Україна поставить Володимиру Путіну пам'ятник

П'ятниця 25 Жовтня 2013

 

 

Саміт у Мінську став багатим на сенсації. Батьки-засновники Євразійського союзу зневірившись, що Україну можна втягнути в Митний союз зробили фантастичні заяви. Володимир Путін повідомив, що Індія бажає вступити в ЄврАзЕС, а Нурсултан Назарбаєв, що Туреччина бажає стати частиною оновленого СРСР.

Ще дві новини з Росії стали месіджем, свідченням багатоходової криптограми Кремля, що відбиває зміну вектора зовнішньої політики Росії щодо до України. Це, по-перше, небажання спікера Державної Думи Сергія Наришкіна приїхати до Дніпропетровська для участі в 11-му засіданні Міжпарламентської комісії зі співробітництва. По-друге, в Мінську зустрінуться і проведуть переговори президенти Віктор Янукович і Володимир Путін.

Зв'язок цих подій очевидний, враховуючи приховані механізми роботи політичного режиму Володимира Путіна та відносин між гілками російської влади.

Сергію Наришкіну нема про що говорити зі своїми українськими колегами з Верховної Ради, Україна не стане брати участь у Митному союзі.

І український виборець, і українська еліта зробила свій вибір на користь стратегічного партнерства з Європою, участі в Європейському Союзі. Іншими словами, російський «ведмідь» програв Європі, так само, як москвич, боксер-важкоатлет Олександр Повєткін програв нашому Володимиру Кличку. Навіть для найрадикальніших російських політиків, які в солодкому сні вже бачили новий геополітичний союз з центром у Москві, сьогодні стало очевидно, що ніякого нового СРСР не буде. Тепер, схоже, і в Кремлі змирилися з цим.

Цікаво, що навіть у Москві говорять про те, що критика України, вал злісних щодо України статей і телепередач на федеральних каналах «був для внутрішнього користувача». Образ «ворога-українця» ліпився в Москві владною пропагандою, абстрактними «отруєними» шоколадом, сирами і молоком, які Україна нібито наповнювала російський ринок.

Але залпи російської ідеологічної артилерії, схоже, стріляли «по своїх», а з України прийшли зовсім інші сигнали. Британський журнал «Економіст» написав, що «українцям треба поставити пам'ятник Володимиру Путіну як людині, яка зробила більше, ніж будь-хто з українських політиків  для інтеграції України до Європейського Союзу ».

Чим більше загроз лунало з вуст вищих керівників Росії, тим більше посилювалося враження, що Москва розмовляє не з українцями , а з внутрішньої російською аудиторією.

А головне, пішло в небуття «відчуття доленосності» моменту, необхідності для України вибирати між асоціацією з ЄС та свіжовиготовленою російською колоніальною ініціативою - Митним союзом.

Про те, що  Москва кардинально змінює «тональність» російської зовнішньої політики щодо України,  свідчить і ряд принципових кадрових відставок з адміністрації та уряду Росії. Кремлю стали непотрібними багато одіозних українофобів. Тепер очевидно й те, що ідеологи Кремля страждали певним недоумством, коли уповноваженим агітувати за Митний союз вибрали патентованого націоналіста академіка Сергія Глазьєва. Останній бо вже точно «збирав полуницю на тому ж городі», що і його соратники Дмитро Рогозін і Костянтин Затулін.

Нарешті, пам’ятник Володимир Путіну міг би стояти в Україні й ще з однієї причини. Після шокової терапії, яку український виробник пережив, коли Росія накрутила ціни на газ, провела митні та санітарні війни, конкуренція з європейцями (чим так лякають Україну в Москві!) може виявитися не таким вже і складним випробуванням.

 

В Україні заснували журналістську премію імені Гонгадзе// НСЖУ, 11.04.2019

Премію за новаторство в журналістиці імені Георгія Гонгадзе презентували 9 квітня в Києві. Її започаткував цього року український ПЕН-клуб. Переможця визначать 21 травня. Саме цього дня загиблому журналісту Гонгадзе мало би виповнитись 50 років.

Мистецьку премію «Київ» імені Анатолія Москаленка здобув Володимир Проненко// НСЖУ, 09.04.2019

Журі Мистецької премії «Київ» на засіданні 9 квітня проголосувало за присудження премії імені Анатолія Москаленка 2019 року (в галузі журналістики) Володимирові Проненку – авторові книжки «Що серцем сприйняв» (2017).

Анексія Криму: втекти, щоб вижити// НСЖУ, 19.03.2019

Цими днями в Україні згадують про події п'ятирічної давнини, пов'язані з окупацією Криму. Секретар Національної спілки журналістів України, редактор проекту "Крим. Реалії" Радіо Свобода Олена Юрченко була серед тих колег, хто повідомляв про ситуацію, працюючи в надзвичайно складних умовах на захопленому півострові. Про свою роботу в 2014-му, про погрози й небезпеку, про досвід переїзду разом із сім'єю до Києва та облаштування на новому місці Олена розповіла в публікації для сайту patriotdefence.org.

Побили, кинули яйце та облили кефіром: в Україні – тільки вільна журналістика// НСЖУ, 16.03.2019

Ні для кого не секрет, що журналіст – професія небезпечна, особливо в країні, де на носі вибори глави держави. Незважаючи на всі закони, в Україні сотні журналістів на рік зазнають фізичного та психологічного тиску. «Телекритика» подає короткий звіт НСЖУ про безпеку репортерів за 2018 рік на сторінках спецвипуску «Жертви безкарності».

Партнери