"Гніздо Борисове": життя триває

Понедiлок 15 Січня 2018

Журналістська спільнота Одещини і всієї України втратила одного з найталановитіших, наймудріших та найхоробріших своїх представників – Журналіста, Редактора, Громадянина. Найболючішою ця втрата була для колективу редакції, створеної Борисом Дерев'янком, яку він очолював 24 роки. Саме перший редактор розробляв і утверджував власним прикладом правила життя редакції – «гнізда Борисового», основні принципи діяльності, традиції, журналістську школу відомого в Україні та за її межами друкованого видання. Після вбивства багато хто з колег, читачів і навіть друзів «Вечірки» вважали, що одночасно з редактором розстріляли і його газету…

Але «Вечерняя Одесса» вижила й далі виходить, залишаючись однією з найпопулярніших у регіоні. Вона зберегла і повагу читачів і, головне – журналістські «університети» Бориса Дерев'янка. Про те, як жив колектив редакції два важких десятиліття, як шанували пам'ять свого першого Редактора, а також про журналістів, що примножують традиції одеської "Вечірки", розповідає книжка другого її редактора Лариси Бурчо «Гніздо Борисове» в епоху змін», видана з нагоди 20-х роковин...

Ларису Бурчо трудовий колектив одноголосно обрав головним редактором «Вечерней Одессы» у серпні 1997-го. Епіграфом до своєї книжки автор взяла запис зі щоденника Б. Ф. Дерев'янка (щоденники він вів з юності): «Живем один раз... Вот именно! Один. Живем без черновиков. Потому и жить надо ясно, чисто, достойно. Ведь один же только раз. Один единственный. Пройдут годы, рано или поздно сам ли задашь себе вопрос или другие тебе его зададут: жил-то ты зачем? Что сделал? Что оставил после себя?»

Борис Федорович Дерев’янко жив саме так – відверто, чисто, гідно, і залишив після себе газету, яка і стала йому пам'ятником.

Як пише Лариса Бурчо, її книжка – це свого роду звіт перед першим Редактором про те, як і завдяки чому вижила заснована ним газета, через які випробування пройшов колектив, хто і що допомогли йому пережити велике горе – втрату редактора, учителя, наставника і друга. Тепло розповідає автор про колег – «золоті пера «Вечірки», про малу батьківщину, рідних, друзів та однокласників Редактора, які були поруч з редакційним колективом усі роки без Бориса Федоровича. Не можна без душевного болю читати подробиці досудового й судового розслідувань замовного злочину. Бо залишилося багато запитань до правоохоронців. Так, слідством і судом доведено: Бориса Дерев’янка вбили за його професійну – журналістську, редакторську, громадсько-політичну – діяльність. Але ж так і не названо замовників! Книжка містить нові факти й деталі трагедії, проте не ставить за мету розставити останні крапки у вбивстві, навпаки – закликає: правду ще треба шукати.

Перша презентація «Гнізда Борисового» відбулася в офісі Одеської регіональної організації НСЖУ – тоді свіжі примірники книжки отримали від автора друзі й колеги Дерев’янка. Згодом автор і журналісти «Вечірки» презентували новинку на малій батьківщині Редактора – у райцентрі Іванівка. Саме тут Борис Дерев’янко народився, закінчив школу і зробив перші свої кроки в журналістиці. Зрозуміло, почесне місце видання посіло й у шкільному музеї, і в районній бібліотеці.

Наступна презентація – коли з ініціативи редакційно-видавничої фірми «Прес-кур’єр» книжки передавали бібліотекам Одеси. Саме фірма звернулася до давніх друзів Бориса Дерев’янка й «Вечірки» з пропозицією викупити частину тиражу для бібліотек Одеси. Тож тепер читачі знаходять у бібліотечних примірниках кольорову закладку з текстом: книжки для бібліотек м. Одеси придбано на кошти друзів Бориса Федоровича Дерев’янка і газети «Вечерняя Одесса» – Р. Б. Боделана, С. Р. Гриневецького, В. К. Симоненка і С. В. Філіпчука. Усіх цих людей добре знають одесити.

Залишається додати, що РВФ «Прес-кур’єр» видала 2015 року за державною програмою «Українська книга» в серії «Золоті імена української журналістики» збірник «Життя і смерть Редактора. Книга пам’яті Бориса Дерев’янка». Нове видання не лише стверджує, що в Одесі триває творче життя «гнізда Борисового», а й переконує: тут бережуть пам’ять про відомого Журналіста і Редактора, продовжують його справу, розвивають його творчу школу.

Алла Поп

м. Одеса

Фотоілюстрації з книжки Лариси Бурчо «Гніздо Борисове» в епоху змін»

Не чіпайте журналіста!// НСЖУ, 20.02.2019

У переліку найбільш небезпечних професій у багатьох країнах обов’язково значиться «журналіст». Приблизно третя-четверта позиція після шахтарів, рятувальників, поліцейських.

Всеукраїнська нарада редакторів: історія має властивість повертатися бумерангом…// НСЖУ, 15.02.2019

В історії не трапляється випадковостей. Отже, по-своєму символічним стало те, що Всеукраїнська нарада редакторів друкованих ЗМІ проходила в Києві, з різницею в кілька місяців, акурат через 100 років після 1-го Всеукраїнського з’їзду видавців преси. Тоді, одразу ж зі здобуттям незалежності молодою Українською державою, питання збереження преси й друкованого слова як стратегічного складника національної безпеки постало так само гостро, як і зараз.

Людмила Опришко: “Джерела журналіста – це священна корова. Якщо її чіпати, потерпатиме суспільство”// НСЖУ, 11.02.2019

Торік Печерський райсуд Києва надав Генеральній прокуратурі доступ до телефонних комунікацій журналісток Наталки Седлецької та Христини Бердинських. Він дозволив слідчому отримати інформацію про всі телефонні контакти журналісток за 17 місяців у справі про можливе розголошення державної таємниці та інформації досудового розслідування директором Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артемом Ситником.

Ювілей… за ґратами// НСЖУ, 08.02.2019

Уже третій день народження зустрічає в російській в’язниці незаконно заґратований власкор Укрінформу у Франції Роман Сущенко. Сьогодні, 8 лютого, йому виповнюється 50 років. Журналістка газети «Голос України», член НСЖУ Людмила Опанасенко напередодні ювілею поспілкувалася з дружиною нашого ув’язненого колеги Анжелікою Сущенко.

Партнери