Перешкоджання журналістській діяльності – це злочин. Блокування телеканалу NewsOne – має всі ознаки цього злочину

Вiвторок 05 Грудня 2017

1) Будівлю, де розміщено український телеканал, який здійснює свою діяльність на підставі державного дозволу – ліцензії, заблоковано. Факт блокади (читай – перешкоджання діяльності) констатують як невстановлені особи, які здійснюють тривале правопорушення, так і  ті, по відношенню до кого здійснюється перешкоджання діяльності: журналісти та гості телеканалу. Фактичне блокування вільного пересування журналістів, гостей студії технічних та комунальних служб здійснено шляхом  перекриття руху колючим дротом та мішками із піском. Чому правоохоронці відмовляються бачити очевидне – протиправне перешкоджання діяльності журналістів, що, разом з іншим, підтверджено «публічними показами» осіб, які вчиняють протиправні дії – наразі не відомо.

2) На журналістів і гостей студії чинять психологічний тиск особи, які здійснюють блокування, що є особливо цинічною формою перешкоджання журналістській діяльності.

3) Представники телеканалу звернулися до правоохоронних органів з вимогою порушити кримінальне провадження за ст. 171 КК України – перешкоджання законній журналістській діяльності. На це немає належного реагування.

4) Особи, які вчинили блокування, в ефірі телеканалів заявили, що роблять це не вперше. Протидія журналістські діяльності працівникам телеканалу «Інтер» у 2016 році – це також «їхніх рук справа». Це вказує на особливо небезпечний характер протиправних діянь, що здійснюються свідомо та системно та становлять загрозу встановленому законом правопорядку. За зазначених обставин, наявні підстави для найбільш суворого покарання за свідомі та системні протиправні дії проти журналістів – до 5 років позбавлення волі.

5)  Майже через добу після початку здійснення цинічних дій із перешкоджання журналістській діяльності, офіційний представник МВС, у недалекому минулому відомий та шанований мною журналіст Артем Шевченко, заявив, що поліція не вбачає підстав для відкриття кримінального провадження. (https://newsone.ua/ru/policiya-otkazalas-otkryvat-ugolovnoe-proizvodstvo-iz-za-blokirovaniya-raboty-telekanala-newsone/) . А всього кілька місяців тому на засіданні Ради з питань професійної діяльності журналістів при Адміністрації Президента 10 жовтня 2017 року, щодо стану безпеки журналістської діяльності, Артем Шевченко браво рапортував про «успіхи» правоохоронців у боротьбі із злочинцями, які порушують права журналістів: мовляв, зі станом безпеки журналістської діяльності у нас все добре як ніколи – кількість злочинів проти журналістів порівняно з попередніми роками зменшується. http://detector.media/infospace/article/130790/2017-10-10-artem-shevchenko-zayaviv-pro-zmenshennya-kilkosti-zlochiniv-proti-zhurnalistiv/. На громадських слуханнях у Національній спілці журналістів з цього ж питання, що відбулись 1 листопада 2017 року, я зазначив, що статистика викривлена: злочини проти журналістів, у більшості випадків – банально не реєструють, кримінальні провадження не відкривають. Що вже говорити про «далекі містечка і селища, коли у самому центрі столиці, об’єктивно, за своєю природою явні протиправні дії проти журналістів поліція ані реєструє, ані відкриває кримінальне провадження, і, найголовніше – не вживає належних і адекватних заходів щодо дотримання законності. Можливо, пост очільника МВС у твітері є достатнім і належним реагуванням? Тоді потрібно (під міністра) вносити зміни до Конституції. Саму суть посту навіть коментувати з правозабезпечувальних позицій – ганебно.

 Фіксувати й зупиняти злочинні дії у правовій державі має правоохоронна система. Чітко й ефективно. Наразі маємо самодискредитацію як правової, так і правоохоронної системи в державі.

Декілька слів про патріотичні гасла щодо підстав скоєння злочину. Не досліджуючи їх по суті, скажу, що на сьогодні сотні колишніх атовців перебувають під слідством за звинуваченнями їх у всіляких кримінальних злочинах. На превеликий жаль, це гірка правда наслідків війни. Та чомусь злочини проти журналістів – нині в тренді. Це наразі безкарно. «Модно» і «дешево». Відповідальність за протидію журналістській діяльності передбачена, а покарань – практично немає. Діяльність багатьох політиків не до вподоби потенційним мітингарям. Навіть Президента. Та ніхто не блокує, наприклад, підходи до магазинів з цукерками й тортиками. Не блокують і  джерела тепло-, енерго- або газопостачання. А от перешкоджати діяльності  ЗМІ – тут усі герої.

