Журналіст. Волонтер. Патріот

Понедiлок 17 Грудня 2018

Офіційно (з пропозиції про присудження Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України).

«Дирін Ілля Андрійович, 2002 року народження, є дійсним членом молодіжної організації «Молоді патріоти Придніпров’я» громадської організації «Примножимо славу Придніпров’я» з 2014 року. Переможець та лауреат багатьох творчих конкурсів, волонтер, ініціатор молодіжних акцій, котрі мали суспільний резонанс у місті та регіоні.

У 2015 році Ілля ініціював у своїй школі (ООШ № 83) акцію «Допоможемо воїнам АТО разом!» (збирання теплих речей, медикаментів та продуктів харчування для українських вояків). Згодом акцію підхопили інші школи міста й вона діє по теперішній час.

У 2016 році Ілля подібну акцію ініціював у Дніпровському ліцеї з посиленою військово-спортивною підготовкою, де нині навчається.

Ілля Дирін 2017 року започаткував молодіжну акцію – збирання гуманітарної допомоги для поранених воїнів АТО в лікарні ім. Мечникова.

Ілля Дирін ініціював довготривалу інформаційну акцію патріотичного спрямування, метою якої є заклик до співгромадян протидіяти російській агресії та приєднуватися до руху патріотично настроєної молоді. Свої статті він друкував у газетах «Патріот Придніпров’я», «Запорізька Січ», «Вісник Токмаччини», у неперіодичних виданнях та міжнародних журналах. Вища рада ГО «Примножимо славу Придніпров’я» 2016 року номінувала Іллю Диріна на Премію Фонду розвитку журналістики ім. Анатолія Москаленка».

Ілля разом з організаторами заходу

Наприкінці листопада 2016 року в Київському університеті імені Бориса Грінченка в урочистій обстановці Іллю Диріна нагородили дипломом переможця та медаллю лауреата Премії в номінації «Журналіст-школяр». Грошову премію у розмірі 50 тисяч гривень усі переможці погодилися віддати на лікування пораненій волонтерці, яка на полі бою втратила кінцівки. Ілля не вагався жодної секунди. Свою давнішню мрію – купити новенький скутер – він відклав на потім. «Хай буде так, – жартома пояснював він свій вчинок близьким друзям, – скутер почекає, може, надалі вироблятимуть кращі моделі…».

Щодо Премії Кабміну – у 2017 році компетентне журі мало свої вподобання і присудило її іншим кандидатам. Мабуть, більш гідним. Та Ілля не засмутився, з подвійною енергією продовжив він волонтерську і патріотичну діяльність – допомогу постраждалим в Авдіївці, участь у чисельних акціях у Дніпрі разом з активістами з ГО «Молодь Яроша», з однодумцями з молодіжного руху «Фундація регіональних ініціатив» (ФРІ-Дніпро), з працівниками Центру «Допомога Дніпра» та інше.

Юний волонтер під час літніх канікул замість відпочинку на березі теплого моря ставить для себе завдання пройти військові вишколи спільно з бійцями ГО «ДІЯ», на тренінгах прагне придбати навички надання першої медичної допомоги на полі бою, адже розуміє, що війна для України – реальність. Нині він закінчує навчання в ліцеї та мріє про кар’єру військового журналіста, яка потребує не тільки творчості, а ще й спеціальної підготовки. Тому, крім волонтерства й оволодінні військовою наукою, доводиться багато часу присвячувати підручникам і практичним заняттям.

Ілля Дирін (другий справа) на Фестивальній площі Дніпра з активістами ГО «Молодь Яроша» під час акції з нагоди 4-ї річниці АТО

І все ж громадська діяльність залишається для юнака першочерговим життєвим завданням. «Колишніх волонтерів бути не може» – перефразовує він відомий афоризм, коли згадує про свої перші кроки у Дніпровському центрі «Допомога Дніпра». 2014 рік: натовп біженців з залізничного вокзалу, з речами тільки першої необхідності, часто без документів, на очах – сльози і сум – на обличчях, діти плачуть… А вони – тринадцятирічні хлопці – разом зі студентами ДНУ імені Олеся Гончара і фахівцями Центру мають людей заспокоїти, нагодувати, поставити на облік. Доводилося мити підлогу, вантажити харчі на продовольчому складі, виконувати роль посильних. Упоралися. І просте людяне «спасибі» було як найвища нагорода, цінніша за найпрестижнішу премію.

Нещодавно Ілля Дирін приєднався до Громадського руху Олександра Шевченка «Країна гідності і правди», що, крім патріотичної роботи, опікується ще й знедоленими, малозабезпеченими людьми, сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, дітьми з обмеженими можливостями. Своє рішення юнак пояснює дуже просто й конкретно: «Рух займається тією справою, якою повинно опікуватися цивілізоване суспільство, тобто ми з вами. На жаль, на відміну від держави, олігархів та деяких політиків. Коли закінчиться війна, нам не буде соромно за те, що забули про мільйони співвітчизників, які потребують соціальної підтримки». Ілля готовий очолити міський осередок Руху, досвіду та бажання працювати в нього вистачить. Журналіст, волонтер і патріот це довів.

Геннадій Сенкевич, журналіст

Матеріал ініційований Українським журналістським фондом і БФ Олександра Шевченка.

Анексія Криму: втекти, щоб вижити// НСЖУ, 19.03.2019

Цими днями в Україні згадують про події п'ятирічної давнини, пов'язані з окупацією Криму. Секретар Національної спілки журналістів України, редактор проекту "Крим. Реалії" Радіо Свобода Олена Юрченко була серед тих колег, хто повідомляв про ситуацію, працюючи в надзвичайно складних умовах на захопленому півострові. Про свою роботу в 2014-му, про погрози й небезпеку, про досвід переїзду разом із сім'єю до Києва та облаштування на новому місці Олена розповіла в публікації для сайту patriotdefence.org.

Побили, кинули яйце та облили кефіром: в Україні – тільки вільна журналістика// НСЖУ, 16.03.2019

Ні для кого не секрет, що журналіст – професія небезпечна, особливо в країні, де на носі вибори глави держави. Незважаючи на всі закони, в Україні сотні журналістів на рік зазнають фізичного та психологічного тиску. «Телекритика» подає короткий звіт НСЖУ про безпеку репортерів за 2018 рік на сторінках спецвипуску «Жертви безкарності».

«Негатив і вибіркова увага до політиків під час виборчої кампанії знижують рівень довіри до ЗМІ», – соціологи// НСЖУ, 11.03.2019

Напередодні виборів більшість вечірніх новинних програм телеканалів – про політику й політиків. Проте в українського глядача обмаль об’єктивної інформації: з 44 зареєстрованих кандидатів на посаду Президента України в ефір «прориваються» лише 15, та й про більшість із них інформація подається упереджено й неоднозначно – є ті, кого лише хвалять, і ті, в кого більше негативних оцінок.

«Навколо таких проектів мають об’єднуватися найкращі сили» – Гліб Головченко// НСЖУ, 07.03.2019

Гліб Головченко, секретар НСЖУ, директор Коледжу преси та телебачення, генеральний продюсер ТК «ТАК TV», заслужений журналіст України, відомий своєю активною позицією — і як медіаменеджер, і як керівник, що опікується майбутнім української журналістики. У газеті «День» вийшли кілька його матеріалів про тривожну ситуацію з друкованою пресою та регіональним телебаченням («День» № 28–29 від 15–16 лютого ц. р. і блог на сайті «Дня»), а це інтерв'ю – в розвиток теми.

Партнери