Спілка > Публiкацiя

Десять способів прискорити роботу над матеріалом (частина 2)

Служба інформацii НСЖУ
Вiвторок 19 Червня 2018
Десять способів прискорити роботу над матеріалом (частина 2)

Упевнений, принаймні декілька з наведених нижче прийомів допоможуть Вам підвищити ефективність роботи над своїми матеріалами. За умови, що Ви спробуєте декілька способів, якщо не всі, й виберете той, який найкраще працює саме у Вашому випадку.

6. Запаралелюйте робочі процеси: пишіть запит — і одночасно статтю; скачуйте фото чи відео — і розшифровуйте інтерв'ю.

Резерви часу часто лежать у площині поєднання кількох процесів в одному проміжку, замість послідовного їх виконання.

Приміром, якщо відчуваєте, що вам потрібні письмові коментарі за темою – напишіть відповідні прохання до початку роботи над матеріалом, а не після. Не виключено, що поки ви викладете вже відомі вам факти, про невідомі ви дізнаєтесь, отримавши електронною поштою або через соцмережі готову письмову відповідь. Якщо відповідь не надійшла впродовж 30—40 хвилин – зателефонуйте. Якщо відсутність коментаря не критична, напишіть, що очікуєте на коментар, і активуйте статтю. А після його отримання зробіть окремий матеріал на основі коментаря або підкоригуйте підготовлений раніше.

Інший приклад: ви принесли з події фото і відео. Нехай воно обробляється чи «заливається» на You Tube, поки ви пишете статтю. Дописавши текст, ви зможете відразу проілюструвати його – і активувати матеріал.

Якщо працюєте над матеріалом удома, «запустіть» якийсь процес домашньої роботи (наприклад, прання чи приготування їжі), що не потребує вашої постійної присутності, паралельно з роботою над матеріалом.

Що можна запаралелити? Написання запиту про доступ до інформації, якої вам бракує — і підготовку статті з уже наявною інформацією (та анонсом продовження теми після отримання відповіді на запит). Написання поста в соцмережу із закликом поділитись фото, відео, думками — і підготовка статті з уже наявною інформацією з теми. Відразу після цього можна братися за наступний матеріал — із першими відгуками користувачів соцмереж, які надійшли, поки ви писали “статтю №1”. Скачування матеріалів для довгострокового проекту (написання заявки на грант, дисертації, дипломної роботи, книги) — і роботу над короткостроковим (поки скачувались потрібні вам електронні книги, ви встигли підготувати дві інформації на сайт).

Якщо підготовка інформаційного запиту, про яку згадував абзацом вище, Вас лякає своїм клопітким і трудомістким характером, скачайте шаблон інформаційного запиту, збережіть — і використовуйте, не лякаючись щоразу, коли співрозмовник каже: “Пишіть запит — і отримаєте інформацію”. Досвід показує, що в такому разі підготовка запиту займе декілька хвилин — у готовий шаблон Ви лише вставите назву організації-адресата й зміст інформації, яку запитуєте саме у Вашому конкретному випадку. Власний рекорд автора цих рядків — 20 запитів за годину, підготовлених та відправлених електронною поштою.

А поки запит готується — тим часом оприлюднюйте ту інформацію, яка вже є. Ми ж говоримо про запаралелювання! В тому числі — пишіть про те, що ви відправили інформаційний запит, аби дізнатись деталі проблеми, і повернетесь до теми, коли отримаєте відповідь.

А поки готується відповідь на запит, ніщо не заважає вам працювати над іншими темами. (І саме тому важливо завжди мати більше тем, більше “заготовок” для матеріалу, більше “сирих” коментарів і фактів для майбутніх статей, ніж вам потрібно в даний момент).

Зрештою, навіть відмова в наданні інформації у відповідь на запит — це всього лише відмова в наданні інформації. Маєте час та бажання — оскаржуйте її відповідно до закону. Не маєте — заспокойте себе тим, що відсутність відповіді навряд чи позначиться на вашому заробітку як журналіста. Зрештою, якщо у вашій редакції оплата праці залежить від кількості матеріалів — можливо, раціональніше буде не “убиватись” над “важкодоступним” джерелом інформації, а краще підготувати в цей час три інші статті. А четверту присвятити тому, як ви “вибивали” інформацію в чиновника.