Чотири роки тому розпочалася Революція Гідності, але цінності, за які боролись, зазнали реальної зради. Не є гідністю побудова цілої системи безкарності у вчиненні злочинів проти законної журналістської діяльності. Чого варті лише вбивства журналістів Веремія, Бузини, Шеремета! Маємо десятки резонансних справ, коли перешкоджання журналістській діяльності, навіть побиття журналістів, не стали для правоохоронців підставою для належного правового реагування.

Разом з тим, покарання за злочини проти її величності Свободи Слова є безповоротним і безапеляційним у всьому демократичному світі. А наслідком нереагування влади на такі злочини є її політична смерть.

«Першою жертвою війни завжди стає правда», – Конфуцій.

Поблажливість вироків за ст. 171 КК України нівелює соціальну значимість самого існування інституту покарань за протидію законній діяльності журналіста. Нагадаю, що  безпосередньо за перешкоджання законній професійній діяльності журналіста» у 2015 році було засуджено 3 особи, у 2016 році – 4 особи, у 2017 році – прорив – 7 осіб. (Це в 40-мільйонній державі!!!). Разом з тим, більшість злочинів проти журналістів – навіть не реєструються. Лише приблизно 7% відкритих кримінальних проваджень за ст. 171 КК України доходять до суду. А там… або виправдальний вирок, або щтраф до 800 гривень… Кілька разів застосували суди й мінімальний «умовний термін».

Один із блокувальників перед телеканалом NewsOne «вихвалявся», що саме він був організатором минулорічного злочину із перешкоджання журналістській діяльності перед «Інтером». Це показовий і демонстративний приклад як зухвальства при системній організації злочинних дій проти журналістів, так і цинізму влади, правоохоронців, бездіяльність яких і мовчазне стеження за такими злочинами фактично є «мовчазною згодою» на їх вчинення.

За АТО і Майдан – честь і хвала. Але це не є інульгенцією на право вчиняти будь-які злочини. У тому числі – протидії журналістської діяльності.

І щодо заяв представників постраждалої сторони (а точніше, за визначенням КК України – потерпілої) про звернення до міжнародної спільноти, послів іноземних держав, щодо згортання Свободи Слова в Україні та тотальної безкарності злочинів проти журналістів. Це надзвичайна ситуація для держави. І, на жаль, наразі надзвичайно висока ймовірність того, що ми отримаємо Новий і ключовий критерій для подальшого порозуміння зі світовою демократичною спільнотою (у тому числі щодо надання фінансової та іншої допомоги) – це забезпечення Свободи Слова та безповоротного покарання за злочини проти журналістів.

Персонально для телеканалу «NewsOne» дуже проста порада: ретельно документуйте всі обставини перешкоджання журналістській діяльності. Своєчасно й належно оформлюйте звернення до правоохоронців, щодо реагування на протиправні дії. Далі – до суду. Такий правовий шлях захисту гідності.

P.S. Про неприємне. Найгірше, до чого може призвести провокаційна бездіяльність влади щодо протидії протиправним діям проти журналістів – це, під все тими ж благовидними гаслами, введення тотальної диктатури…

 

Валерій Макеєв, секретар Національної спілки журналістів України         

 

Реформований "Театрально-концертний Київ" виходитиме онлайн// НСЖУ, 15.11.2018

Незабаром власну онлайн-версію представить одне із найвідоміших мистецьких видань – журнал «Театрально-концертний Київ». Перша назва часопису, що веде свою історію з 1936 року, – «Театральна декада». Згодом журнал перейменували на «Театральний Київ».

Благодатна нива його життя (з нагоди сторіччя з дня народження Олега Бабишкіна)// НСЖУ, 14.11.2018

Дві товсті папки незвичного для нинішніх «комп’ютерних» часів машинописного тексту. У нього є початок, але немає кінця. У такому вигляді передав нам спогади Олега Бабишкіна його син Олександр з надією на їх підготовку до друку і видання. Не без хвилювання кожен з нас доторкнувся до цих уже пожовклих сторінок – останнього твору, щирої сповіді, прощального слова нашого незабутнього Вчителя.

В інформаційний простір – від «плуга»// НСЖУ, 13.11.2018

Минуло сто років з дня народження Дмитра Прилюка, визначного журналіста, письменника, багаторічного вихователя журналістської зміни.

"Він не впустив у себе цензора, а це в ті часи було дуже непросто"// НСЖУ, 04.11.2018

Одна зі знакових журналістських епох в Україні асоціюється з ім'ям Дмитра Прилюка. У 1965–1969 і 1972–1982 рр. він очолював факультет журналістики Шевченкового університету.

Партнери