РЕДАКТОР – РОМАНІСТ І НОВЕЛІСТ

Понедiлок 03 Квітня 2017

Звичайно, знала, що є така газета й такий редактор, який вже понад двадцять літ в непростих умовах тримає видання на плаву. А тут раптом виявляється, що Роман Іванович ще й письменник, романіст. Він тоді подарував мені свій роман, що тільки но вийшов друком, - «Барабський міст». Соловчук не перший журналіст, який книжки видає. Але ж роман…

І роман виявився талановитим. Ми тоді в «Журналісті України» опублікували на нього рецензію нашої авторки київської журналістки й мовознавця Віри Кульової. Й відтоді, як зустріну Соловчука, то й питаю: «Де продовження?». Вразив роман і сюжетом, і особливо соковитою мовою, що нею спілкуються гуцули та бойки. Не випадково за цей твір отримав Роман Іванович відзнаки на кількох закордонних конкурсах. Його прийняли до спілки письменників.

Після цього Соловчук видав дві збірки «Бориславський ізмарагд» та «Краяни»(літературні портрети). На жаль, з редакторської посади пішов, але ж талант при ньому лишився, лишилося його надивовижу глибоке й природне відчуття слова, місцевої говірки, в лоні якої він почувається, як дихає..

І ось нова книга новел і оповідань «Дві брами». І знову Соловчук здивував. Виявляється, він неабиякий новеліст. Читаєш його «Пісню про жорна» чи «Дві брами» й згадуєш, як казали про новелістику Стефаника: «Кожна маленька новела варта драми Шекспіра».

От і Соловчук, як Стефаник, так поринає в глибини людського єства, що аж страшно стає від побаченого, хоча зовні фабули прості й навіть дещо кумедні. Скажімо, як в одному селі, очікуючи на визволителів з-під польської окупації, встановили дві вітальні брами – для німців і для совєтів, і що з цього вийшло.

Де черпає свої сюжети автор? Звичайно, багату поживу дала йому журналістська, редакторська праця, що зводила з дуже різними людьми й ситуаціями. Ще більше, мабуть, залишилося в пам’яті з дитинства в коломийському селі.

Не кожен журналіст так вміє цінувати можливості професії, як Роман Соловчук. Скільки подій, колізій, постатей ми губимо з роками: опублікував черговий матеріал і покинув, помчався далі, до нових знайомств. А Соловчук зберіг спостереження, враження, щоб викласти в дивовижних сюжетах. Скажімо, як гуцул, який отримав зірку героя на війні, так і не одягнув її ні разу на груди («Герой»).

В житті все непросто й неоднозначно. І Соловчук не поспішає виставляти оцінки. Про це свідчить і оповідання про випадок з редакторської практики («Тернове вино»), коли він надав слово на газетних шпальтах двом опонентам, і чим потім скінчився конфлікт.

Словом, варто прочитати всю невеличку книжечку, що її видав Роман Іванович завдяки підтримці своїх дітей і друзів-доброчинців, серед яких і широко відомий фотохудожник і фотожурналіст Василь Пилип’юк.

Пам’ятаю, якось в «Журналісті України» публіцист Олександр Макарський висловив пропозицію створити електронну бібліотеку книг членів НСЖУ, та її не підтримали. А жаль. Мало ми знаємо про своїх колег, мало цікавимося їхньою творчістю.

Журналістика – це професія залюблених у людей. А як же можна бути байдужим до колег?..

Віра Черемних, секретар НСЖУ

Чому і які українці пишуть вірші: поетичний вернісаж як барометр настроїв суспільства// НСЖУ, 03.12.2017

В Українському фонді культури відбулася церемонія вшанування лауреатів поетичного вернісажу ім. Максима Рильського «Троянди й виноград».

Чому МВС досі не розслідує побиття журналіста Кирила Малишева в Святошинському районному суді?// НСЖУ, 13.11.2017

24 жовтня 2017 року, при розблокуванні Святошинського районного суду, працівниками поліції були вчинені протиправні дії, які мають ознаки злочинів за ст. 171 та 345-1 КК України. Постраждали журналісти Дмитро Реплянчук ("Громадське ТБ"), Сергій Лефтер (УНІАН) та Кирило Малишев ("Страна.ua").

І блоху підкує, і книжку напише: член НСЖУ Микола Сядристий презентував нові твори// НСЖУ, 13.11.2017

Світової слави митець, народний художник України та відомий публіцист Микола Сядристий 10 листопада презентував у прес-центрі Національної спілки журналістів України свої нові книжки, видані в 2016–2017 роках.

Партнери