Спілка > Публiкацiя

Редакційну політику «Високий замок» уклав з вікінгами (частина 2)

Служба інформацii НСЖУ
Середа 07 Червня 2017
Редакційну політику «Високий замок» уклав з вікінгами (частина 2)

Інтерв’ю з керівником ТОВ «Видавничий дім «Високий замок» Степаном Курпілем

Початок читайте тут

“Стандарти журналістики починаються з самоокупності”

Українська журналістика вже двадцять шостий рік намагається відрізати пуповину від радянської преси і перейти на демократичні журналістські стандарти. Як це можна зробити у масштабах одного редакційного колективу, теоретично і практично? 
- Для цього треба щоби колектив був самоокупним. Щоби колектив не просто все, що заробив, проїв, а щоби й мав можливість розвиватися. Я кажу це про «Високий замок». Тому що з коштів, які ми заробляли, власники не взяли дивідендів ані копійки. Усе, що зароблено, все інвестувалося. Завдяки цьому ми збудували достатньо потужну поліграфічну базу, одну з найкращих в Україні. Це сучасна машина «Media Man», це журнальні машини М-600, «Harris», «Compacta», і листові. Тобто, все, що було зароблено, було інвестовано в розвиток. Так само це дало нам можливість викупити приміщення, які були в оренді, для друкарні. Також ми купили редакційне приміщення окреме, про що ми давно мріяли, на вулиці Героїв УПА, 65, окремий будиночок на два поверхи. І там досить затишно працювати.

- З інтернету якраз запитання з цього приводу: які видання «Видавничого дому «Високий замок» є найбільш рентабельними?  І якщо взяти за сто відсотків ваш прибуток, то що приносить найбільший прибуток – друкарня, газета, кіоски преси?

- Я думаю, що це десь 50 на 50 – друкарня і редакційна видавнича діяльність. З найбільш прибуткових видань – це «Високий замок».

Наклад його плюс-мінус сто тисяч?

- Я думаю, що цього достатньо. Він буде рентабельним і при значно меншому накладі. «Добрий господар» має приблизно вдвічі більший наклад, ніж «Високий замок». Він теж рентабельний. Багато залежить не тільки від накладу, багато залежить і від реклами та інший речей. В дитячі «Вечірню казку» та «Левчик» ми поки що інвестуємо. Тому що це нові видання. «Маловідому історію» ми також поки що інвестуємо. «Добрі напої» - також. Всі решта є самоокупні і приносять нам, може, невеликі гроші, але щось приносять.

Коли позиція журналіста не збігається з позицією редакції, то у матеріалах можуть з’явитися ознаки політичної чи комерційної замовності або прихованої реклами. Як уникати ось цих публікацій? Ми всі розуміємо, що є два шляхи їхньої появи: вони можуть йти від журналіста, а інколи можуть йти від «друзів» власників, які вимагають надрукувати те, що не зовсім збігається з редакційною політикою.

- Ми стараємося в більшості випадків (я не можу сказати – у  сто відсотках), щоби промоційні матеріали були відповідним чином оформлені і позначені. Або якщо це політична реклама, - то політична реклама, якщо комерційна, то також відповідна рамочка і примітка «на правах реклами». Інша річ, що здебільшого, ті, хто відповідає за піар якихось громадських чи політичних організацій, хотіли б, щоби такі матеріали йшли без маркування. Який спосіб ми знаходимо в такій ситуації? Тоді ми говоримо: «Ок. Але інтерв’ю бере наш журналіст. Питання – наші». Тобто цей матеріал стає редакційним. Він ніби і промоційний, але з іншого боку…

- … редакція зберігає обличчя.

- Реакція зберігає повністю обличчя. Редакція ставить запитання. У нас були випадки, коли редакція виходила з ініціативою до дипломатів, послів чи політиків зробити інтерв’ю на ту чи іншу тему. Я не буду називати посольств, бо це неетично, але від одного інтерв’ю ми відмовилися. Тому що ми зробили дуже гарне інтерв’ю з одним із послів в Україні. Було прекрасне інтерв’ю, але він каже: «Дасте мені на авторизацію». Ми дали на авторизацію. А отримали зовсім інше інтерв’ю, з іншими запитаннями, з іншими відповідями, де було сказано - яке класне посольство, який класний посол, як багато вони роблять для україно-іноземних стосунків. Ми сказали: «Вибачте, нас таке інтерв’ю не цікавить. Якщо ви хочете таке інтерв’ю, то, будь ласка, - в рекламний відділ. І ми дамо на правах політичної реклами. А так воно просто нецікаве». 

