Спілка > Публiкацiя

Ключове слово – творчість (з нагоди 60-річчя НСЖУ)

Служба інформацii НСЖУ
П'ятниця 19 Квітня 2019
Ключове слово – творчість (з нагоди 60-річчя НСЖУ)

Національна спілка журналістів України 25 квітня відзначає 60-річчя. З цієї нагоди видано альманах «Журналіст України», який розповідає широкій читацькій аудиторії про діяльність передовсім обласних організацій творчої спілки – це своєрідний колективний портрет НСЖУ, написаний під круглу дату в її історії.

Тексти й ілюстрації як основні штрихи ретроспективної картини життя й діяльності НСЖУ – є плодом творчих зусиль понад двох десятків колег з усіх областей країни. Серед авторів – керівники регіональних організацій спілки, активісти й ветерани-журналісти, майстри пера, для яких життя й діяльність осередків НСЖУ невіддільні від особистих доль.

Нагадаємо, 10 років тому в Києві побачила світ книжка «Слово – зброя?», підготовлена з нагоди 50-річчя найбільшої в Україні журналістської організації (нині в НСЖУ понад 19 тисяч членів і діють 24 регіональні організації). У той час, 2009 року, до упорядкування «Слова...» активно долучилися журналісти-кияни Юрій Бондар і Сергій Шевченко (нині Юрій – член правління, Сергій – секретар НСЖУ). Публіцистичний збірник, що побачив світ на замовлення Держкомтелерадіо України, було видано за Національною програмою соціально значущих видань. А починав опрацьовувати матеріали для «Слова…» восени 2008-го Віталій Фатько, колишній виконавчий секретар НСЖУ, який того ж року, на жаль, відійшов у вічність...

Фундаментальний художньо-публіцистичний збірник-2009 на 560 сторінках (плюс вісім аркушів кольорових світлин) подав стислий огляд спілчанської історії крізь призму одинадцяти з’їздів журналістів України, а також умістив численні документи, статті-спогади, роздуми колег. Деякі з опублікованих матеріалів раніше вийшли друком у спілчанському часописі «Журналіст України» або в іншій періодиці. Водночас багато подано й нових, оригінальних творів, надрукованих уперше в таких розділах книжки, як «Рядки доби», «Слів наших джерело», «Ложа преси», «Трибуна», «Не словом єдиним».

У подібних виданнях зазвичай аналізуються проблеми відносин преси і держави, захисту свободи слова й національного інформаційного поля, розвитку засобів масової комунікації тощо. Багато чого з висвітленого в збірнику-2009 залишається актуальним і по цей час – особливо в найважливіших питаннях захисту інформаційного простору, гарантування безпеки журналістів та свободи преси.

Джерела злободенності згаданих тем – не лише в масштабних, екстраординарних подіях, пов’язаних, приміром, з Революцією гідності (2013–2014) і тривалою гібридною війною сусідньої держави-агресора проти України. Ось що констатує Представництво Організації з безпеки і співробітництва в Європі з питань свободи ЗМІ, яке очолив 2017 року Арлем Дезір: «Випадки гонінь і залякування сягнули безпрецедентних меж нарівні з актами насильства стосовно до журналістів, що стаються практично щодня в регіоні ОБСЄ і за його межами».

Погіршення ситуації з безпекою працівників ЗМІ – явище на теренах континенту не локальне. І тут, як видно неозброєним оком, саме Москва відзначається істотним негативним внеском у нагромадження кримінальних розслідувань, пов’язаних із діяльністю журналістів – критиків кремлівського режиму.

Причтею во язицех і людським осудовиськом у демократичному світі стало масове поширення брехні, фейків – негативу, який брудним потоком ллється пропагандистськими каналами з осереддя колишньої червоної імперії. Євросоюз навіть створив окремий проект EUvsDisinfo – для протидії брутальній дезінформації Made in Moscow. Експерти налічили (станом на червень 2018-го): тільки про збитий літак рейсу MH17 ретранслятори голосу Кремля поширили 89 фейків, не кажучи вже про спроби відбілювання інших чорних справ режиму – замовних убивств, військових злочинів, політичного терору, загарбання чужих територій тощо.

