Побили, кинули яйце та облили кефіром: в Україні – тільки вільна журналістика

Субота 16 Березня 2019

Мабуть, одним із найбільш кричущих випадків безкарності за останні роки стало побиття журналістів «Схем» співробітниками Управління держохорони (УДО). Інцидент мав місце восени 2017 року, коли журналіст програми Михайло Ткач з оператором Борисом Троценком хотіли зняти, як президент України Петро Порошенко виїжджав вночі з вечірки, що відбувалася у Конча-Заспі (Київська область). Незважаючи на те що журналісти «Радіо Свобода» не порушили закон, пред'явили посвідчення і мали законне право знімати на цій території, співробітники УДО застосували силу до працівників ЗМІ, щоб уникнути відеофіксації того, як президент залишає свято.

У результаті бійки у Троценка медики встановили струс мозку і пошкодження руки. Через півтора року жоден із нападників- співробітників УДО не був покараний, Нацполіція в Київській області повідомила НСЖУ про відсутність кримінального правопорушення в зазначеному інциденті.

З початку 2017 року було зафіксовано 143 інциденти, за якими лише 14 справ були передані до суду, а це менше 10 відсотків.

Під час громадських слухань, які відбулися в НСЖУ в листопаді 2018 року, голова НСЖУ Сергій Томіленко зазначив, що з січня по вересень минулого року було зафіксовано 64 випадки, коли до журналістів застосовували силу. З початку 2017 року таких інцидентів було зафіксовано 143, за якими лише 14 справ було передано до суду, а це менш як 10 відсотків. Насправді ж, відзначають експерти, психологічного, морального і фізичного тиску на журналістів у країні значно більше, тому в НСЖУ закликають народних депутатів винести питання про безпеку журналістів на засідання Верховної ради. Також голова Спілки журналістів у своєму зверненні до голови Верховної ради Андрія Парубія нагадав, що в Україні понад 9 років питання про свободу слова не порушувалося взагалі.

Безпека журналістів в Україні непокоїть і міжнародних спостерігачів. Зі слів директора представництва Freedom House в Україні Метью Шаафа, останній звіт «Свободи преси» явно фіксує випадки політично мотивованої самоцензури серед українських журналістів, а також вплив економічних інтересів на ЗМІ. З часу, коли президент України підписав указ про блокування низки соціальних мереж і ресурсів, у звіті «Свобода слова в мережі» рейтинг України знизився на 7 пунктів і досі залишається незмінним. Метью Шааф класифікує Україну як «частково вільна країна з “гібридним режимом”, де свобода і авторитаризм тісно переплетені».

«Журналісти – не солдати, навіть під час інформаційної війни наше завдання – не брати участі в конфлікті. Наша роль – служити людям, але не державі. Іноді ми можемо критикувати державу і владу, але це не повинно стати нашою основною місією», – генеральний секретар Європейської федерації журналістів Рікардо Гутьєррес.

Як домогтися правосуддя? На думку медіаюриста «Платформи прав людини» Людмили Опришко, справи журналістів рідко коли потрапляють до суду, і річ тут як у державній системі, так і в самих журналістах. 

«Припустимо, журналіст постраждав від нападу і написав заяву в поліцію. Правоохоронці починають розглядати її не як заяву про злочин, а як звичайне звернення громадян. Різниця в тому, що якщо заяву про злочин потрібно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) протягом 24 годин, то звернення громадян можна розглядати місяць, а то й 45 днів», – розповідає юристка.

Результат у цьому разі тільки один – через місяць потерпілий журналіст отримує лист, де написано, що в зверненні складу правопорушення виявлено не було. Відповідно, можливості звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого, який брав заяву, у вас уже немає, оскільки всі терміни, за яких суд би суд розглянув скаргу, вичерпані.

«Відповідно, ми завжди звертаємо увагу журналістів на те, що коли ви звертаєтеся із заявою в правоохоронні органи, не треба думати, що далі все піде само собою. Журналіст має контролювати дії правоохоронців. Тобто через 24 години потрібно піти і поцікавитися, чи дійсно заяву про злочин внесено до ЄРДР. А також наполягати на тому, щоб журналіста визнали потерпілим. І якщо цього не відбувається, бездіяльність слідчого можна оскаржити в суді – на це дається 10 днів», – наголошує Людмила.

Однак і тут є свої нюанси, зазначає експерт. «Журналіст поставлений в умови, коли він змушений бігати в відділення поліції, або до прокурора, або в суд, щоб відстоювати елементарне право на захист. І замість ефективного розслідування виникає процесуальна тяганина», – каже Людмила Опришко. З її слів, як правило, коли журналіст починає з того, що фактично змушує правоохоронців розпочати досудове розслідування, велика ймовірність, що працівники поліції відступлять і будуть то закривати справу, то знову відкривати, або елементарно затягувати, особливо якщо в справі замішані чиновники, депутати або перші особи країни.

Зі слів президента Академії української преси Валерія Іванова, ще однією небезпекою для журналіста після другого Майдану став поділ медійників на «своїх» і «чужих».

«Такий поділ призводить до розколу в професії і підбурює в суспільстві негативні настрої щодо певних журналістів або окремих ЗМІ. Мовляв, «правильні» – це патріотично налаштовані ЗМІ, а «погані» – ті, які підтримують ворожу сторону. Але патріотизм – це не професія. Обов'язок журналіста – інформувати суспільство, а не йти на поводу у безглуздих провокацій», – наголошує Валерій Іванов.

Також журналісти, правозахисники та члени НСЖУ напередодні виборів ще раз нагадали кандидатам у президенти про важливість дотримання Декларації на захист свободи слова.

Фото "Радіо Свобода"

Джерело: Телекритика

В Україні заснували журналістську премію імені Гонгадзе// НСЖУ, 11.04.2019

Премію за новаторство в журналістиці імені Георгія Гонгадзе презентували 9 квітня в Києві. Її започаткував цього року український ПЕН-клуб. Переможця визначать 21 травня. Саме цього дня загиблому журналісту Гонгадзе мало би виповнитись 50 років.

Мистецьку премію «Київ» імені Анатолія Москаленка здобув Володимир Проненко// НСЖУ, 09.04.2019

Журі Мистецької премії «Київ» на засіданні 9 квітня проголосувало за присудження премії імені Анатолія Москаленка 2019 року (в галузі журналістики) Володимирові Проненку – авторові книжки «Що серцем сприйняв» (2017).

Анексія Криму: втекти, щоб вижити// НСЖУ, 19.03.2019

Цими днями в Україні згадують про події п'ятирічної давнини, пов'язані з окупацією Криму. Секретар Національної спілки журналістів України, редактор проекту "Крим. Реалії" Радіо Свобода Олена Юрченко була серед тих колег, хто повідомляв про ситуацію, працюючи в надзвичайно складних умовах на захопленому півострові. Про свою роботу в 2014-му, про погрози й небезпеку, про досвід переїзду разом із сім'єю до Києва та облаштування на новому місці Олена розповіла в публікації для сайту patriotdefence.org.

Побили, кинули яйце та облили кефіром: в Україні – тільки вільна журналістика// НСЖУ, 16.03.2019

Ні для кого не секрет, що журналіст – професія небезпечна, особливо в країні, де на носі вибори глави держави. Незважаючи на всі закони, в Україні сотні журналістів на рік зазнають фізичного та психологічного тиску. «Телекритика» подає короткий звіт НСЖУ про безпеку репортерів за 2018 рік на сторінках спецвипуску «Жертви безкарності».

Партнери