“Найважчий час для друкованого бізнесу”

Медійний бізнес в Україні один з найбільш прибуткових, бо він приносить не лише гроші, але й політичні дивіденди. Зарубіжні інвестори про це знають, але не дуже охоче вкладаються в український медіа ринок.

- Я не думаю, що медіа бізнес в Україні є прибутковим. Як правило, це дотаційний бізнес. І його, як правило, ведуть олігархи, які насправді заробляють на інших речах – на будівництві, на нафті, на газі, на нерухомості. Якби це був прибутковий бізнес, тут би вже не було відбою від інвесторів. І від нас би, напевно, інвестор також би не пішов, а розвивав би цей ринок в Україні. На жаль, - ні. З того що я знаю, я не можу сказати, що медіа є якимись привабливим бізнесом в Україні. Це – виживання. І дай Бог, щоби бізнес в цих умовах вижив. Тому що таких складних і важких ударів друкований бізнес у жодній країні, напевне, не пережив. В Україні не виробляється газетний папір, журнальний, це все треба купувати за валюту. І коли гривня упала порівняно з євро чи доларом у три і більше разів, то затрати на це все, відповідно, зросли. Ми ж не можемо підняти ціни не те, що в три рази, навіть в два рази. Тому що ніхто не буде купувати, у людей і так немає грошей. Ми так само не можемо адекватно підняти до падіння гривні в доларовому еквіваленті зарплату працівників. Я би сказав, це найскладніший час, який ми переживаємо, за 25 років. Наприклад, у докризові часи рентабельність друкарні була приблизно 20 відсотків. Це не дуже багато, але й непогано для того, щоби всі себе нормально почували, щоби було на запчастини, і щоби був якийсь розвиток. Зараз рентабельність друкарні, якщо ми маємо замовлення, 3-5 відсотків, і то дуже тішимося. Тому що дуже часто тепер береш участь у тендері на таких умовах, що рентабельність становить нуль відсотків. Тільки що є робота та на зарплату.

- То ви, напевне, подумки готуєтеся до електронних версій.

- Я думаю, що за електронними засобами масової інформації майбутнє. Я думаю, що також залишаться і друковані. Але все більшої ваги матимуть веб-сайти, електронні видання. І тому «Високий замок» також має електронну версію. Вона відрізняється від друкованої. Особливо новинне наповнення, блогове наповнення. Більш оперативна інформація. Ну, і матеріали також. Тільки ж одиниці є в Україні електронних видань, які прибуткові. Як правило, всі дотаційні.

- Читач не хоче платити.

- Читач не хоче платити. Але ми маємо досвід Польщі. Там також читач не хотів платити. Але усі власники найбільших інтернет-видань зібралися і домовилися що з такого-то числа ми переходимо на оплату. Було комбіновано. У «Газеті виборчій» ти можеш мати на місяць дозвіл на безоплатне читання трьох матеріалів. Якщо ти хочеш прочитати всі, треба заплатити. Це там якісь невеликі гроші, але – треба. Так само «Жеч Посполіта» та інші видання. Я вже не кажу про такі журнали, як «Фокус» чи інші. Там потрібно платити. Але це можливо тільки тоді, коли всі по це домовляться і плата буде помірною. Тому що це також вимагає певного фінансового стану суспільства.

- Запитання до секретаря Національної спілки журналістів, до народного депутата  трьох скликань: яких змін потребує законодавство про ЗМІ в Україні? Чи потрібне і законодавство про власників? Може, необхідний також кодекс професійної етики власника медіа?

- Може, і потрібно. Не знаю, чи це буде працювати. Тому що кожен власник має якийсь свій інтерес. Якщо він політичний, то тут ніякого кодексу не треба, ніякий кодекс не допоможе. Якщо інтерес медіа ринковий, тоді кодекс може допомогти в цій ситуації.