Повертаючись до злободенних проблем медійної сфери, зазначимо, що Представництво ОБСЄ в Європі з питань свободи ЗМІ 2018 року констатувало: «Професійна журналістика стала винятково небезпечним родом діяльності, попри життєво важливу роль журналістів у створенні й розвиткові справді демократичного суспільства». Міжнародні експерти наводять таку статистику: майже 220 журналістів убито в регіоні ОБСЄ, починаючи з 1997 року. І тільки менш як 10 відсотків (!) цих злочинів розслідувано до кінця.

«Кейси», як тепер деколи називають справи або випадки побиття журналістів, вчинення підпалів і нищення їхнього майна, психологічного тиску, всілякого перешкоджання законній професійній діяльності – це все червоною ниткою тягнеться в рубриках «Новини» й «Публікації» спілчанського офіційного сайту (nsju.org). І водночас на тлі кількісного зростання насильницьких дій нерідко йдеться про бездіяльність силовиків, безкарність у розслідуванні кримінальних злочинів проти працівників ЗМІ й пов’язаного з ними персоналу. Десятки нових і нових справ щорік поповнюють статистику моніторингу «Індекс фізичної безпеки журналістів України» – звітів, які спільно складають НСЖУ й партнерські громадські організації медійної сфери – ГО «Платформа прав людини», Академія української преси, ГО «Інформаційна безпека», Інститут розвитку регіональної преси. Запроваджена методика «Індексу…» ґрунтується на міжнародному законодавстві й узгоджується з аналогічними проектами й документами, використовуваними в інших країнах (наприклад, U.S. Press Freedom Tracker). Тут поняття «журналіст» має широке розуміння – як це узвичаєно в діяльності інститутів ООН, інших міжнародних місій та правозахисних організацій. І це на ділі крок уперед, порівняно з українським законодавством.

А наслідком кричущої безкарності в країні стає самоцензура – тобто страх журналістів казати правду, критикувати, викривати у владі зловживання чиновників-корупціонерів і казнокрадів... Щодо цензури, то «формально її в Україні немає», пише наш сучасник, правозахисник, колишній політв’язень комуністичної імперії Семен Глузман і додає: «...хоч ми весь час бачимо спроби верховної влади країни до неї (тобто цензури, – ред.) повернутися». Насправді в Україні «збереглась і всемірно владою зміцнюється самоцензура журналістів». І це не менш небезпечне явище, ніж пріснопам’ятна цензура по-совєтськи, зауважує С. Глузман, який є людиною широко відомою і, вважає, може собі дозволити адресувати главі держави безстрашні, різкі відкриті листи. «Але зовсім інакше почувається журналіст в українському районному центрі, – наголошує правозахисник, – у невеликому тусклому містечку. Де від волі чи примхи чиновника залежить доля сім’ї журналіста: дружини вчительки, дітей у школі тощо» (зі статті «Смак страху» на веб-сайті lb.ua).

Усе це, зауважимо, на третьому десятку років незалежності України! Після скропленого кров’ю Євромайдану цивілізаційного вибору Українського народу! Вибору, який мужньо – власними життями – і понині захищають українці на полях боїв! А втім, і в багатьох інших країнах регіону ОБСЄ, як зазначає керівництво цієї міжнародної структури, проблеми й негаразди ті самі: «погрози і страх стати жертвою фізичного насильства можуть серйозно впливати на спосіб подачі та зміст інформаційного матеріалу», крім того, «останнім часом насильство стосовно до журналістів набуло небезпечної гендерної специфіки» (з матеріалів ОБСЄ 2018 року)...

