Хто стежить за радіацією в Чорнобилі?

Вiвторок 05 Листопада 2013

В інших країнах процес став би гучним та відомим. У нас до нього  нікому немає справи...

Перший в історії Чорнобильської атомної станції суд ЧАЕС програла. У серпні суд першої інстанції визнав правоту журналіста Олександра Купного. Керівництво станції в особі її гендиректора Ігоря Грамоткіна подало апеляцію. І ось 30 жовтня суд вищої інстанції відхилив і апеляцію ЧАЕС. Олександр Купний зібрав з цього приводу прес-конференцію. На неї прийшли лічені журналісти.

Це неважливо для суспільства? Або ми, як говорив Антон Павлович Чехов, «ленивы и нелюбопытны»?

В країні з розвинутим громадянським суспільством судовий процес “Чорнобильська атомна проти журналіста Купного” став би гучним та відомим. Те, що в Україні на нього по суті ніхто не звернув увагу, включно з колегами Олександра – журналістами, - це більш ніж прикро. За великим рахунком, вся суть процесу “ЧАЕС проти Купного” зводиться до того, що керівництво ЧАЕС та всієї атомної галузі прагне відгородитись від суспільства потужною невидимою стіною: Чорнобиль – це ми, це наша територія, ми самі вирішуватимемо, яку інформацію надавати, а яку приховувати, ми на цьому розуміємося, і нефахівцям не треба пхати до нас носа. Якщо ж додати ще один аспект: ми освоюємо тут мільярдні контракти, не заважайте різними дрібницями.

Наскільки нас, суспільство, може задовольнити така ситуація? 

Ми попросили Олександра Купного викласти свою версію події.

Чому обвалилась покрівля “Укриття”

Все почалося з обвалення частини покрівлі машинного залу четвертого блоку ЧАЕС, а нині - об'єкта « Укриття».

Цього року перша декада грудня, видалася незвично сніжною. Причому сніг був вологий, і його було багато. Не просто багато, а дуже багато.

Що це означало для Укриття? Нагадаю, що під час аварії, що сталася 26 квітня 1986 року на четвертому блоці, з шахти реактора за межі блоку були викинуті графітові блоки, частини тепловиділяючих зборок та будівельних конструкцій. Покрівля машзалу в багатьох місцях була пробита і виглядала, як решето. Тому й було вирішено закрити її легкою покрівлею, а в місці найбільшого пошкодження поставити високу покрівлю, яка спирається на дві розділові стіни, які перегороджують машинний зал по двох осях .

Саме на стику легкої і високої покрівлі із західного боку до полудня 12 лютого утворився значний сніговий мішок. Товщиною близько півметра. Представники ЧАЕС запевняють, що снігове навантаження не перевищувала проектної величини 98 кг на кв. метр, проте я тоді, і зараз сумніваюся, що такі вимірювання проводилися в реальності. Сумніваюся, оскільки відпрацював на станції понад двадцять років і на багатьох речах розуміюся.

Близько 14.00 одна з балок перекриття машзалу не витримала і звалилася всередину. В результаті утворився отвір площею 600 квадратних метрів і стався короткочасний викид радіації.

Приблизно через дві години після обвалення в 700 метрах на північний захід від місця обвалення було зафіксовано істотне перевищення контрольних рівнів радіонуклідів у повітрі - цезію-137 та америцію-241. ( Нагадаю, америцій -241 - це дочірній продукт ізотопу плутонію -241, по суті це «гаряча частинка », яка потрапивши у ваші легені, розчиняється в крові , осідає в печінці, спалюючи її, або в кістках, роблячи їх ламкими та крихкими. Період напіврозпаду цієї частки - понад 400 років. А цезій -137 -  це бета- випромінювач , що накопичується в м'язах , з періодом напіврозпаду більше 30 років). До вечора все прийшло в норму. Але за певних погодних умов все обійшлося б не так безбідно – радіація “дійшла” б до людей

Не буду втомлювати подробицями, і перераховувати причини обвалення. У звіті місії МАГАТЕ, яка працювала на ЧАЕС кілька днів у червні цього року, перераховано сім основних причин в тому числі: «Відсутність повномасштабного нагляду за технічним станом будівельних конструкцій» та «У цьому місці при снігопадах утворюється «сніговий мішок», що викликає збільшення снігового навантаження на ферму» (стор. 24-25 Звіту місії МАГАТЕ).

Як ми судились з Грамоткіним

І ось 19 лютого на сайті atomnews.info була опублікована моя стаття «Об'єкт «Укриття»: 12.02.2013 - нічого магічного, просто нехлюйство». У ній я висловив своє бачення події і критику керівництва ЧАЕС.

А 29 квітня, тобто, через два з половиною місяці після публікації, ЧАЕС подає до Славутицького міського суду позов із звинуваченнями на мою адресу: у статті поширена неправдива інформація, отже, я повинен дати спростування.

Перше судове засідання відбулося у липні цього року. Позивач розширив свої претензії. Спочатку в позові було п'ять фрагментів, які, на думку ЧАЕС, я повинен був спростувати, тепер їх стало дев'ять . Суд перенесли на серпень.