7. Щоб “розігнатися”, спробуйте фрірайтинг.

Фрірайтинг або “вільне письмо” — це гімнастика для головного мозку, ревізія словникового запасу й засіб виловити з глибин підсвідомості корисні думки та ідеї “в одному флаконі”.

Ви ставите таймер на 10—15 хвилин (більше не потрібно) — і просто пишете. Пишете все, що спадає на думку. Не замислюючись над красою почерку, розділовими знаками і граматикою. Не цензуруючи свій “потік свідомості” жодним чином. Цей текст ви нікому не показуватимете. Цілком імовірно, навіть і самі не перечитуватимете.

Фрірайтинг — це не щоденник. У щоденник той, хто його веде, зазвичай записує події дня та власні думки й відчуття, які вони викликали. Фрірайтинг — це просто вільне письмо “ні про що”. Точніше, цілком можливо, що “ні про що”. З миттєвим перескакуванням від теми до теми. Без думки про те, що колись перечитаєте написане. Без зупинок для того, щоб краще обміркувати ідею, підібрати слова, відточити формулювання. У фрірайтингу, можливо, важливіша якраз формальна сторона — чітко відведений час, відсутність зупинок у процесі письма й повне табу на самоцензуру. Зміст написаного важливіший менше, він певним чином є вторинним. Зміст тут з'явиться як своєрідний побічний результат процесу. А можливо, і не з'явиться — все одно корисну справу для “розгону” вашого інтелекту “вільне письмо” вже зробило.

Здається, що на думку не спадає жодних думок і писати немає про що? Так і пишіть. За хвилину-другу думки з'являться — перевірено не раз. Головне — іти слідом за ними, а не намагатись загнати себе в рамки “правильного мислення”. А поки думки не йдуть — цілком можна так і написати: “Думки не йдуть, не пишеться...” і т. д. Попишете таке — а там і нові слова в нові речення почнуть складатися.

Перед сеансом фрірайтингу можете сформулювати собі запитання-завдання для письма. Тоді фрірайтинг виступатиме інструментом пошуку ідей-відповідей на нього. Потім перечитаєте написане — і немов би просієте пісок, серед якого цілком може виявитись одна золота крупинка. Можна писати й без попередньо сформульованої теми — просто спробувати викласти письмово те, що вас у даний момент хвилює. У цьому разі також можливою є поява корисних ідей, які ви далі візьмете в роботу.

Головне — те, що з допомогою фрірайтингу ви налаштовуєтесь на подальшу роботу. Ви “націлюєтесь” на вирішення завдань нового дня. (Саме тому раджу займатись цим уранці — приміром, прийшовши на роботу на 15 хвилин раніше за колег). Ви “розганяєте” мозок для інтенсивнішої роботи. Фрірайтинг — це така собі ранкова інтелектуальна гімнастика. Після неї думки й слова рухаються швидше, вправніше. І вам легше буде написати статтю, до якої не можете підступитися вже кілька днів. Або просто взяти до рук телефон і провести розмову, на яку до того ніяк не могли налаштуватися.

Потенціал фрірайтингу — більший, ніж може здатися на перший погляд. Це і ранкова розумова розминка, і тренування самодисципліни (писати 10—15 хвилин, не відволікаючись ні на що), і джерело пошуку нових ідей, і спосіб щось згадати, витягнувши певну думку з глибин підсвідомості. У контексті нашої з Вами теми найважливіше — те, що після 15-хвилинного сеансу фрірайтингу Ви цілком зможете написати запланований матеріал у декілька разів швидше, ніж без попереднього сеансу “вільного письма”. І таким чином витрачені 15 хвилин окупляться кількаразово.

Спробуйте — переконаєтесь!

8. Визначте, який саме проміжок часу потрібен Вам для роботи над матеріалом. Зафіксуйте бажаний час закінчення роботи.

