Перевіряємо достовірність інформації з соцмереж: майстер-клас секретаря НСЖУ

Понедiлок 10 Липня 2017

- Висвітлення судової тематики в ЗМІ має специфіку, яка лише підсилює актуальність теми перевірки інформації з соцмереж, - наголосив на початку виступу секретар НСЖУ. - Адже, з одного боку, судові процеси — справа досить розтягнена в часі. Це можливість для журналіста “підсісти” на “довгограючу” тему, де кожа фаза її розвитку зможе слугувати окремим новинним приводом. Проте, це й ризик постійної нестачі інформації, адже нам, медійникам, часто кортить отримати необхідне для повноцінного матеріалу “все й відразу”, а в таких зазвичай тривалих процесах так виходить далеко не завжди. Тут і виникає спокуса використати інформацію з соцмереж, яка є не факт що достовірною, зате виглядає доволі оперативною. Відтак, розуміння технологій її перевірки суттєво актуалізується.

Як зазначив Віталій Голубєв, у нинішньому інформаційному просторі журналісти значною мірою втратили монополію на новину. Першим на місці події найімовірніше опиниться не репортер, а користувач соцмереж із смартфоном у руках. “Наше завдання – адаптуватись до нової реальності й скористатись нею”, - наголосив медіатренер. Особливо зважаючи на те, що сьогодні новинні сайти програють соцмережам і в оперативності, і в забезпеченні власне “точки доступу” до всесвітньої мережі. Адже саме соцмережі, а не закладки улюблених сайтів стали “точкою входу” до інтернету для більшості. Смартфон як “персональне медіа” прискорив цей процес (вибір “точок входу” в Мережу фактично робиться впродовж кількох секунд серед кількох значків соцмереж на екрані, й це може відбуватись декілька сотень разів на добу). При цьому журналісти і ЗМІ в цілому часто конкурують, свідомо чи несвідомо, з “лідерами думок” у соцмережах: такі люди часто самі мимоволі виконують роль ЗМІ, а френд-стрічка Фейсбуку для багатьох давно стала власне своєрідним персональним медіа. Кількість джерел інформації при цьому не підлягає точному опису, а репутація ЗМІ й журналіста вступає у своєрідний “етичний двобій” із рейтингом. “Ми не могли не поширити цю новину, бо всі про неї говорять, вона в тренді, про неї “гудуть” соцмережі”, - типове пояснення працівників сучасної редакції. За таких умов перед журналістом і редакцією в цілому постають драматичні виклики: існує загроза подати неперевірене як факт, прибільшити чи применшити масштаби проблеми або явища, підмінити факти емоціями, які виходять на перший план, дозволити джерелам маніпулювати собою, і, як наслідок, - поширити у ЗМІ неумисну або умисну неправду.

“Ставити все під сумнів і задавати питання!”, - ця порада з хрестоматійної вже книги Девіда Ренделла “Універсальний журналіст”, на переконання Віталія Голубєва, залишається суттю роботи журналіста незалежно від зміни технологічних платформ збирання, обробки та поширення інформації. У випадку з перевіркою інформації з соцмереж вона також стає у пригоді. “Ставимо запитання і до новини, яку перевіряємо, і до самих себе. Вдало сформульоване запитання вже містить частину відповіді. Запитуйте – відповідайте – дійте!” - радить секретар НСЖУ.

Серед таких питань Віталій Голубєв навів декілька.

1. Чому саме це джерело мені про це розповідає? Це – першоджерело? На які дані воно посилається? (Якщо присутнє посилання на джерело – перейдіть за ним і перевірте. Часто виявляється, що інформація відсутня, видалена або перекручена)

2. Хто ще може це підтвердити? Чи є альтернативні джерела, які підтверджують факт? (Найелементарніший спосіб перевірки – ввести в Google ключові слова “новини”: хто ще про це писав і що саме; чи писав узагалі?

