Повертаючись до надрукованого
Експеримент в інтересах... вищого керівництва
Реорганізацію
структури поштового зв’язку на Полтавщині обгрунтовують її збитковістю
й обрахунками науковців. Але одна справа – написати, й зовсім інша – застосувати
на практиці. Збільшиться відстань для перевезення кореспонденції,
яку для Оржицького району тепер везтимуть із Лубен. Маршрут буде кілометрів 150.
А коли зимою в дорозі поламається
машина, тоді що робити? Нового ж транспорту немає.
А свіженька газета повинна кожному бути вручена у той же день. Ми
пропонуємо, аби хоч машини залишили в Оржиці: два тракти обслуговували
б наші, а один — лубенська, що привезе
пошту. Рішення ще не знаємо.
Віддаленість
поштового центру послабить контроль за роботою відділень – це ще
один мінус реорганізації. Пальне дороге, часто лубенці сюди не наїжджатимуть.
З приводу ж помилок, мабуть, телефонуватимуть. Та це вже – міжміський
внутрішньообласний тариф.
Позитив
таких змін у тому, що буде менше звітності й
"нагорі", відповідно, буде легше її опрацьовувати. Але ж
"внизу" роботи не поменшає. Скорочують
людей у Оржиці – набирають у Лубнах. І ті тільки за ту роботу економіста,
що виконую я, лубенському спеціалісту додають півставки, а не
ставку. Грошей вивільниться насправді небагато.
Та – тільки за рахунок скорочення людей. А чи люди винні, що після централізації, пошта їхньої роботи не потребує?
Хай
би була і реорганізація структури, адже досконалої моделі не існує. Та не варто об’єднувати вузли зв’язку. Поліпшити
структуру можна було в кожному ВуПЗ окремо, і тоді не було б стільки скорочених. В Оржиці скорочують більш ніж 20 чоловік, залишають чотирьох. І окремо працюватиме
Оржицьке міське
відділення зв’язку.
Звичайно,
люди невдоволені. Роботи у районі
немає. Щоправда, нашому головному бухгалтеру
пропонують перейти у Лубенський центр поштового зв’язку. Людині нікуди подітися, доведеться їздити на роботу
за 50 км. З нами, пенсіонерами, взагалі розмови не ведуть. Ми
заробили собі на шматок хліба. Але який рівень наших пенсій, хіба по сучасних цінах? До речі,
втрачають не тільки ті, хто потрапляє під скорочення.
ВуПЗ роблять цехом – зарплати автоматично знизяться, бо це нижча
ланка з меншою кількістю працівників.
До
нас обіцяють приїхати з Полтави, переконувати, що так краще. А ми
не розуміємо, для кого краще.
Оржицький
ВуПЗ, до слова, завжди виконував план і мав прибутки. За 9 місяців
2006 р. ми – на третьому місці в області. Навіть при тому, що на нас,
як і на всі ВуПЗ, розподіляють ще й виробничі витрати Полтавської
дирекції: за останній квартал – 21 тис. грн.
Простій
людині реорганізація або зашкодила, або не покращила життя. Переваги
одержать вищі ешелони структури. А на місцях, у тих же поштових центрах,
матимуть клопіт, особливо тепер, зі змінами під
Новий рік.
Та
це моя особиста думка. Що вона змінить? Ми слухняно виконуємо розпорядження,
тих, хто продумував реорганізацію.
Дмитро
САМОЇД,
економіст Оржицького ВуПЗ.
Повертаючись до надрукованого
ШІСТЬ КІЛОМЕТРІВ ВИРІШАТЬ ДОЛЮ
ПОШТИ?
Любов ПОНОМАРЕНКО
"Зоря Полтавщини"
Начальник Гребінківського райвузла поштового зв’язку Олександр
Козін проінформував присутніх
про реорганізацію в системі "Укрпошта". Нині в районі вісімнадцять
відділень, які надають населенню 37 видів послуг.Всього
тут трудяться 103 працівники, 28 у складі так званого апарату пошти.
