НСЖУ | На Кіровоградщині поліція не хоче захистити журналіста-пенсіонера

Спілка > Публiкацiя

На Кіровоградщині поліція не хоче захистити журналіста-пенсіонера

Служба інформацii НСЖУ
Середа 08 Серпня 2018
На Кіровоградщині поліція не хоче захистити журналіста-пенсіонера

Станіслав Фененко працював фотокореспондентом кількох газет, починаючи ще з радянських часів. До виходу на пенсію поселився в своїй рідній Братолюбівці Долинського району. Залишаючись у душі журналістом, не міг не звертати увагу на неподобства, що чинила місцева влада, фотографував, знімки з коментарями надсилав до редакцій.

Відтак нажив собі ворогів, які вже не один рік роблять усе, щоб примусити його покинути село.

Зрозуміло, що Фененко не мовчав, скаржився у різні інстанції, але ті чомусь дослухалися до того, що їм казав сільський голова. На Фененка навісили ярлик скаржника, мовляв, на нього не варто звертати увагу. Один із голів райдержадміністрацій навіть видав розпорядження не відповідати на його звернення.

Минулого року Фененка хотіли відправити до психіатричної лікарні, щоб отримати висновок лікарів про його психічну хворобу і розв'язати таким чином собі руки. До його садиби, в якій, окрім Станіслава Миколайовича, проживають дружина (перенесла операцію як онкохвора) та син-інвалід, кілька разів приїздили медики, поліція, сільський голова. Застосувати силу не наважилися, бо Фененко все знімав на камеру.

Ініціатори відправити неугодного до «психушки» звернулися до суду. За втручання громадськості, колишніх колег-журналістів та допомоги адвоката, наданого місцевим бюро вторинної безкоштовної правової допомоги, суд не ризикнув виносити незаконне рішення, й Фененко залишився на волі.

Те, що сталося нинішнього року, важко назвати простим хуліганством. Увечері 16 квітня на подвір'я Фененків  у балаклавах і з ломаками  заявилися відомі в селі пияки Олександр Михайловський, його родичі Олександр Артеменко і Руслан Артеменко. Останній уже відбував покарання за вбивство. Їх зустріла дружина Фененка Тетяна.

«Я їх відразу впізнала й поцікавилася, чого вони прийшли, – розповідала Тетяна. –  Михайловський сказав, що вони прийшли за моїм чоловіком. Я запитала, навіщо він їм. Він відповів: «Будемо його вбивати».

Вона кинулася до хати, повідомила чоловікові про мету появи непроханих гостей. Станіслав не став ховатися. Взявши фотоапарат, вийшов. Почав знімати, Михайловський вибив фотоапарат ломакою. Коли Фененко нахилився його підняти, отримав кілька ударів по голові. Кров, що бризнула з розбитої голови, залила очі, одяг. Михайловський, може, й убив би його, та зламалася палиця. Руслан Артеменко в побитті участі не брав, стояв осторонь.

Фененко кинувся до хати, схопив пневматичний пістолет (поліція перевірила: видачі дозволу на використання з метою самооборони не потребує)  і кілька разів вистрілив у нападників. Вони втекли, покидавши дрючки. Фененки їх зібрали. Майор поліції Олександр  Соколовський, який приїхав за викликом, лише сфотографував знаряддя злочину. Його навіть не вилучили після відкриття кримінального провадження. Й на те є пояснення: його відкрили формально, бо Фененка і досі не допитали, як і його кривдників.

«Я звернувся до старшого слідчого Долинського райвідділу поліції Руслана Голіка, якому доручено розслідувати обставини нападу на мене, щоб він сказав, що вже зроблено і чи я дочекаюся покарання винних. Він мені відповів приблизно так: провадження швидко не проводиться, воно може тягнутися і рік, і два», – розповідає Фененко.

Його кривдників майор Соколовський забрав у відділ, де вони переночували, а вранці з’явилися вдома, ніби нічого й не сталося. Поводилися зухвало.

«У ніч з 29 на 30 травня, коли наша сім'я вже спала, – продовжує Фененко, – у вікно влетіла цеглина. Я вискочив на вулицю і побачив, як тікає Михайловський. Сховався він у своєї бабці, що мешкає неподалік. Зателефонував у райвідділ, реакції жодної. Зателефонував до чергової частини обласної поліції. Там мені сказали, що Козьяков (нещодавно призначений начальник Головного управління Нацполіції в Кіровоградській області) здивований моїми частими зверненнями, тому хоче  сам приїхати до мене додому, чекайте, мовляв. Невдовзі я здогадався, що то була елементарна відмовка».

