НСЖУ | "Гніздо Борисове": життя триває

"Гніздо Борисове": життя триває

Понедiлок 15 Січня 2018

Журналістська спільнота Одещини і всієї України втратила одного з найталановитіших, наймудріших та найхоробріших своїх представників – Журналіста, Редактора, Громадянина. Найболючішою ця втрата була для колективу редакції, створеної Борисом Дерев'янком, яку він очолював 24 роки. Саме перший редактор розробляв і утверджував власним прикладом правила життя редакції – «гнізда Борисового», основні принципи діяльності, традиції, журналістську школу відомого в Україні та за її межами друкованого видання. Після вбивства багато хто з колег, читачів і навіть друзів «Вечірки» вважали, що одночасно з редактором розстріляли і його газету…

Але «Вечерняя Одесса» вижила й далі виходить, залишаючись однією з найпопулярніших у регіоні. Вона зберегла і повагу читачів і, головне – журналістські «університети» Бориса Дерев'янка. Про те, як жив колектив редакції два важких десятиліття, як шанували пам'ять свого першого Редактора, а також про журналістів, що примножують традиції одеської "Вечірки", розповідає книжка другого її редактора Лариси Бурчо «Гніздо Борисове» в епоху змін», видана з нагоди 20-х роковин...

Ларису Бурчо трудовий колектив одноголосно обрав головним редактором «Вечерней Одессы» у серпні 1997-го. Епіграфом до своєї книжки автор взяла запис зі щоденника Б. Ф. Дерев'янка (щоденники він вів з юності): «Живем один раз... Вот именно! Один. Живем без черновиков. Потому и жить надо ясно, чисто, достойно. Ведь один же только раз. Один единственный. Пройдут годы, рано или поздно сам ли задашь себе вопрос или другие тебе его зададут: жил-то ты зачем? Что сделал? Что оставил после себя?»

Борис Федорович Дерев’янко жив саме так – відверто, чисто, гідно, і залишив після себе газету, яка і стала йому пам'ятником.

Як пише Лариса Бурчо, її книжка – це свого роду звіт перед першим Редактором про те, як і завдяки чому вижила заснована ним газета, через які випробування пройшов колектив, хто і що допомогли йому пережити велике горе – втрату редактора, учителя, наставника і друга. Тепло розповідає автор про колег – «золоті пера «Вечірки», про малу батьківщину, рідних, друзів та однокласників Редактора, які були поруч з редакційним колективом усі роки без Бориса Федоровича. Не можна без душевного болю читати подробиці досудового й судового розслідувань замовного злочину. Бо залишилося багато запитань до правоохоронців. Так, слідством і судом доведено: Бориса Дерев’янка вбили за його професійну – журналістську, редакторську, громадсько-політичну – діяльність. Але ж так і не названо замовників! Книжка містить нові факти й деталі трагедії, проте не ставить за мету розставити останні крапки у вбивстві, навпаки – закликає: правду ще треба шукати.

Перша презентація «Гнізда Борисового» відбулася в офісі Одеської регіональної організації НСЖУ – тоді свіжі примірники книжки отримали від автора друзі й колеги Дерев’янка. Згодом автор і журналісти «Вечірки» презентували новинку на малій батьківщині Редактора – у райцентрі Іванівка. Саме тут Борис Дерев’янко народився, закінчив школу і зробив перші свої кроки в журналістиці. Зрозуміло, почесне місце видання посіло й у шкільному музеї, і в районній бібліотеці.

Наступна презентація – коли з ініціативи редакційно-видавничої фірми «Прес-кур’єр» книжки передавали бібліотекам Одеси. Саме фірма звернулася до давніх друзів Бориса Дерев’янка й «Вечірки» з пропозицією викупити частину тиражу для бібліотек Одеси. Тож тепер читачі знаходять у бібліотечних примірниках кольорову закладку з текстом: книжки для бібліотек м. Одеси придбано на кошти друзів Бориса Федоровича Дерев’янка і газети «Вечерняя Одесса» – Р. Б. Боделана, С. Р. Гриневецького, В. К. Симоненка і С. В. Філіпчука. Усіх цих людей добре знають одесити.

Залишається додати, що РВФ «Прес-кур’єр» видала 2015 року за державною програмою «Українська книга» в серії «Золоті імена української журналістики» збірник «Життя і смерть Редактора. Книга пам’яті Бориса Дерев’янка». Нове видання не лише стверджує, що в Одесі триває творче життя «гнізда Борисового», а й переконує: тут бережуть пам’ять про відомого Журналіста і Редактора, продовжують його справу, розвивають його творчу школу.

Алла Поп

м. Одеса

Фотоілюстрації з книжки Лариси Бурчо «Гніздо Борисове» в епоху змін»

«Залякування журналістів – це тероризм»: інтерв’ю з Сергієм Томіленком// НСЖУ, 16.08.2018

Голова НСЖУ про боротьбу за права і безпеку працівників преси (публікація «Телекритики»).

Бердичівські журналісти феєрично вибороли перемогу в автоквесті. Фото// НСЖУ, 15.08.2018

Автоквест, започаткований головою Бердичівської міськрайонної організації Національної спілки журналістів України Денисом Заремським з допомогою журналіста й активіста Максима Шафранського, зацікавив молодь, яка має інтерес і бажання провести вечір вихідного дня не так, як завжди, а весело й екстремально.

Укрпошта реформує – газетярі й селяни б’ють на сполох// НСЖУ, 14.08.2018

Скорочення поштових відділень у селах становить набагато глобальнішу проблему, ніж здається на перший погляд. Втрата передплати може просто "вбити" районні видання, а в окремих населених пунктах газети є мало не єдиним джерелом української інформації.

На Кіровоградщині поліція не хоче захистити журналіста-пенсіонера// НСЖУ, 08.08.2018

Станіслав Фененко працював фотокореспондентом кількох газет, починаючи ще з радянських часів. До виходу на пенсію поселився в своїй рідній Братолюбівці Долинського району. Залишаючись у душі журналістом, не міг не звертати увагу на неподобства, що чинила місцева влада, фотографував, знімки з коментарями надсилав до редакцій.

Партнери