Публічна обіцянка “до 11 години закінчити текст на тему А” — теж працює. Розкажіть про це колегам по кабінету, телефонним співрозмовникам (наприклад, щоб пояснити свою зайнятість і неможливість саме зараз потеревенити з півгодини “на вільні теми”).

Усвідомлення дедлайну активізує роботу, а обіцяна самому собі винагорода за його дотримання — активізує подвійно.

До цієї поради дотична й ось яка: не варто переносити до офісу телефонні розмови, які вели дорогою на роботу: за вами зачинились двері редакції — попрощайтесь зі співрозмовником і поясніть, що приступаєте до роботи. Щоб ваші думки були в одному місці і в одній сфері. Щоб люди розуміли вашу зайнятість. Щоб легше було “взяти розгін” у критично важливі перші хвилини робочого дня — коли ви або візьмете старт продуктивного робочого дня, або поринете у перевірку пошти, соцмереж, обговорення новин та пліток — а до роботи справа дійде щонайменше за годину.

Усьому свій час. Ніхто не заважатиме, трохи попрацювавши, зробити паузу і знову зателефонувати рідним і друзям. Але, впевнений, робота іде ефективніше, якщо у відведений для неї час повністю віддаєшся їй — а натомість у проміжок часу, відведений для особистого спілкування, не ділиш його з робочими справами.

9. Розпочавши працювати, перші 15 хвилин намагайтесь пропрацювати безперервно.

Найпростіший спосіб — вимкнути телефон. Так-так, не перевести у віброрежим, а просто вимкнути. Нічого надзвичайного не трапиться.

Пояснення — просте: зараз із більшості телефонів можна зайти в соцмережі. Простий перехід у віброрежим такої можливості не позбавляє. Навіщо себе спокушати?..

Якщо ви працюєте в кабінеті, де багато людей, — надягніть навушники, давши зрозуміти: вас зараз не чіпати. Або прямо попередьте колег: зараз працюю над важливою темою, прошу не заважати. Можна навіть табличку спеціальну вигадати, яку ставитимете на свій робочий стіл, коли потребуєте мовчазної зосередженої праці. Зайве говорити, що в такому разі ви повинні бути готові й аналогічно поважати такі самі потреби колег.

А на робочому комп'ютері в цей час закрийте всі програми, окрім редактора, в якому набираєте текст. Якщо, звісно, вам не потрібно паралельно копіювати з Інтернету певні фрагменти матеріалу.

Можна взагалі вчинити радикально — від'єднати мережевий кабель, який забезпечує доступ до Інтернету. Хоча, як на мене, так варто робити лише у випадку, коли сила волі — це ваше ну дуже слабке місце...

Через 15 хвилин безперервної роботи ви, цілком імовірно, вийдете на потрібний рівень продуктивності, якщо у вас його не було від самого початку. Чверть години концентрації на розумовій праці, чверть години перетворення думок на слова, здатні «розігнати» ваш інтелект, аби далі йому вже не потрібні були нагадування-прохання зосередитись і почати працювати.

«Коли до мене не приходить натхнення, я проходжу півдороги йому назустріч», – слова, що приписують Зигмунду Фройду, доволі влучно передають сенс цього пункту.

І нехай дослідники розповідають про “феномен кількох екранів” як характерну особливість поведінки сучасного покоління інтернет-користувачів — особисто я під час роботи над текстами дотримуюсь принципу “однозадачності”. Тобто “в роботі” - лише один екран: той, де пишеться текст. І на порядку денного — лише одна справа: написання статті. Здавалося б, якось занадто просто. Але, як на мене, — доволі ефективно.

10. Візуалізуйте образ майбутнього матеріалу — а потім відтворіть його.

Щоб добре писати, треба багато читати. І читати якісне. Дотичне до того, про що пишете. Ось, як на мене, та “підводна частина айсбергу”, яка значною мірою і забезпечує справжню продуктивність журналіста в роботі над текстами. Невипадково виніс цю пораду на закінчення статті. Тому що саме її дотримання, переконаний, виступає мультиплікатором реалізації всіх попередніх пунктів.

