Спілка > Публiкацiя

Повернення в мирне життя

Служба інформацii НСЖУ
П'ятниця 22 Грудня 2017
Повернення в мирне життя

Заслужений журналіст України Наталія Черешинська розповідає про третій етап акції «Книжки – захисникам України» і свої зустрічі в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни.

...Двері злегка рипнули й у прочиненому отворі з’явилася спочатку велика картонна коробка, а потім і чоловік, що її тримав. За ним, виявилося, несли різного розміру пакунки ще кілька тимчасових мешканців Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни в с. Циблі на Київщині. Замикали процесію давні друзі центру – волонтери з Переяслава-Хмельницького: капелан, а нині – отець Димитрій (Дмитро Волошин), настоятель одного з місцевих храмів Української православної церкви Київської патріархату, жінки й діти.

Враз у тиші 2-го поверху терапії почулося: «На вечерю!» У палатах заметушилися, визирнули й бійці АТО. Той самий голос скомандував: «Всі – в хол! Вечеряємо там». Швидко всі місця на диванах передпокою, де зазвичай воїни дивляться телевізор, були зайняті. Приїзд волонтерів нікого не здивував, вони тут часті гості. Але день Святого Миколая, погодьтеся, – то щось особливе. Кожний пам’ятає дитинство й приємну мить омріяного подарунка – під подушкою, у шкарпетці чи навіть у портфелі… Головне, щоб Миколай їх приносив!

Вітаючи присутніх з днем Святого Миколая, отець Димитрій нагадав колишнім бійцям, що Миколу Чудотворця, мирське життя якого було сповнене любов'ю до ближнього, шанують в усьому світі за його незламну віру, високу духовність і благородні справи. І оскільки його чудеса збуваються й нині, неодмінно потрібно вірити в приємні несподіванки і здійснення мрій.

А приклад – ось він: до книгозбірні госпіталю передали нове видання Тараса Шевченка «Кобзар» переяславки Євгенія Демченко, Наталія Онищенко та Оксана Івасюк. А Всеукраїнський благодійний фонд «Журналістська ініціатива», до речі, також частий гість центру реабілітації, вже втретє цьогоріч дарує воїнам нові твори українських письменників. Ініціативу Фонду – «Книжки – захисникам України» підтримала Національна спілка журналістів, яка допомогла зібрати для бібліотеки шпиталю понад сотню видань художньої літератури.

Цього разу, як і з нагоди свята українського козацтва, я знову привезла в дарунок воїнам 50 збірок українського поета Віктора Єганова «Всім, хто має в душі вишиванку» з автографами автора. Волонтери Мар’яна Волошин і Світлана мали подарунки від вихованців ДНЗ «Любавонька». Діти, їхні батьки, вихователі власноруч напекли печива та інших смаколиків, а також допомогли малечі зробити деякі іграшки і плакат-аплікацію карти нашої держави. А ще кожний охочий зміг отримати духовні поради отця Димитрія.

Оскільки зустріч не мала обмежень у часі, оборонці, повечерявши, по одному, по двоє поверталися до холу. Ми саме розговорилися з Мар’яною Волошин, яка ділилася враженнями від нещодавно побаченого фільму «Кіборги» – про оборону Донецького аеропорту. Як відомо, його повна назва – «Кіборги. Герої не вмирають» (режисер – Ахтем Сеїтаблаєв, авторка сценарію – Наталія Ворожбит).

Слухаємо враження Мар’яни, затамувавши подих. Краєм ока бачу: з’явилась єдина серед атовців жінка. Запрошую її: «Сідайте поруч». Присіла вона й каже мені тихенько: «А я вже прочитала вірш «Всім, хто має в душі вишиванку»…

Познайомилися, розговорилися. Скільки поруч чоловіків, що воювали на Донбасі, а хочеться спитати саме в жінки: «Як опинилися на війні?»

Зінаїда Цихоцька родом з Рубіжного Луганської області. Свого часу закінчила кулінарне училище, певний час працювала кухарем. Коли роботи в місті не стало, їй запропонували посаду діловода в місцевому військкоматі. Це саме був 2014-й. І виявилося, що Зіночка з характером – могла заперечити начальству, вказувала на хиби в діловодстві. Тож керівництво довго не думало – наказом Зінаїду Цихоцьку відправили… на передову за спеціальністю – кухарем у роту забезпечення 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» на Світлодарській дузі. Вже там Зіна дізналася, що у військкоматі контракт уклала «…до закінчення особливого періоду».

Зіночка усміхається, розповідаючи це. А я бачу: сльози в очах!

– Знаєте, на фронті, на передовій, люди зовсім інші, – шепоче, щоб нікому не заважати, Зіна. – Кожний чітко усвідомлює: він на передовій, піде в бій і може не повернутися… Тому там немає мародерства, блюзнірства, крадіжок. Усі прості й відверті. Усі, як одне ціле. Поділяться останнім…

– Що найважче було? – запитую.

