Округ 94: чим Юрій Кармазін нагадує покійну Параску Королюк?

Четвер 24 Жовтня 2013

Стартовий політичний капітал нинішній позбавляльник мандатів почав сколочувати  1994 року.  В українській політиці то були золоті часи, коли можна було стати політиком, тільки на критиці або на знищенні впливової особи.

Окремі ЗМІ згадують, що нинішній мисливець за мандатами саме з цього почав свою парламентську кар’єру. 1994-го року він поставивпід сумнівчисту перемогу на виборах кандидата у народні депутатита начальника Чорноморського пароплавства Павла Кудюкіна. Підставою для цього стало те, що суперник Кудюкіна (вибори проходили у два тури) напередодні голосування зняв свою кандидатуру. Тоді Кармазин переконав парламент, що оскільки у виборців не було альтернативи, то не булой перемоги. Ця акція зіпсувала П. Кудюкину якщо не життя, то кар’єру точно»

Пізніше Юрій Кармазін очолив парламентську комісію, яка розслідувала акціонування Чорноморського пароплавства.  В результаті розслідування голова БЛАСКО (на той момент назва ЧМП) Павло Кудюкін був засуджений та потрапив до в’язниці.  Дехто вважає, що лише через власну економність (це, м’яко кажучи) Кудюкін програв інформаційну війну, програв юридичну війну, дозволивши поселити у суспільстві міф про себе, як про людину, що розікрала флот. Ми ж схильні думати, що натхненники Кармазіна у цій боротьбі були настільки сильні, що контрзаходи навряд чи би йому допомогли. Отже, справа БЛАСКО зробила Кармазіна знаменитим. Втім через роки нам довелося говорити із людьми із близького оточення Кудюкіна, які мали зовсім іншу думку.

«Тоді почався процес акціонування пароплавства, було створено БЛАСКО, Кудюкін повинен був мати іменний пакет акцій у цьому підприємстві. Йому відкривалася перспектива бути співтворцем та, вибачте, співвласником нового флоту. Який сенс йому було красти, - ділився на правах анонімності з автором один із фігурантів цієї  справи, - у нього було бачення розвитку компанії, стратегія, та й звинувачення проти нього були сміхотворні, явно зроблені під замовлення: чотириста тисяч марок зловживань та завищення добових відряджень. Кудюкін міг би кого завгодно переконати, що це – брехня, але він не захищався тільки тому, що мовчання було умовою його амністії». (Він відсидів половину строку). Комісія Кармазіна плідно попрацювала по Кудюкіну. Але от що дивно - після його ув’язнення пограбування флоту продовжилося ще з більшим розмахом, і це вже не особливо хвилювало Кармазіна. Чи не дивно?

Тим часом наш герой продовжує кар’єру. Вже у третьому скликанні Юрій Кармазін обстоює справедливість у парламенті, перебуваючи спочатку у рядах фракція «Громада», а потім у групі «Солідарність».

 

 Справа, про те, як після розслідування ЧМП та посадки Кудюкіна  ЧМП почали дерибанити із новою силою, має певне символічне  значення для нинішнього кандидата в народні депутати.  Біографи, які досліджують діяльність Кармазіна, кажуть, що  об’єкти, до яких він привертав свою розслідувальну увагу після  корпоративних розбором опинялися у тих руках, які підтримував  лідер Партії захисників Вітчизни. 

 

Задля об’єктивностімусимовизнати – продуктивнішого депутата в  стінах  українського парламенту ще треба пошукати! Юрій  Кармазін – рекордсмен по кількості депутатських запитів та  виступів з трибуни та з місця. У кожному скликанні, в якому  працював Кармазін - це тисячі виступів з місця, з трибуни, це сотні  запитів. Не виключено, що серед тих запитів, які Кармазін робить, є, так би мовити й запити для громадянина. Але куди більше запитів іншого штибу.  Наприклад, з подачі Кармазіна був  прийнятий закон про Регламент (неодноразово засуджений Конституційним судом) із поправкою, яка робила практично неможливим переобрання спікера. «Я з огидою голосуватиму за цей закон, але іншого виходу у нас нема», - заявляв Кармазін, проштовхуючи в обхід процедури внутрішню конституцію парламенту.

На останніх парламентських виборах ЦВК відмовило Кармазіну у балотуванні через те, що він був зареєстрований одночасно на двох виборчих округах. Але навіть після обрання нової Ради він заявляв про себе акціями, на зразок голодування  на знак протесту проти несправедливого бюджету та нелегітимної процедури його прийняття. Він ночував у одній з кімнат парламенту, жалівся, що до нього не пускають журналістів (за що отримав прізвисько «невловимий Джо» - пам`ятаєте той анекдот – «А чому ніяк не можуть зловити Джо?» «Та ніхто його не ловив. Кому він, на біса, потрібен…») й болісно, майже із кров’ю прощався із званням народного депутата.

