Першопрохідець, або як Азаров «пакращив» своє ж «непакращення»

П'ятниця 13 Вересня 2013

Що тут ще не відкрили? Я відкрию!

Найуспішніший маркшейдер всіх часів і народів безпрецедентно відкрив!

По суті, не має значення що саме.

Справді,  погодьтесь, всі ми знаємо Миколу Яновича  як  всесвітньо відомого відкривача всього-всього — достатньо згадати кількаразове відкриття “моста Кирпи”. Схоже, якби Микола Янович народився  у XV-му сторіччі у Португалії, він міг би багато разів відкрити морський шлях з Європи до Індії (як Васко де Гама) або туди-сюди не раз і не два обплисти  навколо земної кулі (як Магеллан). Народившись у той же час у Московському князівстві, він, нема сумнівів,  щонайменше тричі сходив би  за три моря до Індії (як Афанасій Нікітин), чи відкрив би нові міжнародні торговельні відносини ( про всяк випадок, пару-трійку разів). Не сумніваюсь,  народившись навіть у  XV-му до Різдва Христова доктор, член-кореспондент, лауреат, лауреат, лауреат, кавалер, кавалер, кавалер, великий командор (не плутати з О.Бендером, той був просто командор) щось би та знайшов: ПДВ, утилізаційний збір, податок на продаж валюти, якусь державну  монополію... Що, вже були державні монополії? Тоді ідентифікаційний код.

Але, на наше нещастя, Азаров народився у 20-му сторіччі.

На нещастя, бо практично все вже відкрито, а душа вимагає відкриттів. Міст Кирпи вже не будують, відкриття метро на Троєщину відкладено до виборів у Києві (виходить,  якби у Єнакієвому будували метро, виборів мера там би ще довго не було). От Микола Янович і поїхав до міста хіміків Калуша - і тут відкрив… Ого-го, відкрив цілий “Карпатнафтохім”!

Чому нам треба радіти цьому як великому «ого-го!»? Як сказано на сайті Кабінету Міністрів: «Відкриття нових сучасних підприємств, які заплановано в області – це найкраще свідчення того, що Державна програма розвитку економіки працює і активно набирає обертів». 

Отак! Піар цього самого «пакращення»  ще й як "набирає обертів": на запит “Азаров відкрив” Google за третину секунди видає більше півмільйона посилань.

Але при цьому безпрецедентним є те, що Азаров жодним словом не згадав «папєрєдніков». А хто в цьому випадку є тими самими «папєрєдніками»? Так ото ж: сам Микола Янович з  Віктором Федоровичем.

 

Як кляті москалі з українськими націоналістами полівінілхлорид виробляли

Історія з цим самим «Карпатнафтохімом» така.

Підприємство, де побував і щось відкрив днями Микола Янович, веде літопис з 1975 року . Дуже цікавим були роки з 2001 по 2004, коли підприємство, яке практично “лежало”, віддали російським стратегічним партнерам (кажуть, український президент тих часів має хатинку на Сардинії — чому б  Азарову не відкрити інформацію про його доходи і витрати? Втім чомусь нам так здається, що не буде він нічого відкривати.)

Російські стратегічні партнери, треба віддати їм належне, почали повертати підприємство до життя. Виробництва відновлювались, модернізувались, і це при тому, що при владі, як тепер нас жахають , тоді були непередбачувані помаранчеві українські буржуазні націоналісти. При тих самих страшних націоналістах, коли з лісів, якщо вірити нинішнім пропагандистам, ледь з лісів не пострілювали бандерівські недобитки, на «Карпатнафтохімі» навіть збудували нове виробництво з виробництва полівінілхлориду (ПВХ) потужністю 300 тисяч тонн на рік. Саме цей полімер використовують для виробництва усім відомого віконного профілю. А, зважаючи на рівень споживання ПВХ в Україні -  до 150 тисяч тонн на рік, виробництво від початку було спрямоване на експорт до Росії. І – ви не повірите - запрацювало.

Не зважаючи на те, що під завісу процесу Янукович у листопаді 2010-го приїхав до Калушу і щось там відкрив.

Далі підприємство виробляло і продавало (SIC!)  — я власними очима бачив калуський ПВХ на цілком легальних держпідприємствах однієї квітучої країни — члена не те що МС, а самого Союзного Государства!

Але трапилось одне «але».

 

Як завершити програну партію ефектно та вигідно

Той-таки Янукович вікопомного 7-го березня 2012-го завітав до Кабміну, і повідомив Миколу Яновича та інших (“Иных уж нет, а те далече” - А.С.Пушкин (Калугу і Калуш не відвідував, а даремно)), що Україна під його мудрим керівництвом розквітла та розвинулась достатньо, аби дати народу соціальні ініціативи.