Майже двадцять із них треба буде скоротити.
У
минулому Гребінка
була опорним пунктом зв’язку, адже стоїть на залізничному вузлі.
Тут збудовано типове приміщення, є теплі гаражі на п’ять автомашин,
майстерня. У Пирятині умови значно
гірші. І все ж.... Питання про приєднання вважається вирішеним. Немає поки що
штатного розпису, не відпрацьовано рішення,
як будуть виплачуватися пенсії.
Головний
"козир" Пирятина в тому, що місто стоїть
на трасі Полтава – Київ, отже, доставка буде зручнішою. До Гребінки
ж від цієї траси
через село Ульянівку кілометрів
шість.
Голова
гребінківської райради Валерій Зінченко стоїть на боці територіальної громади:
–
Треба боротися, щоб вузол залишився. Питання про це буде винесено
на сесію районної ради 17 листопада.
Листи з проханням надіслані до облдержадміністрації,
облради. Ще раз звернемося до Міністерства транспорту і зв’язку.
За
умови, якщо в Гребінці до 1 грудня
залишиться тільки поштовий
цех, то як передплатник дізнається про
те, чому він не отримав вчасно газету?
Як буде використовуватися добротне
приміщення? Скільки нових робочих місць доведеться відкрити
в Пирятині? Напевне, хтось уже порахував,
скільки вдасться зекономити?
А
скільки втратити? Адже йде важка передплатна
кампанія. Жнива поштовиків і журналістів. Містечкове
безробіття і так зависає над головою,
як брила. І ми вже маємо сумний досвід минулого. Що нині залишилося
в Гребінці? Залізничний вузол Південної
залізниці, філії ВАТ "Лубнигаз", ВАТ "Лубнитеплоенерго", Гребінківське відділення Пирятинської ОДПІ. Невже
майбутнє міста так і блукатиме між чотирма соснами?
Після
виступу "Зорі Полтавщини"
Реорганізуємося останніми
На
виступ газети 1 листопада ц.р. про поштові реформи
Лідія Сидоркіна, яку днями затверджено в.о. директора
Полтавської дирекції, запевнила, що зміни – неминучі.
–
Програма реструктуризації українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"
затверджена Кабміном ще у 1998 році. Полтавська дирекція реорганізується
останньою в Україні. Ми намагалися врахувати і помилки, і переваги
реструктуризації інших обласних дирекцій.
–
Кого з представників влади, громадськості офіційно ознайомлювали
з програмою реорганізації?
–
З наказом ознайомили начальників вузлів зв'язку. Вони повинні були
поставити до відома органи місцевого самоврядування
та виконавчої влади районів.
–
Лідіє Дмитрівно, хто визначав кількість сортувальних
центрів і варіанти їх об'єднання?
–
В основі програми – обгрунтування
науковців Одеської академії зв'язку ім. Попова, які ми адаптували
до наших умов. Нам доводили дещо іншу кількість сортувальних центрів
– усього сім. А їх усе-таки дванадцять. Голова
облдержадміністрації Валерій Асадчев допоміг нам відстояти наше бачення.
–
У Кобеляцького вузла зв'язку немає перспективи
стати тринадцятим?
–
Ви думаєте, що ми не хочемо, щоб у Кобеляках був сортувальний центр?
Але таку перспективу на всеукраїнському рівні
треба чимось аргументувати. Той вузол поштового зв'язку ніколи не
мав прибутків. Але район усе-таки великий. Обласна комісія ще розглядає це питання, воно відкрите.
–
Наскільки виправдана реорганізація "Укрпошти"?
–
"Укрпошта" – підприємство госпрозрахункове,
ми не одержуємо бюджетних коштів. Одна з найбільших проблем, з якою
ми зіткнулися в останні роки, – значне зменшення оплати Пенсійним
фондом послуги з доставки пенсій листоношами і переведення пенсіонерів
на обслуговування до банків. Кількісно листоноші тепер розносять
менше пенсій. Але вони ж їх несуть у ті ж села,
долають ті ж кілометри, тільки тепер – щоб донести не три пенсії, а
дві. Вони ж повинні одержувати зарплату? А мінімальна весь час зростає.