3. Навіщо це мені та моїм читачам? Варто витрачати час на цю “новину”? (Можливі уточнюючі запитання: “Це веде мене до моїх власних довгострокових цілей?”; “Підсилює позиції ЗМІ, де я працюю?”; “Зміцнює зв’язки всередині місцевої спільноти?”; “Збільшує довіру читачів?”; “Монетизується?”. Якщо ви поспішаєте відповісти так – “контрольне запитання”: “А як саме?..”).

Перевірку інформації, яку пропонує вашій увазі не відомий раніше журналістові користувач соцмереж, медіатренер радить розпочати із перевірки достовірності його сторінки. Для цього пропонує такий перелік факторів, на які варто зважати — й робити відповідні висновки.

1. Оригінальність фото на аватарі (найпростіше перевірити, завантаживши фото користувача у Google images, й подивившись, де ще воно зустрічається і в якому контексті).

2. Яку інформацію вказав про себе користувач? Вона пов’язана з інформаційним приводом, що пропонується вашій увазі? Спосіб життя користувача вказує на те, що він може бути автором фото чи відео, яке вам пропонується?

3. Як давно створена сторінка?

4. Хто в друзях? Є спільні? Багато? (Не факт, що це добре, можливо, всі ви просто стали жертвою “масфоловінгу”, тобто “масової підписки” на відомих людей, і кожен наступний користувач, що “став другом” цього користувача, лише “клюнув” на “соціальний доказ” у вигляді великої кількості спільних друзів. Тобто накопичення начебто “спільних друзів” відбувалось елементарним методом “сніжного кому”). Якщо спільні друзі – ваші колеги-журналісти, хтось із них мав досвід взаємодії з цією людиною в реальному житті? Цілком імовірно, що запитавши про це колег, ви почуєте у відповідь: “Ні, просто він попросився, а я побачив, що в спільних друзях багато відомих людей, тож вирішив, що це якийсь активіст і додав...” Тобто відбулось саме те “накопичення спільних друзів методом сніжного кому” через штучно створений “соціальний доказ”, про який ішлося кількома реченнями раніше.

5. Чи багато постів було розміщено до того, який привернув вашу увагу? Як часто й регулярно користувач публікує пости?

6. Чи схоже, що сторінку веде людина, а не бот? (Можливі показники: співвідношення оригінального контенту й репостів; наявність власних фото; ступінь залученості в життя інших людей - наявність коментарів (його власних та до його контенту) та їх змістовність; наявність вітань користувачеві від інших людей з Днем народження та іншими подіями). Щоправда, тут варто зважати на те, що й “ботів” часом вітають із Днем народження, якщо його дата вказана на сторінці, адже чимало користувачів Facebook роблять це вранці за стандартною процедурою — побачивши сповіщення про сьогоднішніх іменинників, незалежно від ступеня близькості контактів з цим користувачем, просто із ввічливості. В такому разі можна подивитись, чи відповідав користувач на вітання, і взагалі — наскільки об'ємними за кількістю знаків і “людськими” за стилем написання й тематикою є діалоги з користувачами на його сторінці. Адже коментарі, які пишуть найняті “тролі”, часто виглядають шаблонними за формою й не надто великими за обсягом: коли виставлений план щодо кількості коментарів, немає ні часу, ні бажання вправлятись в оригінальності письма. Можна подивитися, чи посилається хтось у коментарях на спільне минуле з користувачем, спільних знайомих, якісь цікаві історії, що траплялись у минулому з обома учасниками розмови або спільним колом знайомих — тобто чи є апелювання до певного “приватного змісту”, зрозумілого лише двом учасникам діалогу?

7. На які сторінки підписаний акаунт, який ви аналізуєте? Чи пов’язані вони з інформприводом?

8. Якщо інформпривід, що пропонується, – суспільно важливий: чи раніше користувач демонстрував на своїй сторінці громадську активність? Раптова невмотивована зміна кола інтересів може насторожити. (Наприклад, раніше користувач поширював лише кумедне відео з котиками, а раптом пропонує зйомки прихованою камерою на тему зловживань у керівництві міського осередку популярної політичної партії).