– Куховарити не складно, якщо є достатньо продуктів. На жаль, було й таке, що і гарне м’ясо, і свіжі фрукти, і ранні овочі не завжди потрапляли на стіл солдату. Це на совісті тих, хто їх, як кажуть, переполовинював. Та хіба тільки продукти! Так, командир першої штурмової роти нашого батальйону – позивний «Живчик» – узагалі був безсоромним. Багато чого собі прибрав до рук і ділився лише з наближеними. Дуже неприємна особа, все до його рук «липло». У роті між собою солдати його називали міцним чоловічим слівцем. А якщо м’яко – недобра й нечесна той «живчик» людина.

Та найстрашніше було, коли йдуть у бій кілька бійців і один-два з них не повертаються. І ти розумієш, що вже декого ніколи не побачиш… Ні поранених, ні загиблих не привозили в місце дислокації роти. Їх забирали окремо. Навіть не знаю, яким транспортом.

Беру Зіночку за лікоть і намагаюся заспокоїти.

– А на скількох доводилося готувати? – хочу трішки змінити тему.

– Спочатку на 30, згодом на 60 чоловік, а на позиції 1-ї штурмової роти – майже на 90. Ніколи й не думала, що зможу готувати на таку кількість людей! Розливали гарячу їжу в термоси по 12 літрів і розвозили по окопах. Навіть якщо снаряди рвуться, не можна людей без їжі залишати. Взагалі жінкам там психологічно важко. Ні з ким затоваришувати, просто погомоніти на звичайні жіночі теми. Треба завжди тримати дистанцію. Всі ж чоловіки, ти одна жінка…

Я дуже важко сприймала свист куль, снарядів, гуркіт розривів… Вісім місяців не могла звикнути, а служити мені довелося 3 роки й 24 дні. Свого чоловіка Дмитра один раз умовила приїхати (цивільним там заборонено бути), він жив у Ново-Луганському у Світлани Микитівни – вона одна з тих, хто підтримував українських вояків, приносила нам фрукти, ягоди, зелень… Чоловік спав у моєму бронежилеті й у касці. Казав потім: «І як до цього можна звикнути?» Лише тоді зрозумів, що в мене там дуже відповідальна робота…

Здається, в очах Зіночки нарешті з’явилася весела іскорка. Жінка, завдяки чоловікові й дочці, після трьох років війни поступово повертається в мирне життя. Щоправда, без тривалої психологічної реабілітації це майже неможливо. Саме тому Зінаїда Валентинівна Цихоцька, учасниця бойових дій, отримала путівку до одного з найкращих в Україні державних медико-соціальних центрів ветеранів війни – у селі Циблі на Переяславщині. І я вірю, що всі, кому не байдужа доля наших воїнів, можуть бути корисними в цій реабілітації. Хай то буде подаруночок, смаколик чи гарна українська книжка.

Наталія Черешинська, член правління Всеукраїнського фонду «Журналістська ініціатива»

Спілчанські новини

Безпека й економічна незалежність ЗМІ – основні питання полтавських журналістів// НСЖУ, 21.05.2019

На відзначення 60-річчя Національної спілки журналістів України в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Короленка спілкувалися зі студентами й викладачами факультету філології та журналістики перший секретар НСЖУ Ліна Кущ, голова правління Полтавської обласної організації НСЖУ Євген Лопушинський, відомі полтавські журналісти Микола Ляпаненко, Валентин Посухов, Віталій Скобельський та Анатолій Мішин.

Сьогодні Георгію Гонгадзе виповнилося б 50...// НСЖУ, 21.05.2019

Встановити і притягнути до відповідальності замовників жорстокого убивства засновника і першого головного редактора "Української правди" обіцяли всі глави держави й керівники МВС та Генпрокуратури. Але досі цього не зроблено.

Підсумки моніторингу висвітлення в медіа президентських перегонів в Україні// НСЖУ, 20.05.2019

У понеділок, 20 травня 2019 року, о 10:00 коаліція громадських організацій «Комісія з журналістської етики», «Платформа прав людини», «Український інститут медіа та комунікації» та «StopFake» за підтримки проектів Ради Європи провели заключну прес-конференцію щодо підсумків моніторингу висвітлення в медіа президентських перегонів в Україні.

Журналісти Сущенко та Семена отримуватимуть державну стипендію імені Левка Лук’яненка// НСЖУ, 20.05.2019

Президент України Петро Порошенко підписав указ про призначення незаконно утримуваним в РФ політв'язням державних стипендій ім. Левка Лук'яненка на період утримання та протягом одного року, повідомила прес-служба глави держави.

Партнери