Інше.
Наше підприємство теж мусить долучатися до
нових технічних можливостей, комп'ютеризації, щоб надати нові послуги.
Так, ми надаватимемо кредити, здійснюватимемо валютні операції
тощо. На технології потрібні кошти. Ми сподіваємося
їх вивільнити у процесі реструктуризації.
–
Чи багато буде звільнено людей?
–
Штатний розклад ми трохи затримали, бо чекали нових нормативів. З
цього тижня ми виїжджатимемо у кожен район і вестимемо розмову щодо
кожного працівника. В ході реорганізації виробництва хтось залишиться
працювати у своєму районі, декому ми пропонуємо роботу у центрах поштового зв'язку в сусідніх районах, бо
штат у центрах збільшується, а між районами хороше транспортне сполучення. Хтось іде на
заслужений відпочинок. Кількості вивільнених працівників
назвати ще не можу, але таких людей буде небагато.
–Як
зміниться мережа поштових відділень в області?
–
Перед нами стояло завдання максимально зберегти існуючу поштову
мережу і при цьому покращити фінансовий результат
підприємства. З об'єднанням 25 вузлів зв'язку
у 12 центрів зменшиться кількість адміністративно-управлінського
апарату. Але жодне з поштових відділень не закривається. Усі листоноші
залишаються на своїх робочих місцях. Адже передусім вони заробляють
гроші для підприємства, вивільнені кошти в
першу чергу будуть спрямовані на підвищення заробітної плати цієї
категорії працівників.
–
Лідіє Дмитрівно, як вплине на фінансове становище
пошти збільшення відстані від сортувального центру до населених
пунктів двох-трьох районів? Чи не безпідставні побоювання людей,
що пошта тепер затримуватиметься?
–
Розроблялися найоптимальніші маршрути перевезень, тож побоювання
зайві. Передплачуйте газети, чекайте листів – листоноші принесуть
їх вчасно.
–
Чому час реструктуризації збігся з часом передплати на періодичні видання? Невже не можна було розпочати
такі кардинальні зміни на два місяці раніше чи пізніше?
–
Програму поки розробили, потім затвердили – на рівні
області, у Києві. А відповідно до програми Кабміну на 1 січня 2007
року цей етап реструктуризації має бути завершено.
–
На Полтавщині її буде завершено 1 грудня?
–
Так.
–
Як же тепер сортуватимуться районні газети, як вони
потраплятимуть на сортувальні центри? Це ж –
додаткові витрати коштів, часу.
–
Із сортуванням районних газет питання ще не владнане. Ми працюємо
над цим.
–
Подальша реорганізація "Укрпошти" передбачає створення
в Україні лише чотирьох сортувальних центрів.
Як ми чули на засіданні комісії облради з питань
промисловості, інвестицій, будівництва, транспорту і зв'язку,
Полтавщину "припишуть" до Дніпропетровська. Важко уявити, як
звідти доставлятимуть пошту у гадяцьке чи чорнухинське село. І як через Дніпропетровськ
розповсюджуватимуться ті ж наші районки чи "Зоря Полтавщини"?
–
Це справа не одного року. Де буде "наш" сортувальний центр,
ще напевно не визначено. Можливо, сортуватимуть пошту і в Лубнах.
Давайте не будемо песимістами, налаштуємося на робочий лад. Які
б зміни не відбувалися з підприємством поштового
зв'язку, воно покликане служити людям.
Повертаючись до надрукованого
Новий наступ на місцеву
пресу?
Петро ЛЯШ
Редактор котелевської районної
газети "Народна трибуна"
Загальновідомо,
що наймасовішою і найближчою до читачів є місцева
преса, насамперед районна. Скажімо, на тисячу жителів Котелевського
району припадає 153 екземпляри нашої газети "Народна трибуна".
