Сергій Сафулько: До влади прийшло якесь дике плем’я…

Середа 04 Липня 2018

Очолює її Сергій Сафулько – заслужений юрист України, член Вищої ради юстиції у 2004–2014 рр., колишній голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури. Він був віце-президентом Спілки адвокатів України, нині активно разом із Юрієм Щирбою працює на чолі адвокатської компанії «Конфідент». Сергій Федорович – кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ст., член Національної спілки журналістів України.

– Ви не боялися виступати захисником інтересів журналістів у справі, яка стосувалася незаконних дій на той час всесильного голови облдержадміністрації Володимира Гунчика?

– Навпаки: було приємно, що можна допомогти журналістам, із якими в мене особисто завжди хороші стосунки. Бо журналісти – перші, хто кидається в бій, щоб допомогти іншим. І коли треба допомогти вам, то це треба робити. І разом із «Волинською газетою» ми виграли. Хоча довго можна розмірковувати, чому цей конфлікт взагалі дійшов до суду? По ідеї, цього взагалі не мало бути б, якби Володимир Гунчик та деякі його підлеглі діяли в правовому полі… Знаєте, в мене взагалі склалося враження, що в Україні зараз повністю деформоване розуміння суті прав людини чи юридичної особи. Всюди декларують, що будуємо правову державу, що тут верховенство права, а коли чиновник займається самоуправством, то всі раптом про це забувають і діла до цього – ніякого… Це – недобре. Я на 200% переконаний, що особливо ця біда розрослася після зими 2014 року. Як це не прикро, але це страшна дійсність. Ті, хто прийшов до влади, скориставшись Майданом, абсолютно нехтують правами інших. Не кажу вже про якісь високі принципи: говорю про елементарні речі. Чому замість правової та демократичної держави в нас будують діаметрально протилежне, від чого найперше страждають прості люди? Звільнений за підозрою в хабарництві керівник ДСНС Сергій Бочковський у суді довів, що його звільнили незаконно. Натомість Міністр МВС Арсен Аваков, який має виконати судове рішення, заявляє, що цього не робитиме. Громадянина якийсь прапорщик не пускає навіть на поріг державної установи, яку він повинен очолювати. Кабмін каже, що він до цього всього не має відношення… Що це таке?! Невже справді до влади в Україні прийшло якесь дике, безвідповідальне, безграмотне і безсовісне плем’я?

 Я погоджуюся з позицією голови облради Ігоря Палиці, яку він озвучив на одній із сесій. Пора не лише оскаржувати незаконні дії чиновників, а притягувати до кримінальної відповідальності тих, хто готував проекти документів і тих, хто їх підписував. Доки кожен із них не знатиме, що за беззаконня доведеться відповідати особисто, доти толку не буде.

– Так згадайте, як в період «Революції Гідності» обіцяли скасувати посади голів районних і обласних держадміністрацій і запровадити інститут префектів, основна функція яких – від імені держави стежити за дотриманням законодавства. І про що ми говоримо, якщо чиновники перші закони й порушують.

– Володимира Гунчика Президент України врешті-решт таки звільнив із посади… Пішов і як «ворог преси»…

– Я коли пригадую історію «Волинської газети», мені соромно за наших керівників… Я ж його особисто знаю! Мало того: коли він керував автозаводом, то ми навіть допомагали йому в одній справі… Але чим пояснити такі разючі зміни? Як був директором – одна людина, як став головою облдержадміністрації – зовсім інша?

 Мабуть, він таким завжди був. Просто не мав майданчика, де реалізувати свої найгірші якості… Але я не про це. Володимира Гунчика глава держави звільнив «у зв’язку з переходом на іншу роботу». Минуло 3 місяці, а іншої посади йому не дали. Значить, Володимир Петрович у судовому порядку може оскаржити своє звільнення і повернутися у втрачене крісло. Або спонукати Адміністрацію Президента безумовно виконати указ Петра Порошенка! Якщо цей клієнт звернеться до вас за юридичною допомогою, допоможете?

– Надзвичайно цікава ситуація…Існує адвокатська етика. Ми надавали юридичну допомогу «Волинській газеті» у її боротьбі з головою облдержадміністрації Володимиром Гунчиком. Якби він звернувся до нас із цього питання, ми б однозначно відмовили. В інших справах перепон бути не може. Але за умови: це ніяким чином не буде зачіпати законних інтересів наших клієнтів. Це стримуюча, але дуже хороша норма адвокатської етики. Її порушення розцінюється як зрада клієнта.

– Що скажете про суди «по-новому»? Богу дякувати, я лише двічі стикався з суддями. Одного разу як водій довів у луцькому суді незаконність штрафу, який виписали рівненські даїшники. Вдруге, вже в столичних судах і на рівні Верховного Суду України, довів незаконність дій губернатора Гунчика. Тому я не можу сказати, що в нас суди продажні і безпринципні. Та й як журналіст знаю безліч інших прикладів, коли лише служителі Феміди відновлюють законність і карають винних. А загалом?

– Нинішнє судова система однозначно не краща від попередньої.

– Але вона якось примудряється ухвалювати справедливі та законні рішення!