- Як ви ставитесь до тих власників медіа, які ніякого стосунку ніколи не мали ані до журналістики, ані до видавничої справи чи телевізійної, чи радіо, але є родичами заможних багатих людей, і на них “записані” ці медіа.

- Я думаю, що передовсім важливо – якої якості ці медіа. Якщо вони хороші, якщо люди їх люблять, то яка різниця хто є власником. Головне, щоб це було відомо, щоби люди знали, що власником є такі-то люди. Так, як це прийнято в цивілізованому світі. І щоб при будь-яких спекуляціях було зрозуміло, що відбувається і чому таке відбувається. 
Наш читач подібний до читача у всьому світі. У всьому світі найбільші тиражі мають бульварні видання. А якісні видання мають невисокі тиражі. Мені, наприклад, дуже подобається газета «День». Це, на мою думку, найкраща газета в Україні. Це якісна журналістика, яка дуже багато робить і в плані пізнання, і розбудови незалежної України. Але я не знаю, чи це найбільший тираж в Україні. Лариса Івшина робить подвиг, видаючи таку газету. Якби таких газет було більше, то, може, і ситуація в Україні була би кращою. Я думаю, що тут є гарне поєднання менеджменту і власників. 

“Помилки виправляємо, щоб уникати суду” 

- Чи є профспілкова організація у «Видавничому домі «Високий замок»? Якщо є, то якою була її остання вимога до власників?

- На даний момент профспілкової організації немає. Я скажу - чому. Ми, Львівське телебачення та «Видавничий дім «Високий замок», були основою профспілкової організації «Журналіст України» на Львівщині. Потім сталося так, що Львівське телебачення з якихось причин, я так думаю, що під тиском київського начальства, вийшло з цієї організації. І пішло в профспілку працівників культури. Тож ми залишилися самі. Люди зібралися і кажуть: «Ми будемо самі і первинною, і обласною організацією? Цим треба якось управляти, хтось цим має якось займатися». І прийняли собі рішення, що не потрібно. Якщо захочуть, то це (профспілку – ред.) можна в будь-який момент створити.

- У «Видавничому домі «Високий замок» є якісь первинні партійні організації? Якби журналісти їх створили, власники би дозволили?

- Я думаю, що журналісти можуть входити у будь-яку політичну партію чи створити організацію. Але, очевидно, за межами редакції.

- Це не позначатиметься на їхній якісній журналістиці?

-Може позначатися і якщо буде позначатися, то треба буде вибирати: або журналіст, або “на правах реклами”.

- Показником редакційної позиції часто є кількість, зміст і тематика судових позовів. Багато є скаржників, які подають на “ВЗ” до суду?

- За останні два роки у нас не було жодного судового позову. А перед тим були. Тут позиція наша дуже проста: ми завідомо нікого не хочемо образити, не хочемо чиюсь честь і гідність принизити. Якщо це стається випадково, несвідомо, то ми стараємося дати спростування, перепросити героя нашої публікації і не доводити справу до суду. Ось останній приклад, абсолютно анекдотичний. Журналістка написала матеріал про таке явище, як жіноча мастурбація. Ілюстратори дали фото якоїсь дівчини, взяли це з американського сайту. Де Америка, а де ми. А американці взяли це фото з соціальних мереж. В результаті з’ясувалося, що на фото зображена... львів’янка. Ну, от як бути в такій ситуації? Зрозуміло, що ми зустрілися з цією людиною, перепросили її, пояснили як це сталося. І дали спростування, що опубліковане фото не має абсолютно ніякого стосунку до змісту матеріалу. Спрацювало, бо ніякого злого умислу не було. Хто б міг собі уявити, щоб якийсь американський сайт дав фото львів’янки. Але – закон підлості. Завжди треба мати мужність перепросити людину, якщо ти її образив. Інакше з судових позовів не вилізеш.

- В який спосіб журналіст «Високого замку» може звернутися за порадою, з розмовою до керівника «Видавничого дому «Високий замок» так, щоби не викликати ревнощів у головного редактора Наталії Балюк?

- Тут немає суперечності. Іноді до мене приходять. Частіше – до неї. Оскільки Наталя веде безпосередньо редакційну політику і редагує видання, які ми видаємо. Ревнощів немає жодних, тому що ми не тільки чоловік і дружина, ми ще й однодумці. У нас погляди на більшість речей абсолютно збігаються. 

