Спілка > Публiкацiя

Політична нетерпимість, незахищеність, безкарність – які проблеми існують в українській журналістиці

Служба інформацii НСЖУ
Четвер 08 Червня 2017
Політична нетерпимість, незахищеність, безкарність – які проблеми існують в українській журналістиці

Високий рівень напруги у самому середовищі журналістів, безкарність за порушення їхніх прав, низькі заробітні плати у галузі, незахищеність, відсутність реакції на викривальні журналістські матеріали, і відсутність простої людини в них – такі головні проблеми, які існують в українському медіасередовищі назвали представники Національної спілки журналістів України в опитуванні сайту «Детектор медіа».

З нагоди Дня журналіста «Детектор медіа» вирішив поставити колегам одне запитання: назвіть дві найактуальніші на сьогодні проблеми для українських журналістів і дві позитивні тенденції.

Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України:

Очевидними проблемами є великий рівень напруги у самому середовищі журналістів та системна безкарність за порушення наших прав. За останній час помітною стала тенденція політизації дискусій між журналістами: відбувається пошук зрадників, недопатріотів, порохоботів чи «рук Москви», ватників і вишиватників… Фактично та нетерпимість, яку демонструють багато українських політиків незалежно від таборів, до яких вони належать, перекидається і на журналістів. І часто наші колеги не добираючи слів, не розбираючись належно у ситуації, готові кидати у публічний простір, яким став Фейсбук, ярлики і образи щодо інших журналістів. Що звичайно радує і чинну владу, і політиків та певних активістів; бо з’являється зручна можливість ігнорувати серйозні журналістські роботи. Можна це пояснити і хронічною несвободою наших медіа, більшість із яких, на жаль, не є економічно незалежними, тому є надто чутливими до політичних поглядів своїх інвесторів. Але загалом, нам бракує культури професійного діалогу на професійні питання. І корпоративного розуміння, що публічні «розборки» журналістів послаблюють довіру і авторитет кожного з нас.

Друга актуальна проблема – тотальна безкарність за злочини проти журналістів в Україні. Майже 300 побиттів працівників медіа у часи Євромайдану, близько 400 інцидентів фізичної агресії щодо журналістів за останні три роки – і відсутність належного покарання винних. Показові справи, якими гордилася Генпрокуратура, як-от побиття працівниками міліції фотокореспондента Ігоря Єфімова в Черкасах у лютому 2014 року, розсипаються у судах! І ті лічені вироки, які за 171-ю «журналістською» статтею Кримінального кодексу таки набувають чинності, є смішними. Відсутність прецедентів суворого покарання за перешкоджання професійній діяльності журналістів призводить до того, що буденними новинами стають погрози працівникам медіа, пошкодження апаратури, силовий недопуск на місце події, побиття. Ми не звинувачуємо владу в тому, що це все чиновники чи силовики перешкоджають журналістам. Але саме влада і правоохоронці несуть відповідальність за те, що безкарність стала відчутною загрозою журналістській професії в Україні.

Позитивними тенденціями є певні прояви успішної журналістської солідарності та реалізація важливих медіареформ – розвиток Суспільного мовлення та роздержавлення місцевих газет. Ініціативи щодо захисту журналістами своїх прав реалізує Національна спілка журналістів – це і боротьба з монопольним диктатом «Укрпошти» щодо тарифної політики на доставку газет (солідарно нам вдалося удвічі зменшити «апетити» менеджменту поштового оператора), і протестні акції у регіонах проти безкарності, і судовий захист прав трудових колективів при роздержавленні газет. НСЖУ активно розвиває міжнародні зв’язки й інтегрує українців у світовий журналістський рух. Про сучасні виклики (агресію Росії, переслідування Романа Сущенка і Миколи Семени, безкарність, трансформацію державного медіапростору) добре поінформовані наші партнери, які також реалізують важливі проекти солідарності з українськими журналістами – Міжнародна і Європейська федерації журналістів, Бюро представника ОБСЄ з питань свободи медіа, ЮНЕСКО, офіс Верховного комісара ООН з прав людини.

Можемо говорити, що за останній рік ми пройшли екватор у реалізації двох важливих медіареформ, бо процес змін став незворотнім. Запрацювала і наглядова рада Суспільного мовлення, і нове, обране на конкурсі правління. Тепер сподіваємося на практичні кроки ефективної розбудови Суспільного мовника і розраховуємо на те, що правлінню вдасться із сотень і сотень небайдужих працівників НСТУ (особливо тих, які працюють у регіонах) утворити велику команду однодумців – творців нового Суспільного мовника. Також історичною подією для України можемо назвати приватизацію комунальних газет – близько сотні редакцій уже стали приватними, заснованими своїми трудовими колективами. Очевидно, що місцеві газети чиновники відпускають важко, частина редакторів сама не готова до повної самостійності, але свобода – це найкращий простір для розвитку сучасних і професійних медіа.

Віталій Голубєв, секретар НСЖУ, головний редактор Видавничого дому «ОГО», викладач кафедри журналістики Національного університету «Острозька академія», керівник Школи універсального журналіста, місто Рівне:

Проблеми:

1. Низька оплата праці порівняно з багатьма іншими професіями, і особливо зважаючи на суспільну відповідальність, властиву роботі журналіста. Це зумовлює розчарування у професії багатьох журналістів, які, пропрацювавши кілька років, усвідомили, що праця журналіста загалом цінується низько. Хтось іде у прес-служби, у штаби політиків, у копірайтинг. Хтось просто радикально змінює професію.  А хтось і не обирає її на старті, дізнавшись про середні зарплати. До речі, в цьому одна з причин, чому серед сьогоднішніх студентів-журналістів так мало хлопців.