– Це надзвичайно глобальне питання, в якого багато складових… Але висновок у мене однозначний: в Україні зараз немає цілісної судової системи. Просто немає, бо створена якась хаотична конструкція. Розумієте, в цивілізованих країнах незалежність судової гілки влади базується на незалежності кожної її складової в межах її компетенції. Тобто, якщо до компетенції судді відноситься, наприклад, перемістити цю чашку з кавою, то ніякий інший суд не вправі цього робити! Це утвердження компетенції, що суддя знає: його рішення може змінитися лише тоді, коли цим займеться інший компетентний суд. А в нас одні ухвалюють рішення, а скасовують їх ті, хто до справи по суті своїй не повинен мати жодного стосунку! Не кажучи вже про хаотичну судову систему і про залежність суду, ми ж і про культуру відправлення правосуддя повинні казати.

– Стоп. Недавно відкрили новий корпус Луцького міськрайонного суду. Хто тільки з Києва не приїжджав, як тільки не вихвалювали сучасні умови здійснення правосуддя!

– І що? Там є вісім залів судових засідань, а справи досі слухаються в… тісних кабінетах суддів. Про які умови для учасників процесу взагалі можна говорити? Щодо залежності – ще одна важлива теза. Незалежність – фундамент, без якого суд існувати не може. Але призначення суддів здійснюється в режимі, який робить їх абсолютно підневільними. От зараз, під вивіскою «реформи», запровадили так зване «оцінювання». Для чого? Може, якби суддя переходив із одного суду в другий, вищого рівня, то, припускаю, це потрібно. Але він «переходить» у той самий! Це абсурд! Це те саме, якби вам зараз «рекомендували» здати університетський курс з історії української журналістики за новими тестами… Ви б це могли зробити?

– Ні. По одній причині: бо їх складають особи, які не знають більше, ніж я, але які придумали якісь свої особливості варіантів відповідей, на які правильно самі ж і не здатні відповісти.

– І я б не склав цього тестування… Тому питання: а для чого це запроваджувати? Може, щоб суддя, який піде на оцінювання, сидів, як миша під віником? І щоб знав «своє місце»?! І щоб завтра, коли гунчики звернуться до суду, то треба ухвалювати рішення на їхню користь, а не закону і справедливості? Тому скажу однозначно: після двадцятих чисел лютого 2014 р. правова система в Україні сформована таким чином, що вона й раніше обмежену суддівську незалежність звела нанівець.

– Ми йдемо до диктатури?

– Ще гірше – в хаос. Знаєте, авторитаризм ще можна перетерпіти, пережити, а от хаос і безладдя – це кінець усьому.

– Щоб ми не завершували розмову на песимістичній ноті, Сергію Федоровичу, скажіть про щось хороше.

– А який це негатив? Ми просто вголос говоримо те, що відбувається насправді. Та й позитив дійсно присутній. От бачу в багатьох, особливо в молодих людей, внутрішнє прагнення змінитися. Наприклад, в адвокатуру приходить дуже багато хороших і перспективних людей. У тому числі – з правоохоронних органів. Наприклад, Дмитро Леміщак, який займався справою «Волинської газети»… Він – колишній прокурорський слідчий, який став кваліфікованим і перспективним адвокатом. І він такий не один. І це мене радує. Люди прагнуть змінити систему, але сама система не має такого бажання…

– Що ми можемо порадити? От ви – Заслужений юрист України, я – Заслужений журналіст України, що порадимо іншим, як не знаємо часом, як собі зарадити? Змінюватися самим, а потім вимагати цього від інших?

– Змінюватися треба на краще, це головне! Хоча це й банально звучить, але це правда: починати треба з себе. І я, людина поважного віку, теж стимулюю себе до змін.

– Дійсно. Люди мають зрозуміти: в обіцяний Євросоюз ми всі з такими «бляхами» на лобі не потрапимо! Відсутність правової держави – це по суті смертний вирок на асоціації УкраїнаЄС…

– Може, діти, які йдуть у перший клас, за умови системного навчання,стануть успішнішими? Бо нинішнє покоління, зазвичай, не знає ні своїх прав, ні обов’язків, так як і не вміє їх застосовувати та захищати…

Інтерв’ю вів Володимир ДАНИЛЮК

На фото Сергій Сафулько

За матеріалами «Волинської газети»

 

 

У Київському метрополітені відкрили виставку Міжнародного конкурсу «Стоп цензурі! Громадяни за вільні країни»// НСЖУ, 15.09.2018

У столиці відкрито виставку, присвячену Дню пам’яті Георгія Гонгадзе і всіх загиблих журналістів за часів незалежної України.

Подорожчання газетного паперу в Україні може призвести до скорочення друкованих ЗМІ// НСЖУ, 10.09.2018

Менш як за півроку ціна на газетний папір в Україні зросла майже вдвічі. Частина експертів наголошує, що такі тенденції триватимуть і далі – напередодні парламентських і президентських виборів, коли попит на газетний папір зросте через масовий друк агітаційної продукції. Та це все в перспективі, а в реальному житті чимало редакцій уже відчувають фінансову скруту й нарощують борги перед друкарнями, отож опинилися під загрозою закриття.

Віктор Чамара: Остання шана// НСЖУ, 07.09.2018

Чим запам’ятався колегам український журналіст Віктор Чамара, який очолював «Укрінформ» з 1999 по 2011 роки

''Правильні''/''неправильні'' журналісти? Хто і чому вирішує?// НСЖУ, 05.09.2018

Журналісти традиційно перебувають на передовій будь-яких подій у державі. І навіть здатні впливати на її розвиток. Саме через це вони стають мішенню для тих сил, які не зацікавлені в чесному й неупередженому висвітленні подій. Останнім часом з'явилися певні негативні сигнали та навіть тенденції, здатні поставити під сумнів наші з вами права на доступ до об'єктивної інформації та захист від брехні чи маніпуляцій.

Партнери