Роздержавлення газет Тернопільщини: результати, проблеми, перспективи (частина І)

П'ятниця 11 Січня 2019

Головним завданням, що його ставили перед собою громадські активісти, була комплексна допомога керівникам та колективам редакцій комунальних газет в процесі реформування та налагодження самостійної діяльності, моніторинг цього процесу та сприяння його гласності. Даний текст є своєрідним підсумком реформи комунальних газет області з визначенням основних проблем та окресленням перспектив.

Вклад громадських активістів був значним

Отже, 1 січня 2019-го завершився трирічний термін, відведений на роздержавлення газет  Законом «Про реформування комунальних та державних ЗМІ в Україні». Як уже повідомлялося, станом на 18 грудня минулого  року, за даними Держкомтелерадіо, в Україні було реформовано  323  комунальних друкованих ЗМІ, що складає 53 відсотки від загальної кількості видань, які реально виходять. Тернопільщина стала безперечним лідером цього процесу. На названу дату в області було реформовано 85 відсотків редакцій, і це найвищий показник в Україні. Для порівняння, найближчими за результативністю областями  стали Полтавщина – 77, Миколаївщина – 76, та Рівненщина – 75 відсотків. З іншими сусідніми областями розрив на користь Тернопільщини значно більший. Так на Хмельниччині реформовано 56 відсотків комунальних газет, на Буковині – 64, на Івано-Франківщині  – 32, і на Львівщині – лише 19.

 На заваді стовідсотковому показнику реформування комунальних газет Тернопільщини стало те, що, за інформацією відділу державної реєстрації друкованих ЗМІ та громадських формувань  Головного територіального управління юстиції  у Тернопільській області, редакції 2-х видань – «Галицького вісника» ( Борщів) та «Ради» ( обласне комунальне підприємство «Видавництво Рада»)  взагалі не зверталися з відповідними заявами. А редакції ще 2-х – «Чортківського вісника» та обласної газети «Свобода» – не встигли завершити процес реформування.

9 районок реформувалися ще у 2017 році, решта  – впродовж 2018-го. Першою пройшла всі необхідні процедури газета «Тернопіль вечірній», останньою – «Зборівська дзвіниця». Всі реформовані редакції ( окрім «Тернополя вечірнього», який обрав статус приватного підприємства) стали товариствами з обмеженою відповідальністю.

Частина з реформованих видань вже налагодила успішну самостійну діяльність. Як приклад можна назвати  газету «Новини Шумщини», яка пройшла процес роздержавлення однією з перших.  Нині працює за угодами з усіма трьома колишніми засновниками –  районною та міською радами і райдержадміністрацією. У порівнянні з початком процесу роздержавлення її тираж збільшився більше, як на півтори тисячі екземплярів, а обсяг реклами на сторінках зріс удвічі. Заробітна плата працівників теж стала відчутно вищою. Та найголовніше, що редактор газети ( тепер – директор ТОВ «Інформаційний центр «Новини Шумщини») Алла Омельчук переконливо довела, що газетний бізнес можна розвивати навіть у маленькому віддаленому райцентрі.

Суттєву допомогу як в процесі роздержавлення, так і на початку самостійної діяльності редакціям області впродовж всіх трьох років реформи надавав «Тернопільський прес-клуб»   ( входить до Коаліції громадських організацій «Тернопільський центр реформ»). Реалізація його проекту «Комплексна підтримка комунальних ЗМІ в їх підготовці до роздержавлення»  –  за підтримки “Українського медійного проекту” (У-Медіа), що реалізується Інтерньюз в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) – розпочався в лютому 2016 року, незадовго після того, як набув чинності Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».  На той час це був перший і єдиний  в державі проект, який в ході роздержавлення ЗМІ надавав комплексну допомогу та підтримку редакціям усіх комунальних газет області. Відтак завдяки його реалізації керівники та працівники  комунальних газет Тернопільщини впродовж перших шести місяців отримали повну базову інформацію від фахівців щодо своїх обов’язків, прав та можливостей в ході процесу роздержавлення. А також ознайомилися з основами медіабізнесу, налагодження роботи рекламних служб в умовах самофінансування, з  досвідом діяльності успішних медіа-підприємств, варіантами монетизації контенту, новими можливостями для газет після реформування. Це однозначно допомогло їм розпочати перебудову діяльності відразу після визначення із способом та термінами роздержавлення. В свою чергу постійна і фахова юридична підтримка проекту допомогла керівникам та трудовим колективам районних газет Тернопільської області правильно пройти початковий етап роздержавлення та підготуватися до наступних, убезпечити себе від помилок та зайвих ризиків, а також сприяла вирішенню проблем, що виникали. У  2017-му проект Тернопільського прес-клубу було продовжено, і він поширився вже на 5, а відтак – на 11 регіонів України. Однак Тернопіль залишився базою проведення кущових тренінгів, тож можна сказати, що у місцевих редакцій були оптимальні можливості для навчання і запозичення успішного досвіду. До речі, для підвищення ефективності роботи по допомозі редакціям між Тернопільським прес-клубом та обласною державною адміністрацією ще на першому етапі діяльності проекту було укладено відповідний меморандум.