У призначений день, після восьмигодинного засідання Славутицький міський суд виніс рішення: відхилити позов у ​​повному обсязі і визнати інформацію, викладену у статті, як оціночні судження та критику.

ЧАЕС подала апеляцію на рішення суду першої інстанції.

І ось 30 жовтня Київський апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу ЧАЕС.

У генерального директора ЧАЕС є 20 днів для подачі касації. Якщо цього не відбудеться, то в першому судовому розгляді з журналістом можна поставити крапку.

Який же результат піврічного протистояння?

На кону – майже мільярд євро

Чи буду я продовжувати писати правду? Буду.

Чи буду писати про проблеми реалізації міжнародних проектів на майданчику ЧАЕС? Звичайно, навіть якщо при цьому буду виглядати, як собака, котра гавкає, а караван іде. Караван з огрядних, вгодованих верблюдів, які мирно жують та йдуть до Великої Мети: успішно освоїти 870 мільйонів євро. Це – як мінімум.

Саме у стільки, як планувалось спочатку, обійдеться проектування і будівництво Нового безпечного конфайменту (НБК) - восени 2010 року таку суму назвав Андрій Клюєв , який займав у той час пост віце-прем'єр-міністра (economics.lb.ua ). А навесні 2012 року Володимир Холоша, начальник Державного агентства з управління зоною відчуження, озвучив вже іншу цифру - 980 млн. євро (газета «Комерсант») .

Адже не багато хто пам'ятає, що в 2007 році французький консорціум Novarka, в який входять французькі компанії VINCI Construction Grands Projets і Bouyques Підготовчі Громадськість, виграв тендер на спорудження НБК, оцінивши свою працю в 312 млн. євро + 139 млн. доларів США (цифри взяті з kmu.gov.ua) .

Тобто, за чотири з половиною роки (з моменту підписання контракту з Novarka) відбулося подорожчання більш ніж у двічі . Звичайно, можна говорити, що світова криза вплинула. Однак не здивуюся, що до моменту здачі НБК в експлуатацію вартість робіт ще збільшиться. Збільшення вартості робіт навіть записано в контракті, тобто, необхідно лише грамотно обгрунтувати чергове підвищення.

Але головне питання навіть не в тому, чи зможуть освоїти майже мільярд євро чи ні? Головне, що Україна отримає в результаті, і скільки доведеться виділяти з держбюджету на утримання того, що нам залишиться?

Час покаже .

А поки ж листопад місяць на дворі, а діра в покрівлі машзалу площею 600 кв. м. так і не закрита. Нещодавно почали розробляти програму виробництва робіт з відновлення цілісності покрівлі. Роботи планують на початку майбутнього року. Подейкують, що коштувати це буде десятки мільйонів гривень.

Непогана ціна за нехлюйство ?

Олександр Купний

Від редакції сайту НСЖУ.  Ми готові також надати слово Ігору Грамоткіну. Хоча, судячи з того, що представники ЧАЕС також були запрошені на прес - конференцію, але проігнорували її, їм нема чого сказати .

 

В Україні заснували журналістську премію імені Гонгадзе// НСЖУ, 11.04.2019

Премію за новаторство в журналістиці імені Георгія Гонгадзе презентували 9 квітня в Києві. Її започаткував цього року український ПЕН-клуб. Переможця визначать 21 травня. Саме цього дня загиблому журналісту Гонгадзе мало би виповнитись 50 років.

Мистецьку премію «Київ» імені Анатолія Москаленка здобув Володимир Проненко// НСЖУ, 09.04.2019

Журі Мистецької премії «Київ» на засіданні 9 квітня проголосувало за присудження премії імені Анатолія Москаленка 2019 року (в галузі журналістики) Володимирові Проненку – авторові книжки «Що серцем сприйняв» (2017).

Анексія Криму: втекти, щоб вижити// НСЖУ, 19.03.2019

Цими днями в Україні згадують про події п'ятирічної давнини, пов'язані з окупацією Криму. Секретар Національної спілки журналістів України, редактор проекту "Крим. Реалії" Радіо Свобода Олена Юрченко була серед тих колег, хто повідомляв про ситуацію, працюючи в надзвичайно складних умовах на захопленому півострові. Про свою роботу в 2014-му, про погрози й небезпеку, про досвід переїзду разом із сім'єю до Києва та облаштування на новому місці Олена розповіла в публікації для сайту patriotdefence.org.

Побили, кинули яйце та облили кефіром: в Україні – тільки вільна журналістика// НСЖУ, 16.03.2019

Ні для кого не секрет, що журналіст – професія небезпечна, особливо в країні, де на носі вибори глави держави. Незважаючи на всі закони, в Україні сотні журналістів на рік зазнають фізичного та психологічного тиску. «Телекритика» подає короткий звіт НСЖУ про безпеку репортерів за 2018 рік на сторінках спецвипуску «Жертви безкарності».

Партнери