Cплав молодості й досвіду – майбутнє творчої спілки журналістів

Четвер 29 Березня 2018

Про поповнення творчою молоддю найбільшої в Україні організації журналістів спілчани вели мову, можна сказати, піввіку тому. Ось що казав, приміром, на Третьому з’їзді журналістів (1971 р.) голова правління СЖУ Володимир Сіробаба: «Слід замислитись над тим, що в нашій організації всього лише 206 молодих журналістів. Чи не занадто куцо розуміємо ми свій обов’язок виховувати журналістську молодь?» (цитата з книжки «Слово – зброя?», виданої з нагоди 50-річчя НСЖУ).

Отже, дбали колеги про цей наш спілчанський обов’язок у 1960–1970-х і згодом так само. Дбаємо й нині. Вважається, за молоддю, її енергією, ентузіазмом – майбутнє. Та, як показує практика, не менш важливим є все-таки досвід старшого покоління, бо не лише молодий вік – визначальний (а є ще й мотиви вступати до спілки – і не завжди вони, на жаль, такі, як уявляються в ідеалі). Що не кажи, а в спілчанських осередках доволі часто стають у пригоді в громадських справах саме навички, вміння та професіоналізм людей досвідчених, відповідальних, які мають бажання й інтерес долучатися до цієї роботи.

Не завжди наявність нових членів у складі організації є свідченням її поступу, так би мовити, руху в ногу з часом. Знову-таки, зазирнімо в історію: на Другому з’їзді журналістів (1966 року) ішлося, скажімо, про те, що є чимало лібералізму, низької вимогливості до творчого обличчя й морально-етичних якостей вступників до спілки. Одна з тогочасних обласних організацій, як зазначав очільник СЖУ, для себе вважала можливим «приймати до Спілки працівників міліції чи пожежної охорони тільки тому, що ті написали кілька випадкових заміток про пригоди або пожежі… Ще гірше, дехто з прийнятих, як виявилось, люди негідні, вони ганьблять звання члена Спілки. Від них довелось очищатись».

А чи не так само буває і в наші часи? Приміром, після Євромайдану – коли в столиці почистили спілчанські лави від пріснопам’ятних захарченків, табачників (обидва були міністрами за президента-втікача) та іже з ними.

Але й нині, як розповідає, скажімо, колега з Житомира Ніна Скоробогата, в обласній організації, що налічує 423 члени, є немало таких, які втратили зв'язок зі спілкою: торік виключили 28 осіб, цього року – 20. «Був час, коли молодь прагнула мати членський квиток «для чогось», – каже Ніна. – Наприклад, тим, хто не працює в редакціях, а публікується на сайтах, потрібен документ – так би мовити, журналістський «прохідний квиток». Отож був період, коли активно вступали в спілку, особливо під вибори (і нині, до речі, є ця тенденція). А далі – отримали квиток і «до побачення». Торік обласна організація оновила склад свого правління на 50 відсотків, проте молодші колеги, хоч самі й виступали за зміни, нерідко просто не мають часу для громадських справ, бо ж працюють на кількох роботах»...

Спонукала до роздумів на ці теми недавня розмова в Києві на практичному семінарі з організаційно-масової роботи, який провела НСЖУ для голів і відповідальних секретарів її регіональних організацій.

Запам’ятався під час спілкування учасників цього заходу неабиякий позитив від виступу секретаря НСЖУ Вікторії Плахти, яка на Прикарпатті вже майже десятиліття активно працює в керівних спілчанських органах. Вона має справді вагомий досвід роботи, та ще й якої – можна сказати, зразкової. І це не перебільшення, а цілком об’єктивна оцінка самих же колег, що працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі... Недарма ж організувала навчальний захід саме Вікторія – і зробила це, певно, не так з обов’язку, як за правом колеги, що має вагомі здобутки в організаційно-масовій роботі.

На знімку: Вікторія Плахта

Наша співрозмовниця була відповідальним секретарем (вона й нині на цій роботі) в організації на Івано-Франківщині, крім того, п’ять років – з 2012 по 2017-й – очолювала обласну спілку й була членом правління НСЖУ. Але торік із власної ініціативи відмовилася вдруге обійняти посаду голови, хоча цього дуже хотілося більшості її земляків-спілчан. Вважає – треба давати дорогу молодшим керівникам. А «ветерани» (беру слово в лапки, бо воно аж ніяк не співвідноситься з енергійною і дуже діяльною колегою), мовляв, можуть допомогти якраз в оргмасовій роботі – вона так само дуже важлива.

І це ще м’яко сказано – про важливість. Праця «орговика» багато в чому визначальна в забезпеченні ефективного функціонування організації, її поступального розвитку. Звісно, за нинішніх часів виконувати на громадських засадах серйозну й копітку роботу – дуже непросто. На цьому, до речі, наголошували на семінарі і Вікторія Плахта, й інші спілчани, які працюють не позаштатно, а на своїх посадах одержують зарплати, нехай і мінімальні. Та, на жаль, не всюди, з різних причин, саме так організовано справу. Отож потрібно шукати можливості для підтримки – грошового забезпечення діяльності в обласних організаціях відповідальних секретарів.

Повертаючись до питання залучення журналістської молоді до спілки, хочу навести приклад, як працюють франківці.