В цілому, як повідомляла у своєму виступі на підсумковій прес-конференції голова Тернопільського прес-клубу та співголова коаліції громадських організацій “Тернопільський центр реформ” Анжела Кардинал, в рамках сприяння реформі роздержавлення друкованих ЗМІ області було проведено 30 навчальних тренінгів та семінарів по обміну досвідом, надано понад 500 телефонних та письмових юридичних консультацій, видано три практичних посібники, організовано 10 теле- та відео-мостів між регіонами, а також розроблено взірець нового Статуту для редакцій, що стали товариствами з обмеженою відповідальністю.

Велику роботу по допомозі редакціям, які реформувалися, було проведено і обласною організацією Національної спілки журналістів України – це були і просвітницько-навчальні заходи, і юридичні консультації, і особиста участь керівника та юриста організації у вирішенні локальних конфліктів та проблем. Спільні зусилля, безперечно, і стали вирішальною передумовою лідерства Тернопільщини в реалізації однієї з найважливіших суспільних реформ. Разом з тим, хоч в нашій області вона і проходила, порівняно з деякими іншими регіонами, досить «м’яко», не обійшлося без неприємних і навіть скандальних ситуацій. Далі – про три такі.

«Свобода» не змогла завершити реформування через дії влади

З вересня 1995-го газета постійно виходила, як спільний друкований орган обласних ради та держадміністрації. Незадовго після набуття чинності Законом України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» колектив на загальних зборах проголосував за участь у першому етапі роздержавлення. Відтак рішення про вихід із засновників газети у квітні 2016-го прийняло керівництво Тернопільської облдержадміністрації, а у травні – обласна рада. Проте на цьому нормальний хід реформування обласної газети і закінчився, бо засновники раптом вирішили змінити редактора. І попри те, що колектив редакції досить активно протестував, а тодішній керівник Михайло Лисевич не менш активно відстоював посаду через суд, їм таки вдалося це зробити ( однією із «зачіпок» стало те, що до того впродовж кількох років  Лисевич працював як виконуючий обов’язки головного редактора – при цьому щодо рішення про затвердження на посаді звертався неодноразово, але влада чомусь не поспішала).

Новопризначений редактор Віктор Уніят приступив до керівництва редакцією восени 2016-го, незадовго до прийняття Кабміном  постанови «Про затвердження переліку друкованих засобів масової інформації та редакцій, реформування яких здійснюється на першому етапі». Була в тому списку і тернопільська обласна газета «Свобода», однак реформуватися згідно із відповідним законом вона …так і не змогла! В інтерв’ю авторці цього матеріалу наприкінці вересня 2017-го Віктор Уніят пояснював ситуацію так: «Ми відстали від строків, як і багато інших газет першого етапу реформування, бо об’єктивно затягувався сам його процес. Не було сенсу дуже спішити і тому, що обласна рада виділила кошти ще на рік нашої діяльності. На сьогодні трудовий колектив вже провів збори, на яких було прийняте рішення про надання мені повноважень щодо проведення процесу роздержавлення газети ( до цього таке право залишалося за колишнім редактором). Очікуємо погодження цього рішення на найближчій сесії обласної ради, відтак вже розпочнеться активний процес реформування». Та не так сталося, як гадалося. І далі навколо редактора і редакції закрутився вир дуже нехороших ( в плані ставлення представників обласної влади до редактора та трудового колективу газети) подій.