Відчуваючи безкарність, негідники продовжили полювання на Фененка. Увечері 11 липня, коли він пішов по воду до криниці, що в городі, до нього підбіг Михайловський і з усієї сили вдарив у обличчя. Фененко упав без свідомості. Оскільки ніс йому було зламано, кров лилася фонтаном.

Якби дружина не кинулася шукати свого чоловіка, той міг би померти від втрати значної кількості крові, адже її не могла протягом кількох годин зупинити швидка медична допомога, що прибула за викликом.  Михайловський утік. Прибулі працівники поліції його не шукали, взяли тільки заяву Фененка і поїхали.

За фактом завдання тілесних ушкоджень 11 липня поліція відкрила ще одне кримінальне провадження, але воно розслідується, як і перше, тобто не розслідується взагалі. Уже згаданий тут старший слідчий Голік усе ще обіцяє потерпілому звернутися до суду за направленням його на судово-медичну експертизу. Що йому заважало досі зробити це, невідомо. До слова, після першого побиття лікарі констатували у Фененка струс мозку, а після другого – перелом носової кістки.

А наступного дня, близько чотирнадцятої години, Михайловський розтрощив паркан Фененків, повибивав вікна. Уже більше двадцяти днів Фененки живуть із вибитими вікнами. Хто бачить їхній двір, думає, що його зачепив торнадо чи ще якесь стихійне лихо.

«Чесне слово, відремонтувати рами й засклити їх немає за що. Моя пенсія – всього півтори тисячі гривень, у дружини і сина – теж не високі. Нам інколи не вистачає на продукти, і в магазині ми беремо їх у борг. Ще треба відкладати гроші на вугілля, щоб узимку не замерзнути, а тонна вугілля, яке нам привозять із окупованої зони, коштує не менше шести тисяч гривень. Це одне, а інше: ми не впевнені, що після того, як засклимо вікна, їх знову не повибивають – ви ж бачите, як поліція поспішає розкривати злочини», – каже Станіслав Фененко.

Мені чомусь хочеться, щоб усі, хто за посадою має захистити Фененка і його сім'ю та притягти до відповідальності винних, хоч на деякий час опинилися в його шкурі, відчули на собі всі «прєлєсті» його життя. Утім, це не реально. Насправді ж усі ті людці при погонах і без них чекають, коли у Фененка не витримають нерви, і якогось разу він підніме когось із нападників на вила, які на ніч кладе поряд зі своїм ліжком. Отоді вони вже постараються, можна навіть не сумніватися.

 

Сайт "Рідний край"

Спілчанські новини

Заява журналістів, медійних та правозахисних організацій України щодо «інтерв’ю» з політв’язнем Станіславом Асєєвим// НСЖУ, 21.08.2018

Підготовка й випуск подібних медіасюжетів ані з морального, ані з етичного, ані з правового поглядів несумісні зі статусом та роллю медіа в демократичному суспільстві

Водна стихія у Львові знищила архів, техніку та меблі редакції «Високий Замок»// НСЖУ, 21.08.2018

У п’ятницю, 17 серпня, після сильної зливи у Львові вода затопила напівпідвальнийповерх редакції газети «Високий Замок», знищивши бухгалтерський та редакційний архіви, кілька комп’ютерів та меблі.

В Європейській федерації журналістів вважають, що Асєєва змусили зізнатися в шпигунстві за фальшивими звинуваченнями// НСЖУ, 20.08.2018

В Європейській федерації журналістів (ЄФЖ) стурбовані появою інтерв’ю полоненого журналіста Станіслава Асєєва на телеканалі «Росія 24». Про це йдеться в заяві на офіційному сайті федерації, оприлюдненій в понеділок.

На Жашківщині колишній співзасновник відмовляється укладати угоду на оренду приміщення із роздержавленою районкою// НСЖУ, 20.08.2018

Уже понад рік районна газета «Жашківщина», яка успішно завершила реформування, не може укласти договір оренди приміщення зі своїм колишнім співзасновником – районною радою. Офіційна причина постійних відмов – відсутність технічної документації на те саме приміщення. Щоб її виготовити потрібно 3 тис. грн, проте в державного органу такої суми грошей немає.

Партнери