Навряд чи є в Україні загальнодержавні та обласні
газети з подібними показниками. А в деяких же районах навіть нашої
Полтавщини ще вища насиченість місцевої преси.
Здавалось
би, що таким, не побоюсь сказати, популярним виданням мала б приділятись
підвищена увага. Але...
Але
загальновідомим є й те, що більшість районок існують на межі виживання, про що, до речі, не раз писалося і в
"Зорі Полтавщини".
Нині
ж намічається новий наступ на місцеві газети.
Цього разу – з боку "Укрпошти". Правда, подається це під маркою "оптимізації управління технологічним
процесом, реорганізації технологічної і технічної інфраструктури
шляхом реорганізації мережі об'єктів поштового зв'язку".
Процитоване
формулювання взяте із листа, надісланого редакції "Народної
трибуни" відділом передплати Полтавської дирекції УДППЗ
"Укрпошта". В ньому повідомляється про
приєднання з 3.01.2006 року 13 районних вузлів поштового зв'язку
Полтавської області до 12 новостворюваних
центрів поштового зв'язку.
Згідно
з такою реорганізацією експедицію конкретно
нашої газети передбачається здійснювати з ЦПЗ №4 на базі Зіньківського
ВуПЗ. Тобто редакція буде змушена тираж "Народної трибуни"
доставляти за 75 кілометрів з Котельви до Зінькова, а поштовики, після незначного його сортування, привезуть тираж
назад у Котельву. Щоб здати його у поштові відділення, найбільше з яких (обслуговує половину
наших передплатників) знаходиться за... 500 метрів від редакції!
Таку
схему доставки нашої та ще 12 районних газет області інакше як абсурдною назвати не можна. Редакції доведеться
двічі платити за нікому не потрібні перевезення тиражу спочатку
з Котельви до Зінькова, а потім – із Зінькова до Котельви.
Нововведення
вплине і на читабельність та оперативність газет, поламає налагоджений
процес їх випуску. Адже, щоб мати час на ці "оптимізовані"
перевезення, редакції повинні будуть мінімум на день раніше друкувати
свої газети.
Викликає
сумнів і твердження поштовиків про те, що нова
схема експедиції забезпечить скорочення їх загальновиробничих
витрат. Адже збільшення оброблюваної преси в Зіньківському ЦПЗ
(крім районних, там же сортуватимуть і обласні та центральні газети)
викличе потребу введення нових штатних одиниць. І скорочення їх в
Котельві не призведе в кінцевому
результаті до зменшення фонду оплати праці.
Зростуть,
зокрема, і витрати на міжміські телефонні розмови
поштових відділень з ЦПЗ. Вбачаються й інші недоліки вказаної схеми,
зокрема щодо доставки обласних та центральних газет. Схоже місцеву пресу намагаються вижити в такий спосіб.
Повертаючись до надрукованого
Три чверті колективу буде скорочено
Непрості
зміни відбуваються на пошті Полтавщини. Непрості
вони для поштової структури, а ще важчі – для людей.
Семенівський
райвузол приєднали до Хорольського, відповідно збільшили маршрут
розвезення поштової кореспонденції. А Семенівський район – географічно
розтягнутий, населені пункти розташовані так, що поштовій машині
доводиться подекуди двічі повертатися в село. Протяжність маршруту
в районі становить 435 км. Це ж – до об'єднання.
Нині нібито розробили інші маршрути. Так то ж
за картою. А якщо життя карті не відповідає?
Дороги ж у нас які? Ми їхали там, де оптимальніше і можна проїхати.
Як тими дорогами їхатимуть із Хорола – не знаю. Хочби ж транспорт новий
дали. А наш геть зношений, бо фінансування нестабільне.
