Там, де є утиски свободи слова – немає демократії (частина 2)

Субота 20 Жовтня 2018

(Продовження. Початок тут)

Найбільший виклик для журналіста в Німеччині – брак часу. Треба ж миттєво інформувати суспільство про головні події. Одна з не менш важливих проблем журналістики – брак коштів. Потрібно запитати суспільство: «Скільки ви готові заплатити за якісний журналістський продукт?» Наскільки суспільство усвідомлює, що журналіст витрачає години, дні, тижні та навіть роки на справді якісний матеріал. Більш того, журналіст витрачає свої життєві ресурси на те, аби суспільство було поінформоване. Проте в суспільстві чомусь побутує думка, що воно має право отримувати результати цієї кропіткої праці, себто інформацію, безкоштовно.

Журналісти відвідали також офіс «Фонду нової відповідальності» (Neue Verantwortung) та зустрілися з керівником проекту «Дезінформація в цифровому суспільстві» Центру Байсгайма Александром Зенґерлаубом. Фонд – це незалежний аналітичний центр, який опрацьовує конкретні ідеї щодо того, як німецька політика може спричинити технологічні зміни в суспільстві, економіці та державі. Питання цифрової інфраструктури, зміна моделі зайнятості, ІТ-безпека чи інтернет-нагляд нині впливають на ключові сфери економічної та соціальної політики, внутрішню безпеку або захист основних прав громадян. Політика й суспільство змінюються. Саме тому експерти внутрішніх організацій мають змінитись. Тому «Фонд нової відповідальності» працює інакше, ніж традиційні науково-дослідні інститути та аналітичні центри.

Насправді, аналізи та статті можуть допомогти лише тоді, коли вони будуть доступні політиці та громадськості своєчасно. Тому Фонд не створює тривалих і масштабних досліджень, а зосереджує свій підхід на швидкому аналізі проблеми та викладі початкових ідей. Це дає можливість вирішити поточні соціальні проблеми та враховувати поточні технологічні та соціальні явища.

Щоб залишатися максимально незалежним, Фонд отримує фінансування від різних донорських благодійних організацій.

У світі часто фальсифікуються дані опитувань. Водночас 56 % німців довіряють медіа. І цей рівень довіри зберігається вже протягом 30 років. Основним каналом інформації вважається суспільно-правове телебачення, щоденна преса вже не відіграє такої ролі, як раніше. Серед опитаних 6 % виборців у Німеччині визнають, що онлайн-медіа мають вплив на їхню думку. Найбільш популярною соціальною мережею для Німеччини є Facebook – 45 % користувачів. При тому молоде покоління поступово покидає цю соціальну мережу та йде до іншої – Instagram. 

Як живеться онлайн-журналістиці в Німеччині, розповів Себастіян Ессер, засновник сайту «Krautreporter». У багатьох людей є проблема: ми краще інформовані, ніж будь-коли, але ми розуміємо дедалі менше й менше. Тому з’явилася ідея цього проекту, яка полягає в тому, щоб кожного ранку читачі отримували найважливіші новини й огляд останніх подій минулого тижня електронною поштою. Це допомагає підписникам краще зрозуміти контекст поточних подій у політиці та суспільстві. Кожен матеріал – не просто новина, що відповідає на основні питання, а об’ємні аналітичні матеріали від 5 до 20 тисяч знаків. Можна назвати їх невеличкими книжечками. Матеріали стосуються суспільно-важливих тем і подають глибокий аналіз, а не лише повідомляють про те, що сталося. Ще одна особливість матеріалів проекту Krautreporter у тому, що вони майже зовсім не супроводжуються фото чи іншими візуальними елементами. Перша причина відмови від цих елементів – дорога робота фахівця, який зможе продукувати такий контент у редакції. Проект існує на кошти передплатників, їх налічується близько 10 тисяч. Вартість передплати дорівнює п’ять євро на місяць. На відміну від Frankfurter Allgemeine Zeitung, провідної німецької надрегіональної газети, вартість передплати якої коштує 43 євро.

