У листопаді Ігорю Лубченку виповнилося б 80 років: «Давайте без ейфорії...»

Вiвторок 07 Листопада 2017

 

ДАВАЙТЕ БЕЗ ЕЙФОРІЇ...

Ігор Лубченко, голова НСЖУ (1997–2012)

У суспільстві дискутуються підсумки перших ста днів діяльності нової влади. І Президент України, і деякі наші колеги з захопленням стверджують, що в Україні нарешті запанувала свобода слова.

Я вважаю, що ейфорія в цьому випадку дещо завчасна.

Дійсно, сьогодні немає цензури теле- і радіопередач, публікацій у газетах та журналах. Відсутні "темники", керівників засобів масової інформації не викликають "на килим", їм не диктують, про кого і як писати.

Але буквально з перших днів утвердження нової влади в Національній спілці журналістів не вщухають телефонні дзвінки: генеральні директори обласних державних телерадіокомпаній, керівники друкованих видань з Харківської, Херсонської, Сумської, Івано-Франківської, Рівненської, Львівської, Черкаської, Хмельницької, Одеської та деяких інших областей інформують, що новопризначені голови держадміністрацій розпочали свою діяльність не з розв’язання соціально-економічних проблем довірених їм територій, а з вимог до керівників ЗМІ, аби ті писали заяви про відставку.

З якого дива?

"Ми виграли вибори, а тепер повинні усунути з посад тих, хто підтримував іншого кандидата", – не криючись, заявляють нові керівники областей і районів.

З цього приводу хочу висловити принципову оцінку Спілки. Як і попереджав попередній глава держави, ми пережили найбрудніші президентські вибори. Засновники ЗМІ, передусім глави адміністрацій, та й власники приватних видань і радіо- та телеканалів примушували журналістські колективи погрозами, економічними санкціями, ламаючи їхніх керівників через коліно, порушувати Закон про вибори.

Нітрохи не виправдовуючи своїх колег, вважаю, що вони мають відповідати лише у випадку, коли для цього є правові, визначені відповідними кодексами України, підстави і за передбаченою нашим законодавством процедурою. Всі інші випадки – теми зборів журналістських організацій, круглих столів, прес-конференцій, інших форм громадських дискусій.

Примуси керівників ЗМІ писати заяви про відставку, як я вже неодноразово публічно заявляв, – це прояв авторитаризму, спроби демократію і право підмінити диктатурою. Це, зрештою, й аморально. Позбавляти роботи редактора районної газети, який за 500–600 гривень утримує сім’ю, все одно що заборонити право на професію, бо де він знайде журналістську посаду, якщо в районі виходить одна газета, у той час, коли чиновники попередньої влади, які й були організаторами беззаконня, при своїх мільйонах лишаються ніби ні в чому не винні, займаючись і надалі політикою та бізнесом.

Мститися журналістам украй небезпечно й з погляду в майбутнє. Наближаються парламентські вибори-2006. Невже хтось не розуміє, що викинуті сьогодні за борт журналістики люди не перестали бути журналістами й видаватимуть перед виборами газети, які аж ніяк не хвалитимуть владу, що поглумилася над ними?

А тепер щодо того, хто виграв вибори. Доводиться повторювати прописну, здавалося б, істину: вибори виграв Віктор Андрійович Ющенко. Своїми указами він призначив на державні посади людей, яким доручив на місцях виконувати програму, з якою йшов на вибори і яку підтримала більшість виборців. А у тій програмі, зокрема, обіцялося, що влада не втручатиметься в діяльність засобів масової інформації і журналістів. А вимоги чиновників, аби керівники ЗМІ подавали у відставку, це що – не втручання?

І ще один аргумент висувають нововладці: ми з вами (неугодними керівниками ЗМІ) вибори 2006 року не виграємо.

Можливо, тут і криється головна причина тиску: поставити керівниками ЗМІ "своїх" людей, для яких не треба буде розробляти "темники" і запроваджувати цензуру – вони й самі розумітимуть, що й до чого?

Оце – найтривожніше.

Так що будьмо пильними, аби за зовнішніми атрибутами не вкрали у нас начебто даровану свободу слова.

Фото з архіву НСЖУ

Реформований "Театрально-концертний Київ" виходитиме онлайн// НСЖУ, 15.11.2018

Незабаром власну онлайн-версію представить одне із найвідоміших мистецьких видань – журнал «Театрально-концертний Київ». Перша назва часопису, що веде свою історію з 1936 року, – «Театральна декада». Згодом журнал перейменували на «Театральний Київ».

Благодатна нива його життя (з нагоди сторіччя з дня народження Олега Бабишкіна)// НСЖУ, 14.11.2018

Дві товсті папки незвичного для нинішніх «комп’ютерних» часів машинописного тексту. У нього є початок, але немає кінця. У такому вигляді передав нам спогади Олега Бабишкіна його син Олександр з надією на їх підготовку до друку і видання. Не без хвилювання кожен з нас доторкнувся до цих уже пожовклих сторінок – останнього твору, щирої сповіді, прощального слова нашого незабутнього Вчителя.

В інформаційний простір – від «плуга»// НСЖУ, 13.11.2018

Минуло сто років з дня народження Дмитра Прилюка, визначного журналіста, письменника, багаторічного вихователя журналістської зміни.

"Він не впустив у себе цензора, а це в ті часи було дуже непросто"// НСЖУ, 04.11.2018

Одна зі знакових журналістських епох в Україні асоціюється з ім'ям Дмитра Прилюка. У 1965–1969 і 1972–1982 рр. він очолював факультет журналістики Шевченкового університету.

Партнери