«Навколо таких проектів мають об’єднуватися найкращі сили» – Гліб Головченко

Четвер 07 Березня 2019

«РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ ЗМІ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ДЕРЖАВА НЕ МАЄ ВЛАСНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ»

— Ви активно порушуєте (зокрема і у «Дні») питання майбутнього друкованих видань і регіональних медіа. Як ви гадаєте, якщо ситуація розгортатиметься «самопливом», то в якому стані може опинитися наша медіасфера? Чи відомі вам випадки насправді успішного роздержавлення регіональних медіа, на які варто орієнтуватися?

— Саморегуляція залежить від активності галузі. Хто має активізувати галузь? На мою думку, професійні організації та державні органи, які мають відповідати за інформаційну політику держави. Роздержавлення ЗМІ не означає, що держава не має власної інформаційної політики. Просто вона забезпечує її за допомогою всіх засобів масової комунікації незалежно від форми власності та ще й в усьому світі.

А це ми взагалі тільки вчимося робити. Самоорганізація ЗМК має надихати журналіста на нові зміни. Такою, як зараз, журналістика в країні не може бути. Ми маємо відповідати професійним стандартам МФЖ і спільно з усім світом боротися з фейками. Наші ЗМК мають бути якісними відповідно до вимог індексу людського розвитку.

Чи легко? Вже так. Тому що випускники Коледжу преси і телебачення дають Клятву репортера (це започатковано 15 років тому), засновану на етичних принципах МФЖ. І є колеги, які втрималися і не порушили. Я пишаюсь ними. Тому ми маємо будувати інформаційну галузь та пресу безпосередньо за світовими стандартами.

Чи є успішні приклади роздержавлення? Так, є. Понад 12 років тому вперше мав бути ухвалений закон про роздержавлення. Ми з Миколаївським прес-клубом та Коледжем преси і телебачення разом з Посольством США в Україні провели школу регіональних редакторів. Ми вчили персонал районних газет діяти в нових ринкових умовах. Тоді, перебуваючи в Миколаївській області, голова НСЖУ Ігор Лубченко розповів мерові Вознесенська Юрію Гержову, що відбудеться реформування преси, і переконав не чекати, а самостійно вийти із засновників газети. Тоді редактор Тетяна Туркоман стала редактором першої самостійної газети, яка реформувалася добровільно, на 12 років раніше за всіх. Сьогодні це успішна редакція, яка пройшла підготовку саме ринкових механізмів існування газети, і не тільки вижила, а й успішно живе і розвивається. Із офісу в міськраді виїхали, тому що купили нове окреме приміщення. Наклад газети «День за днем» — 11 тисяч, що для міста з населенням 50 000 людей дуже високий показник. І 24 шпальти! Ось така реформована газета! Пишаюся, що мав до цього стосунок.

Зараз ніхто не схотів — ні держава, ні донор — звернутися до нашого успішного досвіду підготовки редакторів до самостійного життя. Імітатори підхопили гранти на навчання, а дівчата й хлопці з грантових центрів понавчали працювати в соціальних мережах. Не впевнений, що це дасть розуміння, як друкованій газеті вижити в умовах ринку. Тому ми маємо свою формулу успішності, яка побудована на навчанні редакцій. Самоорганізація залежить і від того, хто міністр галузі, і від того, хто є в галузі. І дуже важливо терміново створити перший український медіахолдинг, який об’єднає газети, радіо і телебачення з українською позицією. Ось до цього холдингу і приєднаються колеги з районів, які хочуть працювати в українському полі.

«ІНФОРМАЦІЙНУ ВІЙНУ ВИГРАТИ ЗНАЧНО ЛЕГШЕ, КОЛИ Є ІНФОРМАЦІЙНЕ НЕВІГЛАСТВО»

— Уже понад 20 років Коледж преси і телебачення проводить Міжнародний конкурс шкільних медіа. Що мотивує вас не полишати цю роботу?

— За цей рік це буде вже 22-й конкурс шкільних медіа, який набув міжнародного статусу. Мотивація проведення — це виховання нового покоління майбутніх журналістів. Тисячі дітей по всій країні «грають» у редакцію та журналістів, а потім найкращі стають професійними журналістами. Багато в чому від медіабезграмотності нашу країну зберіг саме цей конкурс. Адже за цей час сотні тисяч українців пройшли школу шкільними медіа, навчилися писати, відрізняти факти від коментарів, правду від фейків, навчилися критично мислити. Все це Росія активно знищувала у себе і намагалася знищити в Україні. У 2013—2014 роках ми зрозуміли, що це був їхній план. Інформаційну війну виграти значно легше, коли є інформаційне невігластво. За 22 роки від держави ми так і не добилися системної підтримки, немає підтримки й від системи освіти. Ігор Лубченко, голова НСЖУ (1997—2012) та міський голова Миколаєва (2000—2013) Володимир Чайка відіграли велику роль у збереженні й розвитку конкурсу, дали поштовх до того, щоб він став міжнародним. Команда Коледжу щороку долучає всіх колег до проведення Міжнародного конкурсу шкільних медіа, і це є прикладом саморегуляції та самоорганізації. За 22 роки наші юнкори створили понад 30 тисяч конкурсних робіт. Це дає наснагу мріяти про майбутнє. Майбутнє конкурсу, юнкорівського руху в Україні, майбутнє інформаційної галузі, в яку прийдуть відповідальні перед країною та суспільством молоді журналісти, об’єктивні й неупереджені.