Люди
у Семенівці сполошилися: як і коли вони тепер одержуватимуть пенсії,
соціальні допомоги? У
Семенівці райсоцзабез, районний Пенсійний фонд, а допомоги і пенсії
мають до людей надходити з Хорола. Отже, наші структури перераховуватимуть
кошти у Хорол, там їх мають перевести в готівку
і тоді відправити у наші райони й сільські відділи зв'язку. Наші
листоноші через певні вимоги й обставини і так почасти дві розноски
роблять, другу – вже поночі. А тепер, мабуть, у
часі це іще затримається. Семенівці кинулися оформляти собі пенсії
через банки. Якщо й газети запізнюватимуться, то й передплата
погіршає. Що виграє пошта?..
Людей
же, яких скорочують у зв'язку з реструктуризацією, кидають напризволяще.
Всі 42 працівники ВуПЗ одержали попередження про скорочення. Чоловік
10 залишать працювати, двоє йтимуть на дострокову пенсію. А решта –
у центр зайнятості. У Семенівці робочих місць немає,
виробництва немає, тільки сезонно працює цукрозавод. Під скорочення потрапляють бухгалтери, кадровики,
працівники страхової дільниці, контролери, водії. листоноші з супроводу,
комірники, касири, оператори транспортної комори. Є в нас подружжя,
які тепер залишаться без роботи. У мене чоловік інвалід І групи... Як людям виживати?
Та й район зазнає втрат. До бюджету після
таких змін не надходитиме до 400 тис. грн. Стурбовані цим депутати
райради, які порушили питання на сесії. Відправлено листи нашому
галузевому міністру, у Верховну Раду. Чесно кажучи, ми сподіваємося,
що змін, які матимуть такі наслідки, не допустять.
Тетяна
СЬОМАК,
головний
бухгалтер Семенівського ВуПЗ.
Повертаючись до надрукованого
Б’ють і плакати не дають
Світлана ГЛУШКО
Головний редактор газети „Трудова
слава”
Актуальність
проблеми, яку порушила „Зоря Полтавщини” у публікації „Реорганізація
чи руйнація уготована полтавській пошті... її рідним
відомством”, очевидна для всієї області. Нагальна вона і для диканської
районної газети „Трудова слава”. Власне кажучи, як і для інших районних
видань Полтавщини. Газетам, що й без того перебувають у складній
економічній ситуації, на рівному місці „подарували”
ще одну проблему.
Наша
„Трудова слава” друкується у Миргороді, за 100 км від Диканьки. Для газети з тиражем 4,5 тисячі примірників,
такий шлях – задовгий, щотижневі витрати на дорогу не додають рентабельності.
Проте друк у значно ближчій Полтаві ще обтяжливіший: кожен номер
газети був би дорожчим на 500 грн. У місяць це більше на 2 тис. грн, у рік – на 24 тис. грн.
Досі
надруковану в Миргороді газету ми привозили у Диканський вузол
поштового зв’язку, звідки її й доставляли передплатникам району,
а 1400 примірників у п’ятницю
ввечері ми розвозили по „точках” роздрібної торгівлі. Та поштова
реструктуризація доповнює процес доставки газети. Диканський
ВуЗП стає цехом, який обслуговуватиме тільки райцентр Диканьку,
а нашим сортувальним центром визначено Полтавський. Отже, газету
ми муситимемо везти з Миргорода у Полтаву, щоб наступного дня
поштарі привезли її... назад у район, у сільські
відділення поштового зв’язку! Доставка на Полтавський сортувальний
центр лягає на редакцію, на наш єдиний старенький
автомобіль. Це добре, що від Диканьки до Полтави
відносно недалеко, а поштарі обіцяють не підвищувати розцінок за розповсюдження
передплачених газет, хоч маршрут стає протяжнішим. Та хто може
гарантувати, що надалі в ціні послуги не буде закладено оті 35
км від Полтави до Диканьки?
У районі ж виникає ще одна проблема у зв’язку з реструктуризацією
пошти. З 34 працівників ВуПЗ 21 втрачає роботу – про що людей вже попереджено.
Пригадується
на цьому тлі гасло – бути ближчими до людей. Та з
жалем доводиться констатувати, що відбувається навпаки.