Я наразі не оприлюднюватиму тут цілу низку вражаючих фактів, про які дізналася з різних джерел, бо вони вимагають серйозного журналістського розслідування. Будемо письмово звертатися за офіційними коментарями щодо того, чому «Свободі» не дали змоги реформуватися згідно із  Законом  «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», і до голів облдержадміністрації та облради ( усне звернення через прес-службу до Віктора Овчарука наприкінці грудня, на жаль, залишилося безрезультатним). Поки що ж повідомляю про останні події із слів керівника редакції Віктора Уніята. Отже, завершити реформування «Свободи»  у відведений законом строк, тобто до 1 січня 2019-го, виявилося неможливим тому, що ні керівництво облдержадміністрації, ні керівництво облради так і не підписали договір про передачу прав на засіб масової інформації.  Зате має місце судовий позов влади до державного реєстратора, який зареєстрував створене представниками трудового колективу газети товариство з обмеженою відповідальністю. «Зачіпку», ймовірно, знайшли в тому, що сесія так і не затвердила передання мені повноважень  для проведення процесу роздержавлення газети, – каже Віктор Уніят. – Згідно з рішенням сесії у 2016-му відповідальним залишався колишній редактор, хоч він вже більше як 2 роки не працює. Протокол зборів колективу редакції з відповідним рішенням я заніс до обласної ради ще півтора роки тому, але на сесії його так і не розглянули…».

16 жовтня 2018-го ТОВ «Редакція газети «Свобода» було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. А в грудні, коли в редакції остаточно зрозуміли, що колишні засновники запросто можуть не дати завершити процес роздержавлення, тож газета з 1 січня змушена буде припинити вихід, вищезгадане ТОВ зареєструвало нову газету з назвою «Свобода плюс Тернопільщина». 4 січня побачив світ її перший номер з коротким поясненням ситуації для читачів. Редактор і колектив, всі члени якого тепер є і засновниками, мають намір зберегти газету і розвивати її.  Хоч починають вони нову сторінку своєї діяльності в досить складних умовах. Свого приміщення редакція не мала ніколи, ціни на оренду в будівлі колишнього видавництва «Збруч», де розташовується редакція, знову зросли, а також залишилися борги за папір і друк. На жодну допомогу чи розуміння з боку колишніх засновників після всього, що було, «свободівці», зрозуміло, вже аж ніяк не сподіваються. Але мають велику надію, що справляться і без цього.

Звільнена редакторка «Подільського слова» відстояла свої права, але судова тяганина триває

Колектив редакції газети «Подільське слово» (Тернопільський район), співзасновниками якої  були районні держадміністрація і рада, прийняв рішення про реформування в березні 2016-го. Відтак райдержадміністрація вийшла із співзасновників у відведений законом термін, райрада ж – очевидно, маючи свої плани щодо редакції – почала затягувати час. А через кілька місяців, вже не маючи права  (  відповідно до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації») звільняти редактора, раптом вчинила цю протиправну дію щодо багаторічного успішного керівника «Подільського слова» Ганни Макух. Рішенням сесії її було звільнено з посади, хоч до того жодних претензій щодо роботи не пред’являлось. Мотивація ж рішення формулювалася фразою «враховуючи звернення депутатів», хоч в останньому жодних вагомих аргументів щодо необхідності зміни редактора не було. Трудовий колектив редакції звернувся до керівництва району із відкритим зверненням на захист свого керівника, однак воно було проігнороване, залишилось безрезультатним і пізніше звернення до Президента України. Тим часом тернопільська поліція зафіксувала факт незаконного вилучення з редакції газети «Подільське слово» книги наказів та редакційної печатки, причетними до якого виявилися відповідальні працівники Тернопільської райради, і який був внесений в реєстр досудових розслідувань кримінального характеру.