Центральний офіс НСЖУ, залучаючи потугу, авторитет і можливості впливу міжнародних організацій, всіма засобами – мирними в часи війни – бореться за гарантовані законом права працівників преси. Спілка сприяє визволенню українських журналістів, звинувачених у тяжких «злочинах» і кинутих за ґрати як на території держави-агресора, так на тимчасово непідконтрольних Києву південно-східних теренах України. Представники світової громадськості не раз апелювали до головного кремлівського порушника міжнародного права, лунали голоси відомих європейських політиків, митців, журналістів на підтримку політв’язнів. Йдеться про вимоги свободи затриманому в Москві й кинутому за ґрати кореспондентові Укрінформу Романові Сущенку, блогерові Станіславу Асєєву (Васіну), якого проросійські бойовики тримають в окупованому Донецьку, кінорежисерові з АР Крим, лауреатові Шевченківської премії Олегові Сенцову (засуджений за так звану співучасть у «теракті», голодував на знак протесту, вимагаючи свободи всім українським політв’язням, що перебувають на території РФ і анексованого Криму). Водночас з національних і світових майданчиків українській владі лунали й відповідні нагадування про її обов’язок розкрити вбивство в Києві журналіста Павла Шеремета (сліди згаданого злочину, вважається, тягнуться з тієї самої держави-агресора)...

Новими в журналістському бутті, як і загалом у країні, стали з 2014 року теми відбиття російської збройної агресії проти суверенної України, а також тема внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Немало колег мусили виїхати до інших регіонів країни з окупованого Криму й із частини контрольованих проросійськими бойовиками територій Донеччини й Луганщини. «Життя спочатку» – про це спогади спілчан-переселенців, вміщені у виданні. Тут у щемних рядках і між рядками – гіркота пережитого ВПО і гіркота втрат у гарячих точках (однією з них був столичний Майдан з полеглими там героями Небесної сотні – до неї потрапили й колеги-журналісти), а ще – гіркота від кричущої безкарності за скоєні злочини, зокрема й проти працівників преси…

Як відомо, безкарність за вчинений кримінал та інші зловживання сприяє рецидивам. На це звертає увагу Резолюція Радбезу ООН № 2222 про захист журналістів (ухвалена 2015 року) – у ній рішуче засуджується безкарність. Та все ж міжнародні зобов’язання держав у питаннях захисту журналістів на ділі нерідко порушуються (в Україні так само), про що невтомно нагадує вітчизняним можновладцям творча спілка в своїх офіційних зверненнях і публічних заявах. Під цим оглядом не обминули болючої теми й у збірнику, який ключовим словом пропонує вважати саме творчість.

Альманах, природно, відрізняється від змісту видання з нагоди 50-річчя спілки. За задумом упорядника, збірник-2019 дасть змогу ширше висвітлити діяльність організації в найбільшому її сегменті, в якому – щоденне життя первинних осередків. А саме – в обласних центрах, великих містах, селищах і, безумовно, в столиці – де живуть і працюють тисячі спілчан, серед них сотні ветеранів журналістики, яких згуртовує і яким допомагає в багатьох питаннях Благодійний фонд «Ветеран преси», заснований 1996 року.

Автори статей, вміщених в альманасі, звертають увагу читачів на сьогодення й водночас висвітлюють здобутки організації в попередні десятиліття. Про це, зокрема, спогади Людмили Мех, екс-заступника голови СЖУ, яка на початку 1990-х працювала в спілчанській команді Євгена Вербила – саме тоді сформувалася й міцно стала на ноги творча спілка незалежної України. Друковане видання – це добра нагода згадати людей, які в різних регіонах країни й у різні часи життя організації багато зробили для її розбудови, зміцнення редакційних колективів і первинних осередків НСЖУ, обстоювали права творчих працівників, свободу слова й незалежність самої журналістської професії.

Слова «творчість», «творчий» справді ключові в житті організації (насамперед з огляду на статус НСЖУ як творчої спілки), водночас важливо пам’ятати засади діяльності НСЖУ – її основоположні статутні принципи:

гарантія свободи слова і поглядів журналістів; повага до різних світоглядних позицій; удосконалення журналістики в Україні; захист і задоволення законних громадських, професійних, соціальних, економічних, творчих інтересів журналістів; розвиток наукової і художньої творчості; розширення журналістських зв’язків; незалежність у своїй статутній діяльності від органів державної влади та місцевого самоврядування, політичних партій та об’єднань інших громадських організацій.

