«Імітація нападу»: хто відповість за поранення журналіста Волка під час військових навчань?

Вiвторок 31 Липня 2018

Що сталося рік тому поблизу райради Саксаганського району, чому справу закрили та чи відповідатиме хтось за поранення журналіста — розповідає Громадське. 

Що сталося?

З 29 червня по 8 липня 2017 року в Кривому Розі на полігоні однієї з військових частин відбувалися військові збори. На початку липня, за розкладом, навчання проходили на території Саксаганської районної ради Кривого Рогу. Керував цим етапом навчань заступник військового комісара Саксаганського РВК майор Олександр Семенчук, а також група інструкторів-волонтерів.

За день до навчань усіх інструкторів ознайомили з правилами безпеки, зокрема й щодо «недопущення випадків застосування зарядженої вогнепальної зброї».

За навчаннями спостерігали журналісти. Серед них і кореспондент інформаційного порталу «Перший Криворізький» В'ячеслав Волк та його колега Софія Скиба.

Після запису інтерв'ю один із інструкторів Михайло Попонін запропонував журналістам зімітувати захоплення — для яскравості сюжету. Статистом погодився бути В'ячеслав Волк:

«Як людина, яка звикла довіряти людям у формі, я подумав:«А чом би й ні?» — пригадує В'ячеслав Волк.

Імітуючи нападника журналіст намагався потрапити на територію райради. Якоїсь миті один із інструкторів-волонтерів вистрілив у повітря, заламав журналіста й повів до будівлі. Там пролунав другий постріл. В'ячеслав отримав вогнепальне поранення в шию, його госпіталізували. Наразі він паралізований.

За цим фактом порушили два кримінальні провадження: одне щодо вини людини, яка стріляла, друге — недбалості військових, що організовували навчання.

Справа, що розглядається: хто стріляв?

Військовий інструктор-волонтер Ігор Петренко, який стріляв у журналіста, запевняє, що вистрілити не хотів, мовляв, це сталося через необережність. За даними слідства, він був членом громадської організації «Козацька варта Криворіжжя», залучався до приватної охорони, служив в аеромобільних військах, а також має сертифікат закордонного зразка спеціаліста з тактико-спеціальної підготовки.

До навчань його залучив керівник Саксаганського районного військкомату Олександр Бритвич.

За даними слідства, Ігор Петренко того дня мав незаконно придбаний пістолет «Glock» з 2-ма бойовими патронами. Ні приносити його на навчання, ні використовувати цю зброю він не мав права. На одному із судових засідань Петренко пояснив, чому все ж таки вчинив так:

«Коли ти маєш зброю, з нею треба тренуватися. Того дня планувалася стрільба для інструкторів, тож я мав намір, якщо буде можливість, попрацювати із цією зброєю тишком-нишком», — сказав Петренко.

Адвокат родини Волк сумнівається, що стріляли саме з «Glock», адже гільзи від пострілу не знайшли. Він припускає, що їх замінили.

До того ж, сам обвинувачений плутався у свідченнях: спершу начебто казав про два холості патрони, відтак — про один холостий та один бойовий. Однак свідчень у суді Ігор Петренко наразі не давав, на прохання самого обвинуваченого він свідчитиме останнім.

Після затримання в липні 2017-го Ігор Петренко вийшов на волю під заставу — 400 тисяч гривень. Спочатку справу кваліфікували за статтями «необережне поводження зі зброєю» та «неумисне нанесення тілесних ушкоджень». Тепер перекваліфікували на «непрямий умисел нанесення тяжких тілесних ушкоджень». Справа слухається в Саксаганському районному суді Кривого Рогу. Ігорю Петренку загрожує до 8 років ув'язнення.

Закрита справа: недбалість військових?

Керівник військового комісаріату Олександр Бритвич, який, власне, і запросив Ігоря Петренка інструктором, запевняє, що раніше з ним знайомий не був. Його начебто порекомендували колеги — Олег Бусень та Володимир Азарян. Хоча останній це заперечує, мовляв, теж не знав інструктора до навчань.

За словами Олександра Бритвича, програма навчань не передбачала імітації — це була ініціатива інструкторів і журналістів, про яку старшому на навчаннях не повідомляли.

Під час імітації нападу, за версією Бритвича, Ігор Петренко застосував зброю без попередження. Хоча на відео, зафіксованому «Першим Криворізьким», чути, як Петренко попереджав, що збирається застосувати зброю.