9. Яку інформацію видає інтернет-пошук за цим ніком? Що знає Мережа про даного користувача взагалі?

Також секретар НСЖУ навів ряд параметрів, за якими варто здійснювати перевірку часу та місця створення і публікації фото- або відеоконтенту, який поширений у соцмережах і яким вирішив скористатись журналіст.

1. Здійсніть пошук у Google: коли і де це фото/відео було опубліковане вперше? Який текст його супроводжував у попередніх публікаціях? Як коментували користувачі? (Типовий результат пошуку: в коментарях на іншому сайті або в першоджерелі на You Tube ви прочитаєте: “Це “боян” іще 2006 року...”).

2. Коли і ким фото/відео були створені й завантажені (перевіряємо метадані файлу за допомогою спеціальних сервісів). Можливо, користувач може надіслати нам оригінал фото/відео? Як він поводитиметься під час такого контакту?

3. Чи міг автор опинитись на місці події (з огляду на попередні записи в його акаунті)?

4. Чи є схожі публікації в інших медіа чи спільнотах у соцмережах того регіону, де відбуваються події?

5. Чи можна знайти місце зйомки на Google maps? Воно схоже на те, яке розміщене на фото/відео?

6. Чи говорять люди на відео мовою регіону, де відбуваються події?

7. Чи підтверджують деталі фото/відео його достовірність (погода у момент події; мова вивісок; номери авто; зовнішній вигляд людей; фонова музика)? Чи взагалі присутній подібний ширший контекст, за яким можна перевірити достовірність матеріалу?

Наприкінці майстер-класу Віталій Голубєв продемонстрував учасникам зустрічі два кейси щодо перевірки інформації з соцмереж, яка була здійснена безпосередньо у редакції Видавничого дому “ОГО”, де працює медіатренер. А підсумкова порада колегам-журналістам прозвучала так: “Найкращий спосіб перевірки достовірності інформації з соцмереж — це ваш здоровий глузд!

«Правоохоронці не вміють працювати з новою редакцією 171 статті», – журналістка, якій погрожував депутат// НСЖУ, 10.08.2017

Замість коментаря тележурналістці – звинувачення її у крадіжці. Такий спосіб «спілкування» із кореспонденткою телеканалу «Інтер» Інною Білецькою обрав депутат Рівнеради Олександр Бабат. Інцидент стався у січні 2017 року і про нього інформували рівненські ЗМІ. Було порушено кримінальну справу, але невдовзі – закрито. А депутат і досі лишається на своєму місці.

Сергій Томіленко: «Нам спільно треба нав’язати політикам культуру поваги прав журналістів!»// НСЖУ, 07.08.2017

Змістовна розмова із Сергієм Томіленком, головою Національної спілки журналістів України (НСЖУ) про основні виклики, які постають перед українською журналістикою в умовах кризи, роль журналіста на війні, їх фізичну безпеку і зміни в структурі та напрямках діяльності найбільшого в Україні журналістського об’єднання, що налічує близько 20 000 членів.

Паралельні прямі не перетинаються?// НСЖУ, 04.08.2017

Сьогодні, 3 серпня 2017 року. День чергового «судилища» над Миколою Семеною у Криму. Втім, навіть ТАМ наявні ознаки Суду.

Де шукати цікавий контент на місцевому ринку: майстер-клас секретаря НСЖУ// НСЖУ, 01.08.2017

Де і як шукати цікаві теми для місцевої газети — про це йшлося під час майстер-класу секретаря НСЖУ з навчальної діяльності Віталія Голубєва під час дводенного практичного семінару “Як розвивати свою газету: перші кроки після реформування”, що відбувся у Києві 27-28 липня. Захід організував офіс Ради Європи у партнерстві з Національною спілкою журналістів України. Голова НСЖУ Сергій Томіленко відкрив семінар, а секретарі НСЖУ Костянтин Григоренко і Віталій Голубєв провели майстер-класи для його учасників.

Партнери