На вістрі
проблеми
Реорганізація чи руйнація
уготована полтавській пошті
її... керівництвом
Леонід КОРОБКА
Людмила САМОЙЛОВА
"Зоря Полтавщини"
З
1 грудня 2006 року на Полтавщині замість 25 районних вузлів поштового
зв'язку працюватиме 12. У "поштовому казані" закипіло.
Вголос заявив про це депутат обласної ради Анатолій Шкарбан, до якого
за допомогою звернулися працівники Кобеляцького ВуПЗ і який, у свою чергу, направив запит до постійної комісії обласної
ради з питань промислової політики, інвестицій, будівництва,
транспорту та зв'язку. Саме на засіданні комісії 13 жовтня, де його
розглядали, дізналися про реорганізацію і депутати облради, і
журналісти. До речі, депутатом облради і членом цієї комісії є Тетяна
Фелоненко, до середини жовтня – директор Полтавської дирекції
Українського державного підприємства поштового
зв'язку "Укрпошта", а тепер – перший заступник генерального
директора УДППЗ "Укрпошта".
Суть
звернення Анатолія Шкарбана полягала в тому,
що реструктуризація Полтавської дирекції УДППЗ передбачає приєднання
Кобеляцького ВуПЗ до Новосанжарського. Наслідки такої зміни кобеляцькі
поштовики оцінюють як негативні. Кобеляцький район, населення якого
вони обслуговують, – другий після Глобинського
за територією, але щільність населення тут порівняно невисока. (Ця
специфічність була і є завадою прибуткової роботи ВуПЗ). У районі
102 населених пункти, відстань від Кобеляк до
найвіддаленіших сіл сягає півсотні кілометрів. Обслуговує район
42 відділення поштового зв'язку. До сел, що навколо них, листоношам
доводиться долати від 2 до 8 км. З утворенням
поштового центру в Нових Санжарах відстань до
"межі" Кобеляцького району зростає
до сотні км. Але через свою складність маршрут
поштової машини, яка розвозить кореспонденцію сільською місцевістю,
зазвичай довший кілометражу за картою. Тож коли дочекаються пошти
у найвіддаленіших селах Криничному, Комендантівці, Мотриному?
Зараз
відповідно до наказу УДППЗ "Укрпошта"
кореспонденція у Кобеляки надходить щоденно о 9.00, а в сільські
поштові відділення – до 14.00. У листонош є час обробити її і рознести.
–
А якщо це буде, всупереч наказу, після шістнадцятої,
коли, скажіть, листоноша донесе лист, газету? І це їй ходити поночі
попід хатами з пенсією? А в районі 18 тисяч пенсіонерів, – зауважує
Анатолій Шкарбан. – Громада стурбована тим, що може погіршитися якість послуг.
У
Кобеляцькому районі листоноші щомісячно розносять понад 260 тис. екземплярів періодичних
видань, понад 40 тис. письмової кореспонденції, понад 1 тис. посилок.
Окрім того, не забуваймо, що у сумці листоноші – ще й
безліч супутніх товарів, як то й медикаментів.
Щоправда,
одним із аргументів на користь приєднання Кобеляцького ВуПЗ до Новосанжарського
Тетяна Фелоненко називає збитковість першого: за 10 місяців збитки
становлять близько 100 тис. грн.
Та от тільки чи покращить справи реструктуризація, якщо нині, коли
розпочалася передплата на періодичні видання,
населення Кобеляцького
району не поспішає передплачувати газети й журнали, бо стурбоване
тим, як і коли пресу доставлятимуть, а її цінність – насамперед в оперативності.