Також у матеріалах справи йдеться, що Ігор Петренко спізнився на навчання. Це підтверджує і керівництво військкомату.

Утім, дільничний поліцейський Віталій Єманов, який того дня був у будівлі райради, і був свідком пострілу, каже, що бачив інструктора близько 8:30 на інструктажі. А там повинні були перевірити всіх на наявність вогнепальної зброї.

У військкоматі наполягають, що напад зімітували під час перерви. Але редакторка «Першого Криворізького» це спростовує:

«Ніхто, зокрема й прес-офіцер, відповідальний за нашу присутність, про перерву жодного слова не сказав. Ніхто цього не підтверджує. Резервісти під час допиту казали, що в них не було поняття «перерва», крім «спати», — каже Софія Скиба.

31 травня 2018 кримінальну справу щодо недбалості військових прокуратура закрила, не знайшовши їхньої провини.

За словами адвоката родини Волк, цьому передувала експертиза, ініційована слідчим військової прокуратури. Він ставив питання експерту, водночас потерпіла сторона заявляє, що їй такого шансу не дали. Це, на думку адвоката, ставить під сумнів об'єктивність розслідування. Захисник оскаржив закриття справи, попросивши поновити її. 20 липня суд їм відмовив. Далі — апеляція.

Військовий прокурор Криворізького гарнізону Південного регіону Андрій Сопівник каже, що військові не винні, адже не могли знати, що Петренко мав при собі зброю:

«Винуватий сам Петренко. Він був ознайомлений щодо заборони використання подібних речей. Зброю пронесли таємно. Ніхто не бачив, що вона в нього є», — сказав прокурор.

За порядком, на думку прокурора, повинні були стежити поліцейські. Утім, у відповіді ЗСУ на запит Громадського йдеться, що відповідно до наказу Генштабу ЗСУ від 24 грудня 2016 року «Про затвердження інструкції про порядок підготовки резервістів Збройних сил України», відповідальність за дотримання заходів безпеки під час проведення занять з підготовки покладається на керівника занять або старшого керівника:

«Забороняється починати заняття з використанням озброєння та техніки, бойові стрільби, водіння бойових машин, без доведення заходів безпеки та контролю їх дотриманням»

В'ячеслав Волк теж вбачає провину військових, адже вони не догледіли, не зупинили Петренка після першого пострілу:

«На військових навчаннях має бути певне оточення, щоб там не ходили звичайні мешканці міста. А там міг пройти будь-хто — з пістолетом, з автоматом, на танку можна було заїхати».

З лікарні журналіста виписали в березні, відтак він проходив реабілітацію в Модричах. Місяць тому В'ячеслав повернувся до Криворіжжя. Нині живе в батьків і планує наступний курс реабілітації. Шукати гроші на відновлення допомагають небайдужі. На пенсію 1400 гривень, за словами В'ячеслава, це було б неможливо.

Джерело сайт "Hromadske.ua"

Фото сайт Hromadske.ua"

Сущенку – волю!// НСЖУ, 01.10.2018

Два роки тому, 30 вересня 2016 року, російські спецслужби ув’язнили Романа Сущенка. Вони арештували його, влаштувавши підлу пастку та звинувативши у шпигунстві.

Переможці творчих конкурсів спілки – в центрі уваги колег// НСЖУ, 25.09.2018

Дискусії, майстер-класи, круглі столи за участю переможців творчих конкурсів і володарів спеціальних відзнак НСЖУ 2018 року стали частиною насиченої програми медіафестивалю «Буковель. Натхнення» (організатор – Український журналістський фонд). Участь в обговоренні взяли журналісти місцевих друкованих та онлайн-видань з усієї України.

Микола Семена: перший рік мовчання// НСЖУ, 24.09.2018

22 вересня минув рік відтоді, як оголошено вирок кримському журналісту, медіаексперту Миколі Семені. Його засудили за невизнання російської анексії півострова. Вирок умовний, але в межах судової санкції Миколі Семені заборонено упродовж двох років займатися публічною діяльністю. Як минув перший рік мовчання, читайте в матеріалі Крим.Реалії.

У Київському метрополітені відкрили виставку Міжнародного конкурсу «Стоп цензурі! Громадяни за вільні країни»// НСЖУ, 15.09.2018

У столиці відкрито виставку, присвячену Дню пам’яті Георгія Гонгадзе і всіх загиблих журналістів за часів незалежної України.

Партнери