря”. От чому ми – в інтересах захисту своїх колег – і тиснемо, як ви пишете, на керівництво Дніпропетровського регіону.

7. „Такі дії НСЖУ і така ортодоксальна, репресивна репутація вже призвели до того, що в НСЖУ не хоче йти молодь”. Ось дані за роки після попереднього Х з’їзду НСЖУ:

Прийнято до лав НСЖУ :

2002 рік – всього 870 осіб з них журналістів віком до 30 років – 370 осіб;

2003 рік – 739, до 30 років – 275;

2004 рік – 806, до 30 років 309;

2005 рік – 926, до 30 років 343;

2006 рік – 852, до 30 років 294.

То йде молодь до нас чи не йде?

8. „А питання використовування профспілкових грошей – це питання використовування цих грошей керівництвом НСЖУ , чи не так?” про які профспілкові гроші йдеться? Ми ж творча спілка, а не профспілка! – Хоча б цю різницю треба второпати. До того ж, десятий рік, відтоді, коли я очолюю НСЖУ, членські внески залишаються в областях, ми звідти беремо ні копійки!

9. „Пан Лубченко і його оточення, на мій погляд, завжди прислуговували владі, а коли влада не хоче таких прислуговувань і хоче розібратися, наприклад, з „деребаном комунальних коштів” – починається цькування і пресинг”. Вас рятує те, що Ви зазначили: „на мій погляд”, отже це оціночне судження і не треба вам його доводити у суді. Адже якщо Ви говорите про „деребан”, після якого починається цькування і пресинг”, виходить я прислуговуюсь дніпропетровській владі? Усі знають, що я ніколи ніякій владі не служив.

Отже я чекаю відповіді на поставлені запитання.

Ігор Лубченко