Відповідно до проголошених принципів діє і захищає інтереси журналістів обраний з’їздом у квітні 2017-го актив НСЖУ: її колективний чільний орган – правління (понад 30 членів, переважно – голови обласних організацій) та сформований у травні робочий орган спілки – секретаріат (17 осіб, включно з першим секретарем), про що звітував у червні 2018-го – за підсумками першого року роботи на посаді – голова НСЖУ Сергій Томіленко. Засідання-презентація в Києві мало красномовну назву «Захист. Професійність. Солідарність. Як змінюється найбільша журналістська організація України». Серед обговорених питань були такі. Чи безпечно нині працювати журналістом в Україні? Чи почуваються працівники медіа захищеними? Яка роль журналістської спільноти в розвитку інформаційного поля країни? Як творча спілка допомагає становленню незалежних медіа? Що таке міжнародна журналістська солідарність нині?

Голова НСЖУ поділився баченням пріоритетів і основних завдань на майбутнє – до 2022 року. У найближчій перспективі спілка буде організацією, яка об’єднує професіоналів, захищає інтереси журналістів і свободу слова, співпрацює з міжнародними партнерами, зберігає політичний нейтралітет, навчає бути конкурентоспроможним, відкриває таланти, допомагає журналістам різних поколінь, просуває найкращі практики роботи на місцях.

«НСЖУ має стати головним захисником журналістів в Україні. Голосом об’єднаної журналістської громади», – на цьому зробив акцент очільник організації, звітуючи в спілчанському прес-центрі на Хрещатику й нагадав, що лише впродовж 2017-го зафіксовано до 90 випадків фізичної агресії проти журналістів. Серед регіонів, у яких медійники потерпають найбільше – Київ і Київська область (28 інцидентів – за уточненими даними), Одещина (10), Донецька й Миколаївська області (по 6), Житомирщина (5). За наявною інформацією, у 14 випадках нападниками були чиновники, посадовці або депутати, у восьми – правоохоронці, три інциденти сталися із застосуванням зброї.

НСЖУ провела публічні дискусії з питань фізичної безпеки журналістів, оприлюднила низку заяв солідарності з об’єктами фізичної агресії. Спільно з партнерами опрацьовано методологію складання «Індексу фізичної безпеки журналістів»: в основу покладено досвід міжнародних організацій – експерти не визначають ступінь тяжкості завданих ушкоджень, а визначальним є застосування фізичної сили, безпосередній контакт із журналістом, заподіяння матеріальної шкоди і, відповідно, перешкоджання професійній діяльності. Спілка регулярно інформує про інциденти Європейську і Міжнародну федерації журналістів (НСЖУ є членом МФЖ з 1994 року), Бюро Представника ОБСЄ з питань свободи медіа, підтримує постраждалих і скривджених колег – приміром, «засудженого» кримського журналіста Миколу Семену та інших, які зазнали гонінь сусідньої держави-агресора.

У питаннях захисту свободи слова, фізичної безпеки журналістів, допомоги колегам у біді спілка має тісні контакти з Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини, Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні, ЮНЕСКО, Freedom House, Міжнародним комітетом Червоного Хреста. «Спілка розвиває міжнародні зв’язки з асоціаціями й організаціями працівників медіа, з дипломатичними й недержавними організаціями, вищими навчальними закладами інших країн, – зазначено, зокрема, в статті «Міжнародні кампанії солідарності з українськими журналістами», яка вміщена в науковому щорічнику «Україна дипломатична – 2018» (випуск XIX). – Це дозволяє реалізувати місію захисту прав журналістів, допомоги у підвищенні кваліфікації працівників медіа, розвитку інформаційного поля».

Надзвичайно актуальними, надто останніми роками (2017–2019), стали питання захисту друкованої преси, її роздержавлення, а найголовніше – виживання в умовах «реформування» Укрпошти. Ці питання – на контролі керівництва НСЖУ, про що нагадала суспільству й можновладцям Всеукраїнська нарада редакторів газет з питань захисту друкованих ЗМІ, проведена 12 лютого 2019 року. На неї було офіційно запрошено керівництво держави, уряду, Мінінформполітики, Мінінфраструктури, Укрпошти, проте ніхто з перших осіб не зустрівся з редакторами...

