Першопрохідець, або як Азаров «пакращив» своє ж «непакращення»

П'ятниця 13 Вересня 2013

Що тут ще не відкрили? Я відкрию!

Найуспішніший маркшейдер всіх часів і народів безпрецедентно відкрив!

По суті, не має значення що саме.

Справді,  погодьтесь, всі ми знаємо Миколу Яновича  як  всесвітньо відомого відкривача всього-всього — достатньо згадати кількаразове відкриття “моста Кирпи”. Схоже, якби Микола Янович народився  у XV-му сторіччі у Португалії, він міг би багато разів відкрити морський шлях з Європи до Індії (як Васко де Гама) або туди-сюди не раз і не два обплисти  навколо земної кулі (як Магеллан). Народившись у той же час у Московському князівстві, він, нема сумнівів,  щонайменше тричі сходив би  за три моря до Індії (як Афанасій Нікітин), чи відкрив би нові міжнародні торговельні відносини ( про всяк випадок, пару-трійку разів). Не сумніваюсь,  народившись навіть у  XV-му до Різдва Христова доктор, член-кореспондент, лауреат, лауреат, лауреат, кавалер, кавалер, кавалер, великий командор (не плутати з О.Бендером, той був просто командор) щось би та знайшов: ПДВ, утилізаційний збір, податок на продаж валюти, якусь державну  монополію... Що, вже були державні монополії? Тоді ідентифікаційний код.

Але, на наше нещастя, Азаров народився у 20-му сторіччі.

На нещастя, бо практично все вже відкрито, а душа вимагає відкриттів. Міст Кирпи вже не будують, відкриття метро на Троєщину відкладено до виборів у Києві (виходить,  якби у Єнакієвому будували метро, виборів мера там би ще довго не було). От Микола Янович і поїхав до міста хіміків Калуша - і тут відкрив… Ого-го, відкрив цілий “Карпатнафтохім”!

Чому нам треба радіти цьому як великому «ого-го!»? Як сказано на сайті Кабінету Міністрів: «Відкриття нових сучасних підприємств, які заплановано в області – це найкраще свідчення того, що Державна програма розвитку економіки працює і активно набирає обертів». 

Отак! Піар цього самого «пакращення»  ще й як "набирає обертів": на запит “Азаров відкрив” Google за третину секунди видає більше півмільйона посилань.

Але при цьому безпрецедентним є те, що Азаров жодним словом не згадав «папєрєдніков». А хто в цьому випадку є тими самими «папєрєдніками»? Так ото ж: сам Микола Янович з  Віктором Федоровичем.

 

Як кляті москалі з українськими націоналістами полівінілхлорид виробляли

Історія з цим самим «Карпатнафтохімом» така.

Підприємство, де побував і щось відкрив днями Микола Янович, веде літопис з 1975 року . Дуже цікавим були роки з 2001 по 2004, коли підприємство, яке практично “лежало”, віддали російським стратегічним партнерам (кажуть, український президент тих часів має хатинку на Сардинії — чому б  Азарову не відкрити інформацію про його доходи і витрати? Втім чомусь нам так здається, що не буде він нічого відкривати.)

Російські стратегічні партнери, треба віддати їм належне, почали повертати підприємство до життя. Виробництва відновлювались, модернізувались, і це при тому, що при владі, як тепер нас жахають , тоді були непередбачувані помаранчеві українські буржуазні націоналісти. При тих самих страшних націоналістах, коли з лісів, якщо вірити нинішнім пропагандистам, ледь з лісів не пострілювали бандерівські недобитки, на «Карпатнафтохімі» навіть збудували нове виробництво з виробництва полівінілхлориду (ПВХ) потужністю 300 тисяч тонн на рік. Саме цей полімер використовують для виробництва усім відомого віконного профілю. А, зважаючи на рівень споживання ПВХ в Україні -  до 150 тисяч тонн на рік, виробництво від початку було спрямоване на експорт до Росії. І – ви не повірите - запрацювало.

Не зважаючи на те, що під завісу процесу Янукович у листопаді 2010-го приїхав до Калушу і щось там відкрив.

Далі підприємство виробляло і продавало (SIC!)  — я власними очима бачив калуський ПВХ на цілком легальних держпідприємствах однієї квітучої країни — члена не те що МС, а самого Союзного Государства!

Але трапилось одне «але».

 

Як завершити програну партію ефектно та вигідно

Той-таки Янукович вікопомного 7-го березня 2012-го завітав до Кабміну, і повідомив Миколу Яновича та інших (“Иных уж нет, а те далече” - А.С.Пушкин (Калугу і Калуш не відвідував, а даремно)), що Україна під його мудрим керівництвом розквітла та розвинулась достатньо, аби дати народу соціальні ініціативи.