Цією
проблемою перейнялися й органи влади Кобеляцького району. До Полтавської
дирекції "Укрпошти" офіційно звертаються депутати районної
ради, міської ради – аби на перших етапах реструктуризації Кобеляцький
ВуПЗ залишили самостійним підрозділом. Депутати
райради звернулися з таким же проханням до депутатів облради і до
облдержадміністрації. Кобеляцькі соціалісти дійшли аж до Олександра
Мороза, Голови Верховної Ради, захищаючи
земляків. Бо реструктуризація пошти тягне за собою не тільки формальні
зміни й не обмежується ймовірним затягуванням доставки пошти у
часі. Наприклад, це загрожує масовим звільненням працівників районного
вузла зв'язку. Хоча новий штатний розклад ще не доведено, попередньо
точаться розмови про скорочення не одного десятка людей. Ще один
приклад: редакція районної газети "Колос" одержала попередження
Полтавської дирекції "Укрпошти", що оскільки сортувальний
центр організується у Нових Санжарах, то редакції доведеться газету
везти... у сусідній район для сортування.
У
Нові Санжари пошту доставлятимуть поки що з Полтави. Але вже невдовзі
сортувальним поштовим центром і для Нових Санжар, і для області в цілому
може стати, скажімо, Дніпропетровськ. Бо реструктуризація "Укрпошти"
– значно серйозніший захід, ніж укрупнення райвузлів
зв'язку. Програмою заплановано створення в Україні чотирьох сортувальних
центрів – у Києві, Дніпропетровську, Миколаєві та Львові. Будівництво
перших двох має розпочатися у січні 2007 року.
Про цю перспективу на засіданні постійної комісії облради повідомила
Тетяна Фелоненко. Таку структуру Україна запозичує в Європи, зокрема
у Німеччини і Польщі. Але повернімося до Кобеляк. З огляду на нововведення
чи не стає очевидним, що пошта, яку чекають у Кобеляцькому
районі, сортуватиметься у Дніпропетровську, звідти направлятиметься
у Нові Санжари і тільки тоді – у сільські відділення? Чесно кажучи,
важко уявити, як управлятимуться листоноші з вчасною доставкою.
Та ще менш зрозуміло, де ж
сортуватиметься "Зоря Полтавщини"? І що тоді буде з
"районками"?
Тетяна
Фелоненко пояснює потребу реструктуризації "Укрпошти"
її збитковістю.
–
Та не все вимірюється прибутковістю. Бо є ще й
потреби споживача.
На
депутатській комісії облради було прийняте рішення
вивчити "кобеляцьке питання", для чого утворили обласну
комісію. Але дуже сподіваємося, що інтересами окремих чиновників,
підприємства, а хоч і держави не знівелюються
інтереси простої людини. Бо на ці граблі ми наступали
і наступаємо повсякчас... Погляньмо на українське село. Що там залишилося?
З усієї інфраструктури подекуди – лише пошта. Тому листоноша там – найпотрібніша людина.
Не хочеться думати про те, що може початися руйнація і цієї мережі.
Може, тому не тільки в Кобеляцькому, а й інших
районах області нововведення з укрупнення вузлів поштового зв'язку оцінюють неоднозначно. Так, доцільність
об'єднання ВуПЗ невеликих районів ніхто не заперечує. Але у Решетилівці
інспектор з передплати періодичних видань Валентина Задорожна
вважає, що реструктуризація, хай і необхідна, не робиться у розпал передплати,
адже ця кампанія може бути ускладнена. У Карлівці ламають голову,
як тепер доставлятимуть пошту в три райони. У Гадячі, наприклад,
отримавши звістку про приєднання до Зіньківського районного
відділення, направили до столиці представницьку делегацію і таки
зуміли відстояти "самостійність". А котелевців до Зінькова
таки приєднали. Однак місцем сортування спільної кореспонденції в
даному випадку визначили не Зіньків, а Опішню.
Вважають, що так буде зручніше для обох районів. У Нових Санжарах радіють,
що приєднують не їх, а до них – отже, зводиться до мінімуму
ризик втратити роботу.
У
трудових колективах тих вузлів поштового зв'язку, які підлягають приєднанню, нині усіх працівників попередили
про майбутнє звільнення з роботи. Далі, після
затвердження нового штатного розкладу, лише частина їх буде
працевлаштована за фахом. Скажімо, у Машівському та Семенівському
райвузлах, за попередньою інформацією, лише п'ята
частина нинішніх працівників залишиться в штаті.