Кажуть, оцей хворобливий стан неприйняття свого безмандатного статусу вміло використало оточення одного першого віце-прем’єраодного уряду. Саме на нього була покладена місія забезпечити голосування парламенту, але це стало робити непросто, оскільки той через велику кількість мажоритарниківстав надто самостійним.  Тож замість витрачатися на купівлю тушок,  команда юних реформаторів кабміну пішла іншим шляхом - задіяли свої мінюстівські  та правохоронні підрозділи та «переконали» Кармазіна зайнятися новою справою: відсудженням мандатів у депутатів, які вже прийняли присягу.

Перше рішення Вищим адміністративним судом було прийнято блискавично. Вже в лютому Вищий Адміністративний суд позбавив мандатів Олександра Домбровського та Павла Балогу через недостовірність результатів виборів.  «Це порушення всіх основ, - резюмував кармазінський позов та рішення ВАСУ один з найкращих фахівців виборчого права, віце-президент Асоціації народних депутатів Олександр Барабаш, - це руйнація всіх інституційних основ. Це - як змінювати склад крові. Мені соромного від саму факту, соромно за суддів, адже я знаю деяких з них особисто і знаю, що вони дотримувалися категорично іншої точки зору на можливість позбавлення мандату».

Юрію Кармазіну соромно не було. Замість здригнутися, преса жваво почала обговорювати деталі позову, а Юрій Кармазін повернувся на телеекрани. Він увійшов в раж. Наступною тушкою для утилізації став Ігор Марков, котрий мав сколотити свою «антиєесівську групу» в парламенті. Журналісти відволіклись на дискусію: жаліти проросійського Маркова чи тішитися з його втрати недоторканості, оминаючи увагою факт формування потужного важелю репресій для депутатів.  Очевидно, успіх Кармазіна надихнув не лише його. Журналісти пишуть, що керівництво Харкова попросило повторити успіх із позбавлення мандату ще для кількох небідних депутатів, спокусившись на їхні активи. Мер Харкова, звичайно, це заперечив. Але чи був той дим без вогню? Поінформовані джерела кажуть, що, коли такої самодіяльності й можна було чекати від поливальника за мандатами, то її швидко підрізали – ті самі авторитетні люди, які залучили його до справи, «попросили» Ліквідатора не займатися самодіяльністю та користуватися Вищий адмінсуд тільки за інструкцією, чи за спецрозпорядженням.

Які аргументи могли подіяти в цьому випадку? А які аргументи зазвичай діють в українських реаліях? Перспектива повернутися у політику, якщо ти вилетів з неї. Гроші. Нарешті  -  небезпека порушити кримінальну справи, скажімо, проти дружини або доньки. Хоча й відверті опоненти й обережні опоненти (союзників у екс-нардепа, здається, нема) переконували нас, що для Кармазіна головним мотиваторомможе стати навіть сама здатність бути вічним у політиці, реклама, бажання публічності.  На думку людей, які багато років йог знають, кажуть, що його політичний трудоголізм перейшов межу моралі, розумного та потрібного. Неможливість жити поза політикою штовхає його на такі ось «подвиги» щодо державних інституцій. 

Як не дивно, але мені Юрій Кармазін нагадує у чомусь покійну бабу Параску. Параска (Царство Небесне) витрачалася на квиток і їхала до Києва, чатуючи під УНІАНом на увагу преси, вона давала нікому не потрібні коментарі (згадайте сотні його поправок, за які голосують по двоє  людей), вона намагалася прийти на кожне свято, де були перші особи і де її не чекали  (згадайте Кармазінське голодування з приводу бюджету), вона, зрештою, міцна та весела жінка померла, цілком можливо, і від того, що політиці виявилася непотрібною. Юрій Кармазін, не цураючись обіймів влади, так само як вона, рятується від політичного забуття, яке рівноцінне смерті. І у цій боротьбі за свою політичну кар’єру він не гребує жодним човном. У тому числі і човном, з якого його легко викинуть як непотрібний баласт і потрібний момент.

Софія Потоцька

Ще один журналіст загинув: за що вбили Вадима Комарова?// НСЖУ, 24.06.2019

46 днів черкаський журналіст Вадим Комаров провів у комі і пішов з життя, так і не проливши світло на те, хто на нього напав.

Небезпечна професія: 5 фільмів про журналістів-розслідувачів, які варто побачити// НСЖУ, 19.06.2019

За чотири місяці 2019 року слідчі Національної поліції України розпочали досудове розслідування у 63 кримінальних провадженнях за злочинами у сфері професійної діяльності журналістів – такими є дані прес-служби Міністерства внутрішніх справ.

Як журналіст-переселенець став найкращим гідом у чорнобильській зоні// НСЖУ, 14.06.2019

У мирний час Дмитро Шибалов працював журналістом в інтернет-виданнях Донецька, на радіо й телебаченні, писав і знімав сюжети про життя міста і його проблеми. Після початку війни, залишившись без роботи, заснував разом із друзями гуманітарну волонтерську організацію. Сьогодні 30-річний журналіст-переселенець працює гідом у компанії Chernobyl Tour та возить туристів до зони відчуження.

Два роки ізоляції в Донецьку: Україна вимагає свободи для Стаса Асєєва// НСЖУ, 12.06.2019

Моторошна історія про те, як людина заплатила свободою за можливість говорити правду

Партнери