«Коли я прийшла до спілки, – розповіла Вікторія, – мене вразило, що фактично три чверті її членів – це люди, яким уже за п’ятдесят. Подумалося, якщо не буде наступництва, єднання поколінь – молодшого і старшого – так ми далеко не зайдемо... Отож робили й робимо все для того, щоб залучати молодь. Починали з організації різних спортивних заходів. Причому, хочу наголосити, коли проводимо спортивні заходи, ми ніколи не кажемо, що це захід – тільки для членів спілки. Анонсуємо його, а наші двері відчинені для всіх. Приємно те, що днями провели вже вчетверте турнір з плавання – знаходимо цю можливість (за домовленістю, басейн нам дають безплатно). Організовуємо для учасників заходу харчування – обід (неформальне спілкування в кулуарах – це теж здружує). Запрошували й колег з інших областей – приїздили до нас журналісти з Чернівців. Ми б хотіли проводити й далі спільні заходи з різними областями, особливо – з сусідніми, це дасть змогу обмінюватися досвідом.

Ми вже провели по п’ять турнірів із міні-футболу та спартакіад з шести видів спорту пам’яті наших колег-журналістів (торік було вже шість команд-учасниць). Щоразу долучаються до змагань нові люди, нові колективи – це не може не тішити. А дівчата-журналістки зорганізували свій футбольний турнір – це дуже видовищні й емоційні змагання. А ще наші колеги змагаються в інших видах спорту, іграх тощо – стрільба, боулінг, велопробіг, організували навіть курси із самозахисту (12 занять; учасникам, які успішно засвоїли програму, вручили сертифікати Асоціації хонсісуль). Спільно з обласним клубом «Що? Де? Коли?» проводимо інтелектуальну гру для журналістів (беруть участь до 8 команд). Дуже хочеться провести таку гру на міжобласному рівні, оскільки, окрім буковинських колег, ще ніхто не долучався.

Зі студентських років пам’ятаю також: ніщо не здружує так, як спільна мандрівка. Отож уперше ініціювала 2013 року мандрівку в гори – на карпатську вершину Піп Іван. Звісно, ідемо в гори не самі, а з досвідченими провідниками. Раз або двічі на рік організовуємо такі походи. Природа ж у нас дуже красива. Найстарший серед мандрівників у гори – журналіст 1945 року народження, а наймолодшим – ледве за 20 років. У такій спільній мандрівці стираються вікові грані, а ще ж обов’язково – спілкування за кашею, звареною на ватрі...

Уже чотири роки маємо також свій журналістський хор «Медіа-нота»! У нас є «фанатка цієї справи» – молода спілчанка, магістр хорового мистецтва. Маємо вже чимало виступів на сценах, у репертуарі понад півсотні творів. Серед наймолодших у хорі – слухачі школи журналістики, студенти. До речі, щороку, з 2012-го, в школі журналістики безплатні заняття (двічі на місяць, а то й частіше, їх проводять наші колеги). Починала цю справу разом із кандидатом філологічних наук (спеціальність – журналістика) Наталією Димніч і залучали досвідчених викладачів. Потім стали до керма молодші, тепер серед організаторів – випускниця школи журналістики Роксолана. Їй лише 18, але я вже готова дати дівчині рекомендацію до спілки.

Практикуємо й виставки творчих робіт працівників преси (вишивання, малюнок, фото, виготовлення ляльок-мотанок тощо). Спочатку виставляли ці роботи в офісі нашої спілки, а потім – у краєзнавчому музеї, щоб ширшою була аудиторія відвідувачів.

Запровадили також іменні премії ветеранів-журналістів (знову-таки – не лише для спілчан). З нагоди Дня журналіста підбиваємо підсумки конкурсів і вручаємо премії Романа Андріяшка (для молодих журналістів), Оксани Ровенчак (у номінації «Журналістське розслідування»), Тамари Лейбюк (відзнака прес-секретарям). Ці відомі наші колеги – серед них два заслужені журналісти України й лауреат «Золотого пера» – власним коштом відзначають найкращих конкурсантів у відповідних номінаціях.

У Фейсбуці маємо власні сторінки – обласної спілки журналістів, школи журналістики, до наповнення яких інформацією також залучаємо творчу молодь. Створили 2013-го й Молодіжну раду, а 2017-го оновили її склад. Голова ради – член секретаріату обласної спілки журналістів».

На семінарі в НСЖУ його учасники обговорили ще низку актуальних і важливих питань (приміром, про залучення коштів для такої активної діяльності, про організацію роботи первинних осередків спілки тощо), але це вже мають бути теми інших публікацій.

Сергій Шевченко, секретар НСЖУ

Фото автора

Там, де є утиски свободи слова – немає демократії (частина 1)// НСЖУ, 20.10.2018

З 8 по 13 жовтня 2018 року на запрошення Фонду Фрідріха Науманна за Свободу 12 журналістів з різних регіонів України відвідали Берлін, де ознайомилися з медіаландшафтом Німеччини.

Там, де є утиски свободи слова – немає демократії (частина 2)// НСЖУ, 20.10.2018

З 8 по 13 жовтня 2018 року на запрошення Фонду Фрідріха Науманна за Свободу 12 журналістів з різних регіонів України відвідали Берлін, де ознайомилися з медіаландшафтом Німеччини.

Відбувся VІI Всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання»// НСЖУ, 19.10.2018

У Державному вищому навчальному закладі «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» 17 жовтня 2018 р. відбувся VІI Всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання». Серед його інформаційних партнерів традиційно – ВБФ «Журналістська ініціатива», ЗМІ Переяславщини та культурологічні видання, які очолюють активісти НСЖУ.

Радіо Свобода і КДБ. Як на «новосіллі» архіви презентували// НСЖУ, 16.10.2018

Українська редакція Радіо Свобода презентувала архівні матеріали, які розповідають про те, як у радянські часи КДБ стежило за співробітниками радіостанції. Презентація відбулася в новому офісі редакції, де гостям показали сучасну телестудію та розповіли, як змінюється робота журналістів та формат комунікації з глядачами, читачами та слухачами. Участь у презентації взяла перша секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ.

Партнери