Ганна Макух звернулася до суду. Розгляд справи у Тернопільському міськрайонному суді тривав вісім місяців, і  20 березня 2017-го було винесено вердикт визнати рішення Тернопільської районної ради щодо звільнення редактора газети «Подільське слово» незаконним і скасувати, а Ганну Макух негайно поновити на посаді. Однак до остаточного встановлення справедливості було ще дуже далеко. Бо потім райрада зверталася ще до Апеляційного суду, який підтвердив рішення міськрайонного. Відтак виконавча служба зупиняла виконавче провадження через заяву голови Тернопільської райради із твердженням, що очолювана ним рада начебто не має повноважень для поновлення Ганни Макух на посаді, бо, мовляв, вже не є засновником газети. Далі був новий поворот – райрада звернулася до суду з проханням замінити сторону виконавчого провадження, коротше кажучи, перекласти відповідальність на саму редакцію, яка тоді ще перебувала в статусі комунального підприємства. Але суд відмовив в задоволенні такої заяви через неспроможність райради довести свою «непричетність». Були й інші перипетії, та всі їх просто неможливо втиснути в рамки цього тексту, тож перейдемо до останніх подій.

Наприкінці 2018-го законність рішень всіх попередніх судів  щодо поновлення Ганни Макух на посаді та виплати їй всіх належних компенсацій була підтверджена ще й відповідною постановою Верховного суду України. Очолювати редакцію після всього пані Ганна з певних причин не захотіла, тож вже після поновлення на посаді написала заяву про звільнення за власним бажанням. Однак судова тяганина, що розпочалася два з половиною роки тому, для неї і досі не закінчилася. Бо наразі виплачена лише частина належної компенсації, і тепер вже редакція опротестовує через суд, чому сплачувати заборговане повинна вона, а не райрада.

Газета « Подільське слово» завершила процес реформування однією з останніх – за трохи більше ніж за місяць до «дедлайну». Компетентне джерело, що побажало залишитись анонімним, стверджує, що бюджетні дотації впродовж останнього року перебування газети   під «ковпаком» влади були напрочуд щедрими. А ще виплив незрозумілий факт щодо приміщення редакції, який викликає запитання. Впродовж останніх років тернопільська районка знаходилася в окремій будівлі на вул. Бродівській, 17. Ця ж адреса ще вказана і в другому номері вже перереєстрованої газети за 14 грудня 2018 року. А от  на сайті Держкомтелерадіо, в останніх даних зведеного переліку об’єктів реформування, які постійно оновлюються, станом на 18.12.2018 вказано вже інше – вул. Живова,11 ( це будівля видавництва «Збруч»), площа –  46 квадратних метрів.

 

Продовження публікації читайте тут

Небезпечна професія: 5 фільмів про журналістів-розслідувачів, які варто побачити// НСЖУ, 19.06.2019

За чотири місяці 2019 року слідчі Національної поліції України розпочали досудове розслідування у 63 кримінальних провадженнях за злочинами у сфері професійної діяльності журналістів – такими є дані прес-служби Міністерства внутрішніх справ.

Як журналіст-переселенець став найкращим гідом у чорнобильській зоні// НСЖУ, 14.06.2019

У мирний час Дмитро Шибалов працював журналістом в інтернет-виданнях Донецька, на радіо й телебаченні, писав і знімав сюжети про життя міста і його проблеми. Після початку війни, залишившись без роботи, заснував разом із друзями гуманітарну волонтерську організацію. Сьогодні 30-річний журналіст-переселенець працює гідом у компанії Chernobyl Tour та возить туристів до зони відчуження.

Два роки ізоляції в Донецьку: Україна вимагає свободи для Стаса Асєєва// НСЖУ, 12.06.2019

Моторошна історія про те, як людина заплатила свободою за можливість говорити правду

Артемівське шампанське – «родзинка» фестивалю преси, але в Бахмут ми приїздили не заради нього…// НСЖУ, 10.06.2019

Від минулого залишилася лише назва – фестиваль преси. Колись, ще до війни, фестивалі преси на Донеччині були здебільшого зібранням саме донецьких журналістів, які напередодні професійного свята збиралися в центральному парку обласного центру, спілкувалися, ділилися успіхами, демонструючи кращі примірники своїх газет. Звичайно, спілкування відбувалося не за чашкою чаю – бо ж свято… Але журналістський куліш, подейкують, завжди був напрочуд смачним.

Партнери