Провокації і суперечки: як пройшла конференція ОБСЄ з питань свободи ЗМІ

Недiля 01 Липня 2018

«Телекритика» публікує повний відеозапис конференції, щоб кожен міг сам скласти своє уявлення про те, що там відбувалося. Ми ж хочемо загострити увагу на деяких ключових моментах, які, як нам здається, найбільш яскраво ілюструють становище з інформацією та її свободою в Україні.

Томіленко vs Лігачова

На конференції найбільш запам'яталася дискусія між головою Національної спілки журналістів України Сергієм Томіленком і главою ГО «Детектор медіа» Наталією Лігачовою. Першою виступила Лігачова, яка розкритикувала деякі українські канали, заявивши, що в Україні багато пропагандистів і «квазіжурналістів», які не заслуговують захисту, так як порушують стандарти професії.

Лігачовій опонував Сергій Томіленко, заявивши, що ділити журналістів на сорти – це не дуже гарна ідея, особливо в умовах постійного пресингу на ЗМІ з усіх боків.

«У нас однаково атакують медіа і з прозорою власністю, і не з прозорою, – заявив Томіленко. – І, відповідно, це взагалі не має відношення до теми захисту журналістів. Звичайно, ми повинні проводити дискусії, але вони повинні бути щирими, вони повинні проводитися у вузькому колі, і дійсно необхідно говорити про те, чому така публікація з'явилася, чому порушений баланс. Але ми хочемо не дискусій про те, хто більше журналіст, а хто – менше, і у кого яке посвідчення. У нас зараз в роботі близько сотні кейсів порушення прав журналістів, і ми хочемо, щоб в першу чергу були названі прізвища нападників на журналістів, а справи були ефективно розслідувані».

Позиції, які відстоюють Лігачова і Томіленко, полярні, а питання глибоко фундаментальне. Що первинне для свободи ЗМІ – захист журналістів чи виявлення серед них пропагандистів і постачальників «джинси»? З огляду на ситуацію з дотриманням прав журналістів в Україні, позиція Сергія Томіленка видається щонайменше більш конструктивною. Поки над усіма українськими журналістами не буде «парасольки», що надійно захищаєтиме їх від насильства і пресингу, ділити їх на сорти і правда небезпечно. І над створенням такої системи захисту варто працювати спільно, і тільки в другу чергу виявляти порушників стандартів професії і застосовувати до них санкції, інакше ми можемо скотитися в хаос і «полювання на відьом».

Крім того, Сергій Томіленко нагадав присутнім, що крім фактів насильства над конкретними журналістами в Україні відбувається і комплексний тиск на медіа з боку влади. Зокрема, він згадав про ситуацію з позаплановою перевіркою Нацбанком каналу «1+1» і тиску на «Радіо Свобода» з погрозами журналістам програми «СХЕМИ».

Позицію глави НСЖУ підтримав і Арлем Дезір, підбивши підсумок дискусії про захист журналістів:

«Багатьом журналістам погрожували і нападали на них за їх роботу. Вони проводили розслідування з політичних питань, про випадки корупції. Я повторюю заклик припинити безкарність проти журналістів, притягнути до відповідальності тих, хто скоює злочини проти журналістів. Безкарність – це заохочення до ще більших злочинів. І розслідування нападів, погроз по відношенню до журналістів повинні проводитися прозоро. Прозорість – це наш пріоритет».

Таємничий незнайомець

Ще однією визначною подією на конференції став раптовий виступ дивної людини в камуфляжі. Тільки-но виступаючі торкнулися теми політв'язня Олега Сенцова в рамках акції «Йдемо до кінця» на його підтримку, цей незнайомець вискочив на сцену і спробував зробити «сенсаційне зізнання»: нібито саме він віз на територію Криму якийсь предмет, через який засудили Сенцова.

 

Найбільше це було схоже на сплановану провокацію. Саме в той момент, коли Олег Сенцов продовжує голодувати в російських застінках, такий собі Іван Сірко (якщо вірити сторінці цього невідомого в Facebook), або, за деякими даними, Сергій Стеріков, раптово натякає, що передавав режисерові вибухівку. Чотири роки Іван-Сергій мовчав, але раптом вирішив розповісти про це світу. Цю «сенсацію» вже активно тиражують російські ЗМІ. «Телекритика» закликає колег до обережності та розсудливості. Не варто поширювати неперевірену інформацію, навіть якщо вона виходить від людини в камуфляжі, яка називає себе волонтером.

Трохи фактів

Наостанок публікуємо деякі факти і цифри для роздумів. Цікаво, що і моніторинг Національної спілки журналістів, і моніторинг Інституту масової інформації щодо порушення прав журналістів практично ідентичні, про що повідомили і виконавчий директор ІМІ Оксана Романюк, і секретар НСЖУ Валерій Макєєв.

Для балансу дамо дані по 2017 року від НСЖУ, а за поточним – від ІМІ.

Незалежно від того, наскільки збігаються або не збігаються моніторинги різних організацій, можна констатувати, що ситуація з правами журналістів в Україні не просто тривожить, а лякає. І тільки спільні зусилля всіх сторін, зацікавлених в її виправленні, можуть щось змінити.

Текст Дмитра Раєвського

 

Благодатна нива його життя (з нагоди сторіччя з дня народження Олега Бабишкіна)// НСЖУ, 14.11.2018

Дві товсті папки незвичного для нинішніх «комп’ютерних» часів машинописного тексту. У нього є початок, але немає кінця. У такому вигляді передав нам спогади Олега Бабишкіна його син Олександр з надією на їх підготовку до друку і видання. Не без хвилювання кожен з нас доторкнувся до цих уже пожовклих сторінок – останнього твору, щирої сповіді, прощального слова нашого незабутнього Вчителя.

В інформаційний простір – від «плуга»// НСЖУ, 13.11.2018

Минуло сто років з дня народження Дмитра Прилюка, визначного журналіста, письменника, багаторічного вихователя журналістської зміни.

"Він не впустив у себе цензора, а це в ті часи було дуже непросто"// НСЖУ, 04.11.2018

Одна зі знакових журналістських епох в Україні асоціюється з ім'ям Дмитра Прилюка. У 1965–1969 і 1972–1982 рр. він очолював факультет журналістики Шевченкового університету.

Злочини проти журналістів: що змінилося за рік// НСЖУ, 02.11.2018

Від січня минулого до початку жовтня цього року Національна спілка журналістів України зафіксувала 143 випадки фізичної агресії проти співробітників медіа, із них 64 припадають на минулі дев’ять місяців.

Партнери