Довідка про Степана Курпіля

Степан Курпіль, керівник ТОВ «Видавничий дім «Високий замок», що видає однойменну газету, а також газети “Маловідома історія: далеке і близьке”, «Добрий господар», «Добре здоров’я» та журнали “Неймовірні історії життя”, «Добра кухня», «Добрі напої», «Життя і жінка», «Вечірня казка», «Левчик». Електронну версію має лише газета “Високий замок”.

Степан Курпіль народився 23 липня 1959 року в селі Пісочна Миколаївського району Львівської області. Закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка у 1981 році. У 2010 році здобув другу вищу освіту на факультеті міжнародного бізнесу і права Львівського національного університету ім. І. Франка за фахом “юрист-міжнародник”.

Робота:
червень-грудень 1981 – старший кореспондент Миколаївської районної газети «Ленінська зоря» (Львівська область);

грудень 1981 – жовтень 1985 – молодший редактор, редактор, старший редактор видавництва «Каменяр»;

жовтень 1985 - червень 1986 — лектор Львівського обкому комсомолу;

червень 1986 - вересень 1991 – завідувач відділу пропаганди, культури, літератури і мистецтва, відповідальний секретар, заступник головного редактора газети «Ленінська молодь» («Молода Галичина»);

жовтень 1991- квітень 2006 – головний редактор газети «Високий замок», головний редактор тижневика «Львівська реклама», голова правління ЗАТ «Видавничий дім «Високий замок».

Обирався депутатом Львівської обласної ради.

У 1998 році 50% ЗАТ «Видавничий дім «Високий замок» придбала норвезька медіа-компанія «Оркла Медіа А.С.», а через одинадцять роківі норвежці вийшли з бізнесу.

Степан Курпіль – член партії ВО «Батьківщина» з березня 2006 року, але сьогодні активної участі в політиці не бере. Секретар Національної спілки журналістів України.

Народний депутат України 5-7-го скликань.


Довідка про проект
Бесіда зі Степаном Курпілем – перша з циклу інтерактивних відеоінтерв’ю з власниками і співвласниками ЗМІ зі Львівcької, Івано-Франківської, Тернопільської областей. Інтерв’ю відбуваються за підтримки медійного проекту “У-Медіа”, який виконує міжнародна громадська організація «Інтерньюс».
Проект має на меті зробити ЗМІ Львівcької, Івано-Франківської, Тернопільської областей більш прозорими і посилить медіаграмотність громадян”.

Джерело сайт Dailylviv.com

Спілчанські новини

НСЖУ на конференції ОБСЄ у Відні вимагає публічного звіту української влади про розслідування злочинів проти журналістів// НСЖУ, 11.12.2017

Голова Національної спілки журналістів України (НСЖУ) Сергій Томіленко в ході конференції Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), що проходить у Відні (Австрія), вимагає публічного звіту української влади про розслідування злочинів проти журналістів.

Чесні розслідування можуть зупинити агресію проти журналістів, – голова НСЖУ// НСЖУ, 11.12.2017

Кожні чотири дні в Україні б’ють журналістів. І зупинити цю загрозливу тенденцію можуть тільки чесні розслідування й покарання нападників. Цю думку висловив голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко під час виступу на IX Всеукраїнській конференції журналістів-розслідувачів, яку провів Інститут розвитку регіональної преси в Києві.

Тарифи на доставку газет на Донбас у наступні два роки не зростатимуть// НСЖУ, 11.12.2017

Укрпошта не підніматиме тарифи на доставку друкованих видань у Донецьку та Луганську області на 2018 та 2019 роки. Це рішення ухвалено на засіданні робочої групи НСЖУ з питань поштової доставки газет за передплатою (за участі представників національних і регіональних газет, активістів НСЖУ і менеджменту ПАТ "Укрпошта"), що відбулося 8 грудня.

Оперативні дані про передплату періодики на 2018 рік// НСЖУ, 10.12.2017

На засіданні робочої групи НСЖУ з питань поштової доставки газет оголошено оперативні дані про хід передплати преси на 2018 рік.

Партнери