Ювілей… за ґратами

П'ятниця 08 Лютого 2019

Силу пізнають у випробуваннях. У катівнях Роман не падає духом, натомість у нього пробудився неабиякий художній хист. Колеги з Укрінформу на знак підтримки видали настінний календар із його фантастичними малюнками, які з`явилися у камері слідчого ізолятора «Лефортово» в Москві.

Для створення малюнків, які вражають професійною майстерністю, Роман використовує лише підручні матеріали, які дозволяє в’язниця – кулькова ручка, олівець, кетчуп, чай, лушпиння цибулі і сік буряка. Для Романа, який перебуває у повній інформаційній ізоляції, ці малюнки стали єдиним способом комунікації зі світом. «У камері він живе цим, виношує ідею наступного малюнку, – розповідає дружина Анжеліка. – Хоче у такий спосіб передати на волю свої почуття, емоції». Бурхливе море, епічні пейзажі – кульковою ручкою, виконані на високому художньому рівні. Женева, Париж,.. – міста, де подорожував із дружиною. Засніжений Андріївський узвіз – улюблене місце прогулянок. Анжеліка каже, що Роман – самоук, у шкільні роки малював стінгазети. Час від часу повертався до малювання. У Париж (працював і жив там із сім`єю у 2010-2016 роках) навіть привіз олійні фарби, мольберт зі словами: «Оце трохи звільнюсь, відпишусь і піду малювати! Не було часу».

У вересні 2016-го із Парижа він вилетів до Москви з приватним візитом до двоюрідного брата, який потребував допомоги. Наступного дня його схопили феесбешники просто на вулиці, щоб потім звинуватити у шпигунстві. Закритий судовий процес тривав майже два роки. Засуджено до 12 років тримання у колонії суворого режиму.

За словами Анжеліки, нині чоловік має сусіда по камері, в якій нема розеток. «Коли він після етапу потрапив у колонію, температура в камері була +13, дуже холодно, але після звернень консулів і нашого омбудсмена умови поліпшили, почали давати окріп кілька разів на день. Підйом о 5 ранку, різко вмикають світло і музику, постійний відеонагляд. На сніданок – перловка, чай, хліб, а на обід традиційно – щі». Це була перша зустріч за два з половиною роки, яка відбулася у січні  в колонії Утробіно в Кіровській області РФ. Дружина Анжеліка і донька Юлія (теж журналіст Укрінформу) нарешті змогли обійняти свого батька і чоловіка. До того спілкувалися лише через скло. Він помітно змінився, схуд. Але очі ті самі лагідні, добрі, як завжди, жартує. У них були три щасливих дні на побачення, які пролетіли надто швидко. Вони не могли наговоритися. Якось Роман риторично запитав:«Ну, скажи, чи є світло в кінці тунелю?». Дали йому почитати підготовлений Юлею дайджест новин про те, що відбувалося в Україні і світі. А також 50 «новорічних листівок солідарності» від працівників медіа з різних областей (акція, організована НСЖУ на підтримку бранців Кремля). Їх можна було передати лише російською мовою. Для нього ці звісточки з побажаннями стали приємною несподіванкою:«Звідки мене знають стільки людей?»  «Він їх перечитував і дивувався, просив передати велику подяку колегам за те, що про нього пам’ятають», – поділилася донька бранця.

Пам’ятають і діють! Н зустрічі "День народження Романа Сущенка – журналіста, художника, політв’язня", організованій Укрінформом, було представлено творчий доробок «Мистецтво з-за грат», а всі охочі написали вітальні листівки Романові. 15 лютого Посольство України у Франції влаштовує виставку його малюнків у культурному центрі. А громадська організація "Всесвітній рух патріотів України" розпочинає черговий міжнародний флешмоб на підтримку незаконно ув’язненого журналіста.

До речі, Анжеліка  розповіла про цікавий збіг. Першого лютого від Романа отримали листа (зазвичай іде місяць), а в ньому - свіжий малюнок, на якому зображено Святу Софію. А через день саме там відбувалася інтронізація предстоятеля ПЦУ.

…Романові часто сниться, як він їде до батьків на Черкащину, коли сади квітнуть, і навіть крізь сон відчуває запах яблуневого цвіту, вишні. А наяву… Майже рік тому помер тато Романа, не витримало батьківське серце... А мама у свої 77 років освоїла інтернет і активно користується комп‘ютером, щоб читати новини про сина. Сподіватимемося, що той сон -- у руку. І з весною настане пробудження світла, яке нарешті з`явиться у кінці тунелю…

Принаймні, бажаємо Романові Сущенку і всім бранцям Кремля скорішого повернення додому. Здоровими, вільними і нескореними! А розголос, підтримка колег та міжнародний тиск – єдиний метод, спроможний пришвидшити це.

Пейзаж швейцарського міста Люцерн

 

Міський пейзаж Нью-Йорка

Київський зимовий пейзаж із зображенням пам'ятника Святому Володимиру

 

Людмила Опанасенко

Фото Радіо Свобода

В Україні заснували журналістську премію імені Гонгадзе// НСЖУ, 11.04.2019

Премію за новаторство в журналістиці імені Георгія Гонгадзе презентували 9 квітня в Києві. Її започаткував цього року український ПЕН-клуб. Переможця визначать 21 травня. Саме цього дня загиблому журналісту Гонгадзе мало би виповнитись 50 років.

Мистецьку премію «Київ» імені Анатолія Москаленка здобув Володимир Проненко// НСЖУ, 09.04.2019

Журі Мистецької премії «Київ» на засіданні 9 квітня проголосувало за присудження премії імені Анатолія Москаленка 2019 року (в галузі журналістики) Володимирові Проненку – авторові книжки «Що серцем сприйняв» (2017).

Анексія Криму: втекти, щоб вижити// НСЖУ, 19.03.2019

Цими днями в Україні згадують про події п'ятирічної давнини, пов'язані з окупацією Криму. Секретар Національної спілки журналістів України, редактор проекту "Крим. Реалії" Радіо Свобода Олена Юрченко була серед тих колег, хто повідомляв про ситуацію, працюючи в надзвичайно складних умовах на захопленому півострові. Про свою роботу в 2014-му, про погрози й небезпеку, про досвід переїзду разом із сім'єю до Києва та облаштування на новому місці Олена розповіла в публікації для сайту patriotdefence.org.

Побили, кинули яйце та облили кефіром: в Україні – тільки вільна журналістика// НСЖУ, 16.03.2019

Ні для кого не секрет, що журналіст – професія небезпечна, особливо в країні, де на носі вибори глави держави. Незважаючи на всі закони, в Україні сотні журналістів на рік зазнають фізичного та психологічного тиску. «Телекритика» подає короткий звіт НСЖУ про безпеку репортерів за 2018 рік на сторінках спецвипуску «Жертви безкарності».

Партнери