Де саме Янукович побачив розквіт української економіки: по дорозі з Межигір'я до Банкової, чи з Банкової до Межигір'я, чи не виходячи з Межигір'я, чи просто на Банковій — наразі лишається невідомо, як і місце падіння яблука у лоба Ньютону, що не заважає нам користуватись законом тяжіння більш як триста п'ятдесят років.

Важливо те, що загадкові обставини видатного економічного відкриття Віктора Януковича не завадили член-кореспонденту НАНУ Миколі Азарову розпочати впровадження його у життя. Тим більш, що на жовтень 2012-го були призначені парламентські вибори.

 У підсумку, невідворотним наслідком «впровадження», як і попереджали українські буржуазні націоналісти-економісти та деякі інженери-«врєдітєлі», стався брак коштів бюджету. І “Карпатнафтохіму” перестали повертати ПДВ.

Взагалі, будь-який дурень інвестор, вкладаючи гроші в українське виробництво, має обирати між двома варіантами (це називається “диверсифікація”, або не “не класти всі яйця до одного кошика”):

1. Виробляти продукцію на експорт, і збанкрутувати внаслідок неповернення ПДВ.

2. Виробляти продукцію для українського ринку, і збанкрутувати внаслідок низької купівельної спроможності українців і позамежного тиску українських податкових органів.

Власники “Карпатнафтохиму”, як розумні люди, заздалегідь розклали яйця по двох корзинах. Фінал був закономірним: напрацювавши на мільярд неповернутого ПДВ, у вересні 2012-го року «Карпатнафтохім» зупинив виробництво ПВХ.

Цю подію не святкували.

Ані Янукович, ані Азаров не приїхали до Калушу урочисто зупиняти виробництво.

Тим часом, у вузьких колах широко розходились чутки.

Наприклад, начебто власник “Карпатнафтохіму” - російський “Лукойл” - зажадав всього нічого, а виконання законів України — у тому числі, стосовно повернення ПДВ.

Кажуть, зажадав, потім рішуче наполіг, а потім «раптом» чомусь, не подаючи позовів до найнезалежніших українських судів, за півроку начебто продав свій нафтопереробний завод у Одесі — начебто новому начебто власнику начебто футбольного начебто клубу з міста начебто Харків. А нещодавно підписав якийсь меморандум з Миколою Яновичем.

І от після всього той начеб-то власник запросив самого великого командора Азарова на відкриття того, що вже працювало, потім було успішно зупинено, а потім знову запрацювало -  завдяки активізації, під патронатом, під проводом, завдяки, внаслідок і таке інше... Зрозуміло, згадувати про «папєрєдніков», які довели все до руїни, тобто, про самих себе, ніхто не став!

От така історія!

Але, згадайте мої слова, що в ній буде найцікавіше – той самий мільярд неповернутого ПДВ таки повернуть! Кому? Та ж новому власникові, щоб ви не сумнівались.

А що зробить Микола Янович? Правильно – попіариться. Відкриє закон перетікання ПДВ від тих, хто не розуміється на «пакращенні», до тих, хто знає, як треба «пакращувати».

Віктор Мішковський, економіст, блогер

 

Подорож у Китай українськіх журналістів// НСЖУ, 19.09.2017

Вже кілька років поспіль українські журналісти вирушають у Китай у творчу подорож. Але ця вереснева поїзка була особливою, бо стала можливою за сприяння Генерального консульства КНР в Одесі і, особисто, генконсула пані Чжао Сянжун.

«Від святкових урочистостей залишилися сотні фотокадрів»// НСЖУ, 11.09.2017

28 липня «Південна зоря» відсвяткувала 100-річчя

Заключний акорд XVIII конкурсу "Українська мова – мова єднання"// НСЖУ, 07.09.2017

В останні дні літа в Одесі відбувся заключний тур Всеукраїнського конкурсу "Українська мова – мова єднання", що вже вісімнадцять років об'єднує патріотів нашої держави не лише з України, а й Англії та Німеччини, США і Молдови, Португалії й Білорусі, Придністров'я і Словаччини, інших країн світу. З кожним роком все більше стає учасників з інших країн(в основному, це українці, які живуть нині за кордоном).

Фрагмент із книги Віталія Голубєва “Лайфхак для журналіста: як ефективно використовувати час та інформацію”// НСЖУ, 05.09.2017

Секретар НСЖУ, редактор Видавничого дому “ОГО” Віталій Голубєв став автором книги для медійників

Партнери