Секретарі НСЖУ Олег Наливайко й Костянтин Григоренко впродовж останніх трьох років багато уваги приділили питанням роздержавлення преси, працювала відповідна робоча група в НСЖУ. На засіданні колегії Держкомтелерадіо України його голова Олег Наливайко доповів, що станом на кінець січня 2019 року реформовано 507 друкованих ЗМІ й редакцій, а саме: 480 комунальних, що становить 80 % загальної кількості видань, які реально виходили, та 27 – державних (33 %). Лідерами процесу реформування були Кіровоградська, Житомирська, Хмельницька, Миколаївська, Полтавська, Тернопільська області. Аутсайдери цього процесу – Київська, Закарпатська області та місто Київ. Мета реформи – обмеження впливу держави на ЗМІ, що є також зобов’язанням України перед Парламентською Асамблеєю Ради Європи. «Попри труднощі, які супроводжували процес реформування, можемо констатувати, що переважна більшість комунальних друкованих видань реалізувала своє право на реформування, – зазначив Олег Наливайко. – Кількість реформованих видань була б ще більшою, якби запропоновані законодавчі ініціативи, спрямовані на вдосконалення законодавчого врегулювання процесу реформування, були вчасно ухвалені Верховною Радою України».

Важкі роки реформування пройдено, але основна мета – стабільне функціонування незалежних місцевих газет – потребує і далі системної уваги як держави, так і громадських організацій. Тому НСЖУ запропонувала розробити державну програму підтримки місцевих медіа, яка сприятиме розв’язанню проблем поштової інфраструктури та доставки, правової підтримки та підвищення кваліфікації працівників ЗМІ.

Розвиваючи міжнародні контакти, лише впродовж 2012–2019 років низка спілчанських делегацій відвідали Китай, Польщу, Австрію, Францію, Німеччину інші країни. На початку 2019-го творча група журналістів побувала в Японії (проект у партнерстві зі Всеукраїнським благодійним фондом «Журналістська ініціатива»): готується телефільм про співпрацю громадських організацій двох країн у питаннях подолання наслідків техногенних аварій на атомних електростанціях у Чорнобильському районі Київщини і префектурі Фукусіма.

У напрямах міжнародного культурного обміну, спільних професійних проектів з колегами за кордоном та іноземними журналістськими організаціями зв’язки НСЖУ поступально зміцнюються та розширюються.

Докладніше ознайомитися з основними матеріалами альманаху – про діяльність регіональних організацій НСЖУ (нотатки з нагоди 60-річчя НСЖУ) можна на офіційному сайті Спілки в рубриці «Спілка» (далі – «Обласні» – «Діяльність»).

Кольорові світлини в "Журналісті України" 

Фото Сергія Шевченка

Спілчанські новини

Президент України скасував укази про кадрові рішення щодо Нацради з питань ТБ і радіо// НСЖУ, 24.05.2019

Володимир Зеленський скасував укази Петра Порошенка про призначення Володимира Горковенка членом Нацради та про увільнення Юрія Артеменка. Відповідні документи оприлюднені 24 травня на офіційному сайті Президента.

«Це не побиття, а неприємний інцидент», – журналіст Юрій Смірнов про грубість охоронців Президента// НСЖУ, 24.05.2019

Ситуація щодо побиття охоронцями Президента України Володимира Зеленського спеціального кореспондента видання «Ліга.net» Юрія Смірнова під час заходу iForum-2019 в Києві, – перебільшена. Про це в коментарі Національній спілці журналістів України повідомив сам журналіст, зазначивши, що не має наміру звертатися до правоохоронців щодо перешкоджання його професійній діяльності.

Нацрада з питань ТБ і радіомовлення призупинила прийняття рішень після раптових кадрових указів екс-глави держави// НСЖУ, 23.05.2019

Нинішня в. о. голови Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення Ольга Герасим’юк відмовляється відкривати засідання регулятора, поки не буде отримано висновків парламентського профільного комітету, або від нового Президента України щодо коректності кадрових рішень, зокрема призначення на посаду члена Нацради Володимира Горковенка.

Зафіксоване несанкціоноване проникнення в архів редакції «Запорізька правда»// НСЖУ, 23.05.2019

Газета «ПравдаЗП» - обласне видання ГО «Клуб друзів «Запорізької правди» виходитиме тимчасово на період, поки трудовому колективу КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР вдасться реалізувати рішення Третього апеляційного адміністративного суду (м. Дніпро) про роздержавлення та відновити випуск газети «Запорізька правда».

Партнери