Переможці творчих конкурсів НСЖУ обмінялися досвідом (ІІ частина)

Понедiлок 21 Серпня 2017

Початок публікації читайту тут

Редакція газети «Новый путь» із міста Лисичанськ Луганської області стала переможцем у номінації «Краща місцева газета». «Новый путь» - також видання із давніми традиціями: наступного року в лютому газета відзначатиме сторічний ювілей. Заступник головного редактора газети Тетяна Марчук ділиться підходами до роботи свого колективу:

- Ми живемо проблемами людей, і збоку наша тематика може здатись комусь нуднуватою – нас цікавить, де відремонтують воду, де відключили газ тощо – але ці теми, які хвилюють наших земляків. Ми позиціонуємо себе як газету мирного міста, хоча знаходимось у 30 км від лінії розмежування. Людям це важливо. Водночас, звісно, ми не можемо не висвітлювати тих проблем, які спричинили військові дії в нашому регіоні. Приміром, дуже багато пишемо про переселенців – у нас їх декілька тисяч. А переселенці у нас специфічні – зважаючи на те, що роботи в місті небагато, до нас приїхали в основному люди старшого віку.

«Новый путь» має сайт і сторінку у Facebook. Зазвичай матеріали газети виставляють на сайті наступного дня після виходу друкованого видання. Проте, останнім часом на сайті почали з’являтись і додаткові матеріали. Тираж газети становить 7000 примірників, приблизно половина розповсюджується за передплатою й стільки само - у роздріб. «Новый путь» продають у більшості магазинів Лисичанська.

-​ Сама, коли іду додому з роботи, занесу 5 примірників до одного магазину, 5 до іншого, - ділиться секретами розповсюдження представник редакції.

Заступник редактора «Нового пути» розповіла колегам, що нині видання повністю себе забезпечує. «Ми чекали закону про реформування й сподівались на нього», - наголосила вона.

Про перспективи, які відкривають перед місцевою пресою роздержавлення та децентралізація, говорила під час «круглого столу» й в.о. редактора оріхівської районної газети «Трудова слава» Світлана Карпенко. Попри перешкоди, які чинить місцева влада виконанню вимог закону про роздержавлення преси в Оріхівському районі, Світлана Карпенко сподівається на встановлення справедливості й на подальшу плідну роботу очолюваного нею видання:

-​ У нас у районі створено 5 об’єднаних територіальних громад. У подальшому розвиткові газети ми покладаємо на них чималі сподівання. Є задум випускати для них окремі сторінки або додатки.

Нині оріхівська «районка» виходить тиражем 2000 примірників, увесь наклад розповсюджується за передплатою. На оголошеннях і рекламі газета заробляє близько 100 тисяч гривень на рік. Попри наявність двох конкурентів на місцевому ринку – приватного видання та газети новоствореної міської територіальної громади, яка поширюється безкоштовно, тираж «Трудової слави» залишається стабільним, як і періодичність виходу – двічі на тиждень. Світлана Карпенко зізнається: редакція пробувала була перейти на щотижневий вихід, як зробило чимало місцевих видань, які раніше виходили частіше, проте читачі висловились за те, аби отримувати улюблену «районку» так, як вони звикли, - двічі на тиждень.

Робота «круглого столу» переможців і лауреатів творчих конкурсів НСЖУ завершилась на тій «людяній» ноті, з якої й розпочалась зацікавлена розмова медійників. До колег звернувся капітан першого ранку Іван Чміль, секретар первинної організації НСЖУ при телерадіостудії Міністерства оборони України «Бриз» (м.Одеса), переможець у номінації «Краща первинна журналістська організація» (іншим переможцем у цій номінації стала «первинка» НСЖУ при ТРК «Вінтера» м.Вінниця, секретар організації Марина Тепленко):

-​ Повірте, військовий, якщо він діючий, не все може розповісти журналістові. А ось демобілізовані можуть значно більше повідати пресі, не розкриваючи при цьому таємниць. Раджу журналістам активніше звертатись до військкоматів, брати дані демобілізованих учасників АТО, шукати цих людей і робити з ними матеріали. Вони багато розкажуть, особливо про людські стосунки. Варто робити це зараз, поки люди пам’ятають багато яскравих деталей. І таким чином ми разом писатимемо історію війни на Сході України. В подібних матеріалах немає яскраво вираженої специфіки якогось одного типу ЗМІ, тобто їх можна розміщувати і на сайті, і в друкованому виданні, а можна – робити спільні проекти з колегами з радіо й телебачення.

Чому МВС досі не розслідує побиття журналіста Кирила Малишева в Святошинському районному суді?// НСЖУ, 13.11.2017

24 жовтня 2017 року, при розблокуванні Святошинського районного суду, працівниками поліції були вчинені протиправні дії, які мають ознаки злочинів за ст. 171 та 345-1 КК України. Постраждали журналісти Дмитро Реплянчук ("Громадське ТБ"), Сергій Лефтер (УНІАН) та Кирило Малишев ("Страна.ua").

І блоху підкує, і книжку напише: член НСЖУ Микола Сядристий презентував нові твори// НСЖУ, 13.11.2017

Світової слави митець, народний художник України та відомий публіцист Микола Сядристий 10 листопада презентував у прес-центрі Національної спілки журналістів України свої нові книжки, видані в 2016–2017 роках.

На цвинтарі прав журналістів і свободи слова// НСЖУ, 08.11.2017

На тимчасово окупованих територіях Донбасу і Криму зі свободою слова розпрощалися ще в 2014 році.У Київському районі Донецька біля приміщення видавництва «Донеччина» свого часу встановили пам’ятний знак на честь місцевих журналістів і письменників — учасників Великої Вітчизняної війни. Біля меморіальних плит, де вибиті 247 прізвищ колег, які загинули чи померли вже після війни, ми зазвичай щороку збиралися до Дня преси чи Дня Перемоги...

У листопаді Ігорю Лубченку виповнилося б 80 років: «Давайте без ейфорії...»// НСЖУ, 07.11.2017

«Без ейфорії...» – саме так радив ставитися колишній багаторічний очільник НСЖУ до того, що «в Україні нарешті запанувала свобода слова». З нагоди ювілею «адвоката журналістики» згадаймо його живе, багато в чому актуальне й дотепер слово публіциста, сказане більш як 10 років тому.

Партнери