Читайте, як пишуть на Ваші теми журналісти і видання, які мають добру репутацію. Читайте стільки, щоб з часом їхні слова ставали немов би Вашими. Щоб Ви могли, за бажання, продовжити думку автора, прикривши рукою закінчення абзацу.

Особисто мені, приміром, регулярно доводиться писати огляди на політично-бізнесову тематику. Маючи в голові ідею матеріалу, я заплющую очі (або просто абстрагуюся від навколишньої обстановки) і запитую себе: як би про це написав, приміром, журнал “Новое время”? Або інтернет-видання “Українська правда”? (Назви видань — умовні, можна підставити будь-яку свою, яка є доречною в контексті теми). Уявляю шпальту цього видання, на ній — надрукований текст моєї майбутньої статті. Точніше, взагалі-то, не майбутньої — а тієї, що вже вийшла друком. Просто про це ще ніхто не знає — ні я, ні редакція, ні, тим більше, читачі.

Якими словами починається текст? Як продовжується, розвивається думка? Де з'являється пряма мова? Яка фраза ефектно завершує написане?

...Опинившись біля ноутбука, я часом просто переношу на екран те, що вже візуалізував дорогою до редакції. Або під час чищення зубів уранці.

Про гігієнічні процедури згадав невипадково — уявляти собі образ майбутнього матеріалу цілком можливо саме у “сміттєвий час”, як я його називаю.

“Сміттєвий час” — це невеликі проміжки між певними справами, які зазвичай нічим не зайняті. Збираючись докупи впродовж дня, за день вони утворюють собою іноді досить вагомий проміжок часу. Який цілком реально і варто зайняти корисними справами, доречними для таких моментів. Ранкова гігієна, дорога на роботу чи з роботи, черга у приймальні чиновника чи лікаря, на касі супермаркету тощо — з таких уривків тривалістю від 5 до 15 хвилин упродовж дня складається декілька годин часу. Частину цього часу мозок цілком може використати для опрацювання тих завдань, які будуть реалізовані в подальшому — вже у робочий, а не “сміттєвий” час. І “сміттєвий” час таким чином стає зовсім не сміттєвим, а живильним ґрунтом для паростків Ваших майбутніх доробків.

Віталій ГОЛУБЄВ,

секретар Національної спілки журналістів України, головний редактор Видавничого дому “ОГО”,

викладач кафедри журналістики Національного університету “Острозька академія”, керівник Школи універсального журналіста

Спілчанські новини

Про реформи – цікаво і з користю// НСЖУ, 12.11.2018

Заняття в Школі регіонального журналіста з висвітлення реформ відбулися в Миколаєві. Це вже п’ятий модуль проекту, який допомагає місцевим журналістам бути більш обізнаними в тому, які перетворення відбуваються нині в країні.

«Демократія і свобода слова мають захищатися щоденно», – німецький експерт в НСЖУ// НСЖУ, 12.11.2018

Про політику й свободу слова, фізичну безпеку й захист прав журналістів у передвиборчий період, пропаганду та боротьбу з нею говорили під час круглого столу «Професійні журналістські стандарти під час виборчої кампанії», що відбувся 8 листопада на майданчику НСЖУ. У заході взяли участь міжнародні науковці, представники громадських організацій та журналісти.

Газеті «Черкаський край» – 100 років// НСЖУ, 12.11.2018

Перший номер обласної газети «Черкаська правда» вийшов у світ 5 листопада 1918 року. Відтоді й почалася історія одного з найвідоміших у регіоні друкованих видань, що з 1991 року друкується під назвою «Черкаський край».

Деражня й Божиківці на Хмельниччині відзначають ювілей Дмитра Прилюка// НСЖУ, 09.11.2018

У листопаді 2018-го на державному рівні урочисто відзначається ювілей – 100 років від дня народження Д. М. Прилюка (1918–1987), українського журналіста, письменника, освітнього діяча (Постанова Верховної Ради України №2287-VIII від 08.02.2018 р.). Низку заходів проведено 8 листопада на його малій батьківщині на Хмельниччині.

Партнери