Де саме Янукович побачив розквіт української економіки: по дорозі з Межигір'я до Банкової, чи з Банкової до Межигір'я, чи не виходячи з Межигір'я, чи просто на Банковій — наразі лишається невідомо, як і місце падіння яблука у лоба Ньютону, що не заважає нам користуватись законом тяжіння більш як триста п'ятдесят років.

Важливо те, що загадкові обставини видатного економічного відкриття Віктора Януковича не завадили член-кореспонденту НАНУ Миколі Азарову розпочати впровадження його у життя. Тим більш, що на жовтень 2012-го були призначені парламентські вибори.

 У підсумку, невідворотним наслідком «впровадження», як і попереджали українські буржуазні націоналісти-економісти та деякі інженери-«врєдітєлі», стався брак коштів бюджету. І “Карпатнафтохіму” перестали повертати ПДВ.

Взагалі, будь-який дурень інвестор, вкладаючи гроші в українське виробництво, має обирати між двома варіантами (це називається “диверсифікація”, або не “не класти всі яйця до одного кошика”):

1. Виробляти продукцію на експорт, і збанкрутувати внаслідок неповернення ПДВ.

2. Виробляти продукцію для українського ринку, і збанкрутувати внаслідок низької купівельної спроможності українців і позамежного тиску українських податкових органів.

Власники “Карпатнафтохиму”, як розумні люди, заздалегідь розклали яйця по двох корзинах. Фінал був закономірним: напрацювавши на мільярд неповернутого ПДВ, у вересні 2012-го року «Карпатнафтохім» зупинив виробництво ПВХ.

Цю подію не святкували.

Ані Янукович, ані Азаров не приїхали до Калушу урочисто зупиняти виробництво.

Тим часом, у вузьких колах широко розходились чутки.

Наприклад, начебто власник “Карпатнафтохіму” - російський “Лукойл” - зажадав всього нічого, а виконання законів України — у тому числі, стосовно повернення ПДВ.

Кажуть, зажадав, потім рішуче наполіг, а потім «раптом» чомусь, не подаючи позовів до найнезалежніших українських судів, за півроку начебто продав свій нафтопереробний завод у Одесі — начебто новому начебто власнику начебто футбольного начебто клубу з міста начебто Харків. А нещодавно підписав якийсь меморандум з Миколою Яновичем.

І от після всього той начеб-то власник запросив самого великого командора Азарова на відкриття того, що вже працювало, потім було успішно зупинено, а потім знову запрацювало -  завдяки активізації, під патронатом, під проводом, завдяки, внаслідок і таке інше... Зрозуміло, згадувати про «папєрєдніков», які довели все до руїни, тобто, про самих себе, ніхто не став!

От така історія!

Але, згадайте мої слова, що в ній буде найцікавіше – той самий мільярд неповернутого ПДВ таки повернуть! Кому? Та ж новому власникові, щоб ви не сумнівались.

А що зробить Микола Янович? Правильно – попіариться. Відкриє закон перетікання ПДВ від тих, хто не розуміється на «пакращенні», до тих, хто знає, як треба «пакращувати».

Віктор Мішковський, економіст, блогер

 

Чому МВС досі не розслідує побиття журналіста Кирила Малишева в Святошинському районному суді?// НСЖУ, 13.11.2017

24 жовтня 2017 року, при розблокуванні Святошинського районного суду, працівниками поліції були вчинені протиправні дії, які мають ознаки злочинів за ст. 171 та 345-1 КК України. Постраждали журналісти Дмитро Реплянчук ("Громадське ТБ"), Сергій Лефтер (УНІАН) та Кирило Малишев ("Страна.ua").

І блоху підкує, і книжку напише: член НСЖУ Микола Сядристий презентував нові твори// НСЖУ, 13.11.2017

Світової слави митець, народний художник України та відомий публіцист Микола Сядристий 10 листопада презентував у прес-центрі Національної спілки журналістів України свої нові книжки, видані в 2016–2017 роках.

На цвинтарі прав журналістів і свободи слова// НСЖУ, 08.11.2017

На тимчасово окупованих територіях Донбасу і Криму зі свободою слова розпрощалися ще в 2014 році.У Київському районі Донецька біля приміщення видавництва «Донеччина» свого часу встановили пам’ятний знак на честь місцевих журналістів і письменників — учасників Великої Вітчизняної війни. Біля меморіальних плит, де вибиті 247 прізвищ колег, які загинули чи померли вже після війни, ми зазвичай щороку збиралися до Дня преси чи Дня Перемоги...

У листопаді Ігорю Лубченку виповнилося б 80 років: «Давайте без ейфорії...»// НСЖУ, 07.11.2017

«Без ейфорії...» – саме так радив ставитися колишній багаторічний очільник НСЖУ до того, що «в Україні нарешті запанувала свобода слова». З нагоди ювілею «адвоката журналістики» згадаймо його живе, багато в чому актуальне й дотепер слово публіциста, сказане більш як 10 років тому.

Партнери