— Яким ви бачите портрет сучасного «юнкора»? Молодого журналіста? Що визначає їхні основні риси?

— Сучасний юнкор — це активний допитливий молодий українець, який знає, чого він хоче, який прагне змін, учиться обстоювати свою точку зору перед «керівництвом» — учителем, директором школи. І головне, що цей юний журналіст — патріот України. Це ми бачимо з усіх матеріалів, які надсилають юнкори на Конкурс.

«ДЕНЬ» — ЦЕ УНІКАЛЬНИЙ ПРОЕКТ, ЯКИЙ ТВОРИТЬ УКРАЇНУ ЯК ДЕРЖАВУ...»

— Вас пов’язує з «Днем» давня дружба і партнерство. Чим для вас є ця газета та її проекти?

— «День» — це унікальний проект, який творить Україну як державу, формуючи культурний та інтелектуальний рівень громадянського суспільства. Це колективний організатор інформаційного опору проти російської агресії. Величезна повага до редактора газети Лариси Івшиної, яка є невпинним борцем за кращу долю нашої галузі. Ми мріємо про майбутнє, а воно вже в «Дні». Мені здається, що навколо таких проектів, як «День», як TAK TV, мають об’єднуватися найкращі сили. Ми разом приділяємо значних зусиль розвитку читача, і це фантастика. Тому ми підтримуємо фотовиставку газети «День» і дякуємо за те, що і газета «День», і Лариса Івшина активно підтримують Міжнародний конкурс шкільних медіа і завжди знаходять час для юнкорів.

Підготували: Вікторія ВЕСЕЛОВСЬКА, Миколаїв, Ольга ХАРЧЕНКО, «День»

Джерело: "День" №42-43, (2019)

Анексія Криму: втекти, щоб вижити// НСЖУ, 19.03.2019

Цими днями в Україні згадують про події п'ятирічної давнини, пов'язані з окупацією Криму. Секретар Національної спілки журналістів України, редактор проекту "Крим. Реалії" Радіо Свобода Олена Юрченко була серед тих колег, хто повідомляв про ситуацію, працюючи в надзвичайно складних умовах на захопленому півострові. Про свою роботу в 2014-му, про погрози й небезпеку, про досвід переїзду разом із сім'єю до Києва та облаштування на новому місці Олена розповіла в публікації для сайту patriotdefence.org.

Побили, кинули яйце та облили кефіром: в Україні – тільки вільна журналістика// НСЖУ, 16.03.2019

Ні для кого не секрет, що журналіст – професія небезпечна, особливо в країні, де на носі вибори глави держави. Незважаючи на всі закони, в Україні сотні журналістів на рік зазнають фізичного та психологічного тиску. «Телекритика» подає короткий звіт НСЖУ про безпеку репортерів за 2018 рік на сторінках спецвипуску «Жертви безкарності».

«Негатив і вибіркова увага до політиків під час виборчої кампанії знижують рівень довіри до ЗМІ», – соціологи// НСЖУ, 11.03.2019

Напередодні виборів більшість вечірніх новинних програм телеканалів – про політику й політиків. Проте в українського глядача обмаль об’єктивної інформації: з 44 зареєстрованих кандидатів на посаду Президента України в ефір «прориваються» лише 15, та й про більшість із них інформація подається упереджено й неоднозначно – є ті, кого лише хвалять, і ті, в кого більше негативних оцінок.

«Навколо таких проектів мають об’єднуватися найкращі сили» – Гліб Головченко// НСЖУ, 07.03.2019

Гліб Головченко, секретар НСЖУ, директор Коледжу преси та телебачення, генеральний продюсер ТК «ТАК TV», заслужений журналіст України, відомий своєю активною позицією — і як медіаменеджер, і як керівник, що опікується майбутнім української журналістики. У газеті «День» вийшли кілька його матеріалів про тривожну ситуацію з друкованою пресою та регіональним телебаченням («День» № 28–29 від 15–16 лютого ц. р. і блог на сайті «Дня»), а це інтерв'ю – в розвиток теми.

Партнери