2. Низька дієвість журналістських матеріалів. Здобути свободу слова, бодай і відносну, – це виявилась лише половина справи. Прикро усвідомлювати, що після виходу багатьох резонансних матеріалів просто нічого не змінюється.

Позитиви:

1. Низький поріг входження у професію; ринок, що розвивається, і потребує кадрів.  Подекуди, щоправда, це виглядає приблизно так: «У нас у місті 60 сайтів, всюди платять мінімалку і всюди роблять одне і те саме - рерайт прес-релізів міліції і ДАІ». Саме таке почув нещодавно від колеги під час відвідання з майстер-класами одного з обласних центрів. Тим не менше - робота є, хоч і така. Є змога випробовувати себе, шукати, пробувати, помилятися... І ніхто, як правило, не запитуватиме диплом.

2. Бурхливий розвиток розслідувань. Попри низьку дієвість багатьох виступів, суспільство  привчається до того, що темні справи можна і варто виносити на світло. Інакше ми даємо добро на те, що подальша гра буде виключно на темному боці. А цього не можна допустити. Журналістські розслідування - це обов'язкова протидія злу. Рано чи пізно це дасть результат.

Ліна Кущ, завідувачка відділу кореспондентської мережі газети «Голос України», секретар НСЖУ:

Проблеми:

1.Незахищеність. Попри обіцянки, попри те, що покарання за статею 171 Кримінального кодексу посилене, - реальних фактів покарання винних за перешкоджання професійній журналістській діяльності ми не маємо. Якщо не покарано винних у побитті журналістів на Майдані, в самісінькому центрі столиці, то що говорити про провінцію? Недопущення на сесії чи засідання, виселення редакцій із приміщень, судові позови, публічні образи – все це різні форми тиску на журналістів, через що вони почуваються незахищеними.

2.Журналісти не вміють і не хочуть писати про звичайних людей та їхні потреби. З українських медіа зникає людина як така. Якщо ти не політик, не поп-зірка, не жертва криміналу, то ти не потрапиш до газет чи телеефіру. Складається враження, що у нас два паралельні світи: в одному люди живуть буденним життям - народжують дітей, водять їх до школи, ходять до магазину й лікарні, їздять електричкою та працюють на городі. В іншому світі людина суцільно заклопотана, яким словом один політик назвав іншого, яка дача в екс-міністра та коли чергове судове засідання у гучній корупційній справі. В наших ЗМІ представлений здебільшого другий світ. Це дає викривлену картину.

Позитиви:

1. Журналістська солідарність існує. Це і одностайна підтримка українських журналістів, які незаконно переслідуються в Росії, – Романа Сущенка та Миколи Семени. Це хвиля публікацій та заяв на підтримку Марії Варфоломеєвої, яка понад рік перебувала в полоні в Луганську. Траплялися за цей час випадки менш відомі: наприклад, коли в зоні АТО тележурналісти кидали знімати сюжет для того, щоб відвезти до лікарні потерпілого колегу з іншої редакції. В останній день травня правління Національної спілки журналістів України проголосувало за створення фонду підтримки журналістів, потерпілих внаслідок війни на Донбасі та анексії Криму. І це – також реальне виявлення журналістської солідарності.

2. Віддаю належне тим колегам, хто не перетворився на солдат інформаційної війни, а залишився вірними професії. В епоху гібридної війни дуже легко іти на угоду з професійними принципами. Мовляв, заради благородної мети десь можна прикрасити дійсність, десь – очорнити її чи замовчати незручні факти. Більшість українських журналістів чесно і сумлінно виконують свою роботу, виходячи з інтересів читачів, глядачів чи слухачів. Це не завжди легко, не завжди престижно і завжди неспокійно.

Спілчанські новини

"Журналіст України" оголошує передплату// НСЖУ, 17.10.2017

Національна спілка журналістів України оголошує передплату журналу «Журналіст України» на 2018 рік. Наступного року журнал, як завжди, розповідатиме на своїх сторінках про всі актуальні, значимі й цікаві події в житті журналістської спільноти.

Фінансовий зашморг для радіокомпанії «Лада» готують на Вінниччині кандидати у «вороги преси»// НСЖУ, 13.10.2017

Національна спілка журналістів України стає на захист прав і законних інтересів працівників преси, яким, на жаль, нерідко доводиться протистояти всіляким спробам тиску, зокрема й чиновницького.

НСЖУ просить Спецпредставника Волкера допомогти у визволенні журналіста Станіслава Асєєва// НСЖУ, 13.10.2017

Національна спілка журналістів України звертається до Спеціального представника Державного департаменту США з питань України Курта Волкера з проханням посприяти у визволенні з полону журналіста, автора проекту Радіо Свобода «Донбас Реалії» Станіслава Асєєва, якого незаконно утримують в окупованому Донецьку з початку червня 2017.

Визначено перших переможців конкурсу грантів на розслідування злочинів проти журналістів// НСЖУ, 13.10.2017

Четверо журналістів названі першими переможцями конкурсу малих грантів на проведення розслідувань про злочини проти працівників ЗМІ, який проводить НСЖУ та Інститут розвитку регіональної преси. Це, зокрема, Андрій Пасічник (Київ), Ірина Мусій (Луцьк), Лілія Войцехівська (Полтава), Христина Бут (Запоріжжя).

Партнери