Це
лише одна з тривожних перспектив для працівників районних поштових
вузлів.
Крім
збільшення армії безробітних, постає немало й
інших проблем. Як у Кобеляках, так і в інших райцентрах, здається,
першими так звані переваги укрупнення відчують на собі ті районні
поліграфісти і газетярі, які безпосередньо через місцеві поштові
відділення доставляють сільським передплатникам.
Але після укрупнення їх спочатку доставлятимуть
на сортування у новостворений регіональний центр поштового зв'язку,
а далі знову розвозитимуть по селах кількох районів. Це значить, що
за перевезення місцевої періодики, за вантажно-розвантажувальні
роботи доведеться платити додаткові кошти. Відповідно ці витрати
позначаться й на вартості районних періодичних видань, а в кінцевому
результаті вдарять по кишені самих передплатників. З іншого боку,
щоб опрацювати збільшену кількість кореспонденції, в регіональних
центрах поштового зв'язку доведеться розширювати штат працівників
сортувальних дільниць. Незрозуміло, навіщо в
одних місцях людей позбавляти роботи, а в інших створювати додаткові
робочі місця?
Інша
проблема пов'язана з самою доставкою кореспонденції.
При цьому значно зростає довжина поштових маршрутів у кожному укрупненому
регіоні, а стан автомобільного парку вже й тепер незадовільний.
Якщо раніше поштові автомашини списувались через кожних 8–10 років
роботи, то нині у більшості регіонів області ця техніка безперервно
експлуатується по 15–20 і більше років. Крім того, дорожні служби
адміністративно підпорядковані місцевій
владі кожного району. В зимовий період дорожники розчищають снігові
замети до крайніх у районі сіл. А кілька кілометрів,
які відділяють населені пункти сусідніх районів, як правило, залишаються непрочищеними.
У такий спосіб дорожники намагаються зекономити дороге нині
пальне. Як буде тепер? Адже ці служби не підпорядковані
поштовикам.
Якщо
розглядати ці проблеми далі, то, виявляється, і телефонний зв'язок
для новостворених поштових центрів відтепер
подорожчає, адже, щоб зв'язатися з підпорядкованими їм відділками
у сусідніх районах, доведеться платити за тарифами міжміських переговорів.
І
чи не найголовніше. Приміщення поштових вузлів,
відділень у райцентрах одні з кращих. Та коли
в них різко зменшиться кількість працюючих, то
й утримувати такі будівлі буде економічно невигідно. Як з ними бути?
Отут і виникає думка, а чи не через це й затівали
всю реорганізацію? На такі будівлі, ніби спеціально створені для
банківських установ, негайно знайдуться відповідні орендарі-покупці, щоб розширити свої філії фактично в усіх
райцентрах. Адже на користь подібних гіпотез вказує й те, що нині
триває активна агітація оформляти заяви на отримання пенсій через
банківські установи. І якщо раніше доходи поштових відділень від обслуговування
пенсіонерів становили приблизно 60 відсотків загальних надходжень,
то за останні роки цей показник динамічно скорочується.
Майбутня
реорганізація, до того ж, зменшить і грошові надходження до бюджету
приєднаних районів. Це не тільки податки із заробітної плати, сума
яких через значне скорочення працюючих різко
знизиться. Це й податки від діяльності самих
відділень поштового зв'язку, які будуть сплачуватися за місцем реєстрації
укрупнених підприємств.
Можна
припустити, що реформи "Укрпошти" вкрай потрібні й скорочення
надбудов з адмінапарату ймовірно, є доцільним.
Але до мети, як правило, ведуть різні шляхи. Хочеться
сподіватись, що реструктуризація монополіста поштового зв'язку
і на першому, і на наступних етапах буде ретельно продумана, бо зачіпає
інтереси переважної більшості громадян.