Проекту Krautreporter немає у соціальних мережах. Видавці відмовилися від цього, бо розуміють: усі мають свої інтереси, а для того, щоб бути незалежними, вони використовують лише електронні розсилки. Як про проект дізнаються нові аудиторії? Кожен передплатник має право подарувати для прочитання якийсь матеріал, який, наприклад, його дуже вразив. Звісно ж, це є одним зі шляхів залучення нової аудиторії. Окрім того, на сайті є ознайомчі версії матеріалів, які також приваблюють потенційних постійних читачів. Щотижня виходить електронний дайджест, який розсилається не лише передплатникам, а й потенційним читачам. Колектив проекту часто проводить опитування з метою відбору найбільш цікавих тем для майбутніх матеріалів. Окрім того, матеріали, створені раніше, також актуалізуються. Одна ж з основних особливостей цього видання – створювати матеріали, які не втрачатимуть своєї актуальності ні через день, ні через тиждень, ні навіть через рік.

Про роботу однієї з провідних німецьких щоденних газет нам розповіла Клаудія фон Зальцен, кореспондент у головній міській редакції газети «Der Tagesspiegel». Газета розповсюджується по всій країні. Та частина, яка йде на всю Німеччину, має бути готова й видрукувана до 17:40. А частина видання для Берліна – до 23:00, щоб вранці читачі могли отримати свіжий випуск газети. Щодня цю газету читають до 100 тисяч осіб. Девіз видання: «Пояснюємо причини подій, що відбуваються». Це ознака якісного видання, яке не лише інформує, а й подає причинно-наслідкові зв’язки подій. Газета тісно співпрацює з прес-агентствами, які збирають інформаційні приводи для написання матеріалів. Окрім того, у багатьох країнах світу є власні кореспонденти, які висвітлюють інформацію з перших уст.

Газета існує в онлайн-варіанті, до того ж «Der Tagesspiegel» належить до 20 найбільших газет, які читають онлайн. Часто тексти публікуються на сайті раніше, ніж виходять у друк, при тому, що веб-версія поки що є безкоштовною. Як же тоді газета зберігає тиражі? Нині редакція активно сперечається, чи ввести систему оплати за ознайомленнями з матеріалами онлайн. За цим принципом останнім часом починають працювати багато видань Німеччини.

Референт Німецької спілки журналістів (Der Deutsche Journalisten-Verband (DJV) Міхаель Клєм розповів про роботу профспілки журналістів і основні виклики, з якими нині стикаються колеги в Німеччині. Спілка налічує близько 35 тисяч членів – це половина всіх журналістів у країні. Ще половина також у складі профспілки, але вже іншої. Отже, близько 90 % журналістів належать до того, чи того профспілкового об’єднання. У Німеччині 95 % журналістів мають вищу освіту (не завжди журналістську). У країні побутує практика волонтеріату – 2-річна оплачувана освіта, яка дає змогу потім працювати в медіа. Незалежно від того, чи належить журналіст до спілки, вона обов’язково захищає права кожного, хто працює у цій сфері.

Це лише короткий екскурс у те, про що журналістам випала нагода дізнатися під час візиту. Німеччина багатогранна, прогресивна, вільна та незалежна країна, устави якої надихають інших прагнути до позитивних змін у багатьох сферах життя та професійного зростання.

Реформований "Театрально-концертний Київ" виходитиме онлайн// НСЖУ, 15.11.2018

Незабаром власну онлайн-версію представить одне із найвідоміших мистецьких видань – журнал «Театрально-концертний Київ». Перша назва часопису, що веде свою історію з 1936 року, – «Театральна декада». Згодом журнал перейменували на «Театральний Київ».

Благодатна нива його життя (з нагоди сторіччя з дня народження Олега Бабишкіна)// НСЖУ, 14.11.2018

Дві товсті папки незвичного для нинішніх «комп’ютерних» часів машинописного тексту. У нього є початок, але немає кінця. У такому вигляді передав нам спогади Олега Бабишкіна його син Олександр з надією на їх підготовку до друку і видання. Не без хвилювання кожен з нас доторкнувся до цих уже пожовклих сторінок – останнього твору, щирої сповіді, прощального слова нашого незабутнього Вчителя.

В інформаційний простір – від «плуга»// НСЖУ, 13.11.2018

Минуло сто років з дня народження Дмитра Прилюка, визначного журналіста, письменника, багаторічного вихователя журналістської зміни.

"Він не впустив у себе цензора, а це в ті часи було дуже непросто"// НСЖУ, 04.11.2018

Одна зі знакових журналістських епох в Україні асоціюється з ім'ям Дмитра Прилюка. У 1965–1969 і 1972–1982 рр. він очолював факультет журналістики Шевченкового університету.

Партнери